Постанова № 61912410, 03.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. Справа № 922/1438/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 30.09.2016 р. б/н;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1831 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2016 р. у справі № 922/1438/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ", м. Харків

про стягнення 126 665,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" про стягнення 126 665,40 грн., в тому числі: 59 825 грн. боргу по укладеному між сторонами договору про надання транспортно- експедиційних послуг з перевезення вантажів на території України від 15 липня 2014 року № 14/07 та нарахованих на цей борг 33 705,12 грн. інфляційних втрат, 2 763,42 грн. 3% річних та 30 371 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 червня 2016 року у справі № 922/1438/16 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 59 825 грн. боргу, 33 705,12 грн. інфляційних втрат, 2 763,42 грн. 3% річних, 30 37,19 грн. пені. та 1899,99 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано з тих підстав, що позивач (виконавець) виконав свої зобовязання за договором про надання транспортно- експедиційних послуг з перевезення вантажів на території України від 15 липня 2014 року № 14/07 у повному обсязі, надав відповідачу обумовлені Договором послуги, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами про надання послуг, рахунками на оплату, договорами-заявками, в той час як відповідачем (замовником) в порушення умов Договору розрахунки за надані послуги не здійснювалась з 05.10.2014 року, у звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 59825,00 грн., яка підлягає стягненню разом з нарахованими на неї позивачем відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України 33 705,12 грн. інфляційних втрат та 2 763,42 грн. 3% річних. Щодо позовних вимог про стягнення нарахованої на вказану заборгованість на підставі 6.1.5 Договору пені в сумі 30 371 грн., господарський суд першої інстанції дійшов висновку про їх часткове задоволення на суму 30 37,19 грн., зазначивши про наявність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на виняткові обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем через його важкий матеріальний стан.

Позивач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить це рішення в частині стягнення 3037,19 грн. пені змінити, стягнувши з відповідача пеню в розмірі -30371,86 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на безпідставне зменшення господарським судом першої інстанції заявленого до стягнення розміру пені на 90% з посиланням на скрутне матеріальне становище відповідача, оскільки, на думку позивача, суд першої інстанції не врахував, що з огляду на норми ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України та п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відсутність вини відповідача у виникненні скрутного матеріального становища підприємства не є винятковим випадком, за наявності якого можливо зменшити розмір пені, а відповідно до положень статті 614, ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України, статті 218, ч. 1 статті 229 Господарського кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання за будь-яких обставин.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 6946 від 12.07.2016 р.) проти її задоволення заперечує, вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

При цьому відповідач посилається на правомірне врахування господарським судом першої інстанції наступних виняткових обставин, на які відповідач посилався в обґрунтування свого клопотання про зменшення пені.

У зв'язку зі скрутним матеріальним становищем у державі, наявністю багатьох боржників, які не виконують свої зобов'язання вчасно, ТОВ «Силові енергетичні машини -ЕМЗ» не мало можливості вчасно розрахуватися з ТОВ «САЯН-ГРУП» за надані послуги за Договором з перевезення вантажів на території України № 14/07 від 15.07.2014.

ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» є вітчизняним розробником та виробником електродвигунів складних виробничих об'єктів, що є об'єктами підвищеної небезпеки. Товариство зібрало у своєму складі висококваліфікованих спеціалістів, які мають багаторічний досвід сумлінної роботи на ринку з виробництва електродвигунів, генераторів для добувної промисловості України. На вітчизняному ринку існує лише З підприємства, що випускає аналогічну продукцію. В умовах кризи збереження на вітчизняному електромашинобудівному ринку такого підприємства як ТОВ «Силові енергетичні машини-ЕМЗ» є вкрай важливим.

Процес виробництва та випробувань електродвигунів є енергозатратним. Задля виконання замовлень по виробництву електродвигунів Товариство вимушено вчасно сплачувати за спожиту електроенергію. В іншому випадку підприємство буде відключено від мережі постачання електроенергії та фактично зупинить весь виробничий процес.

Своєчасне виконання замовлень завдяки працівникам та робітникам заводу є умовою виконання всіх боргових зобов'язань ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» і можливістю подальшого розвитку компанії як вітчизняного виробника у суспільно значущій галузі.

При цьому, у ТОВ «Силові енергетичні машини-ЕМЗ» є багато боржників, які вчасно не виконують свої зобов'язання, що також тягне за собою неможливість проведення вчасних розрахунків із партнерами Товариства.

Товариство забезпечує роботою велику кількість працівників та робітників, та змушене в першу чергу погашати заборгованість з виплати заробітної плати та інших соціальних виплат.

Товариство зобов'язано щомісяця відраховувати значні суми, що підлягають обов'язковій сплаті до Державного бюджету України та державних цільових фондів, що є елементом формування їх доходної частини.

ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» завжди намагається вчасно розраховуватись зі своїми партнерами, тому штрафні санкції, які є надзвичайно високими, не дадуть змоги Товариству розрахуватись частинами за основною заборгованістю перед ТОВ «САЯН-ГРУП».

Зважаючи на можливість виплати боргу лише частинами, 22.06.2016 ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» двічі направляло мирову угоду із заявою про її затвердження на адресу господарського суду Харківської області з наведеним графіком виплат, а також з домовленістю про те, що заборгованість буде погашена у строк до 10.10.2016 р., оскільки надіславши пропозицію щодо укладення мирової угоди ТОВ «САЯН-ГРУП», відповідь так і не була отримана.

Крім того ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» зазначає, що не має того прибутку, що Товариство мало раніше, зважаючи на ситуацію, що об'єктивно склалася у державі, на яку Товариство не в змозі вплинути, ринок збуту звузився, положення Товариства значно погіршилося, що призвело до неможливості вчасного розрахунку з ТОВ «САЯН-ГРУП».

Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання не скористався своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 15.07.2014 року між ТОВ Саян-Груп (виконавець, позивач) та ТОВ СЕМ-ЕМЗ (замовник, відповідач) укладений договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів на території України № 14/07 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору одна сторона зобовязується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Предметом договору є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, що предявляються виконавцю замовником для транспортування в межах України. Кількість і рід вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, суми фрахту обумовляються разовими заявками (додатками) додатково перед кожним конкретним перевезенням або групою перевезень.

Зазначений Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, визначення якого міститься у ч. 1 ст. 929 ЦК України, згідно з якою за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2.2. Договору, певні умови виконання послуги обумовлюються в заявці на перевезення, яку замовник направляє виконавцю в письмовій формі факсом або електронною поштою. ОСОБА_2 є додатком і невідємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору, виконавець зобовязується письмово підтвердити прийом заявки до виконання і погодити з замовником загальну вартість послуг, яка узгоджується сторонами у заявках шляхом прийняття заявки до виконання. Експедитор зобовязується в порядку й на умовах, визначених даним договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати попередньо-погоджені документально підтверджені витрати перевізника, повязані з виконанням перевезення за заявками згідно з даним Договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору, замовник зобовязується своєчасно передавати виконавцю заявки на організацію перевезень вантажів або на надання інших послуг, зазначених у п. п. 2.1., 2.2. цього Договору. Згідно з п. 3.2.2 Договору замовник зобовязується погоджувати з виконавцем ставки на кожну з послуг, що надаються або на сукупність послуг, що надаються в цілому, а згідно з п. 3.2.3. Договору -своєчасно, у строки обумовлені в кожному випадку, проводити розрахунки з виконавцем.

Згідно з п. 4.5 Договору порядок і терміни оплати обумовлюються в разовій заявці, що спрямовується та погоджується з виконавцем та замовником перед певним перевезенням (групою однотипних перевезень). Термін оплати не може перевищувати три банківських дні з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата послуг виконавця проводиться замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.

Згідно з п. 8.2 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обовязків за цим Договором відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 8.3 Договору сторона яка отримала претензію, зобовязана розглянути її і відповісти по суті не пізніше одного місяця з часу отримання претензії. Відсутність відповіді на претензію не є підставою для заборони звернення до господарського суду відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 9.1 Договору він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року. Якщо сторони письмово не попередили за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору про його розірвання, то цей Договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах.

Експедитор зобовязується в порядку і на умовах, визначених даним Договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та зобовязується своєчасно проводити розрахунки з виконавцем зазначені в заявці на перевезення, яку замовник направляє виконавцю в письмовій формі факсом або електронною поштою.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу Уркаїни якщо у зобовязанні встановлено строк його вконання то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як правомірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивач виконав свої зобовязання за Договором у повному обсязі та надав відповідачу послуги відповідно до підписаних сторонами Договорів - заявок,

Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних сторонами у відповідності з умовами Договору разових Договорів- заявок, актів наданих послуг: від 02.10.2014 р. ( т. 1 а.с. 21, 93); від 06.11.2014 р. (т. 1 а.с. 25,94); від 07.11.2014 р. (т. 1 а.с. 95,96); від 13.11.2014 р. ( т. 1 а.с. 97); від 18.11.2014 р. (т. 1 а.с. 98); від 25.11.2014 р. (т. 1 а.с. 29,99-100); від 10.12.2014 р. (а.с. 33,101); від 11.12.2014 р. (а.с. 102); від 15.12.2014 р. (а.с. 103); від 16.12.2014 р. (а.с. 104),105); від 22.12.2014 р. (а.с. 106); від 25.12.2014 р. (а.с. 107); від 26.12.2014 р. (а.с. 108); від 29.12.2014 р. (а.с. 37,109); від 31.12.2014 р. (а.с. 110); від 29.01.2015 р. (а.с. 47); від 03.02.2015 р.(а.с. 42); від 09.02.2015 р. (а.с. 111); від 13.05.2015 р.(а.с. 112), а також копіями виписаних позивачем відповідно до умов Договору рахунків на оплату наданих послуг та товарно-транспортних і податкових накладних, підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків сторін за 2015 рік.

Натомість, в порушення умов Договору відповідачем оплата за надані виконавцем послуги за договором № 14/07 від 15.07.2014 р. не здійснювалась з 05.10.2014 року, у звязку з чим, у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 59 825 грн., які позивач просив стягнути суд першої інстанції в позовній заяві у даній справі.

Наявність заборгованості підтверджується зазначеними вище документами в їх сукупності, в тому числі: підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків сторін за 2015 рік , а також випискою по банківському рахунку позивача( а.с. 177-184); листом-відповіддю відповідача на претензію позивача вих.№ 01/395 від 04.05.2016 р. ( т. 1 а.с. 67), в якому відповідач визнає наявність зазначеної суми заборгованості, але просив позивача не нараховувати передбачені Договором та чинним законодавством санкції, зважаючи на скрутне матеріальне становище відповідача та непомірно великий розмір цих санкцій. Окрім цього відповідач визнає зазначену суму заборгованості у відзиві на позов (т. 2 а.с.3), відзиві на апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 44-46) та у клопотанні про зменшення пені (т. 2 а.с. 2).

Зважаючи на наведені обставини та норми, колегія суддів вважає висновки господарського суду першої інстанції щодо стягнення 59 825 грн. основного боргу обґрунтованими та правомірними.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, як було наведено вище відповідач не виконав зобов'язання з оплати наданих послуг на суму 59825 грн., строк якого настав, він є боржником, що прострочив виконання зазначеного грошового зобовязання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач обгрунтовано на підставі зазначеної норми нарахував на суму простроченої основної заборгованості за відповідний у розрахунку ціни позову період прострочення 33 705,12 грн. інфляційних втрат та 2 763,42 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1.5. Договору передбачено, що у разі прострочення платежу замовник відшкодовує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі цього пункту позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 30 371 грн. пені за період з 18.04.2015 р. по 18.04.2016 р.

Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначений позивачем до стягнення період нарахування пені з 18.04.2015 р. по 18.04.2016 р. по окремих вимогах не відповідає встановленому ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України обмеженню шестимісячним строком нарахування штрафних санкцій.

Заявлена до стягнення сума основного боргу 59 825 грн. складається з вартості окремих послуг, які були надані відповідачу за кожним Договором заявкою відповідно до п. 1.1. Договору та підписаними сторонами відповідно до кожної такої ОСОБА_2 наданих послуг. При цьому пунктом 4.5 Договору передбачено, що порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що спрямовується та погоджується з Виконавцем та Замовником перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).Термін оплати не може перевищувати три банківських дні з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано Договори -заявки на послуги за Договором та відповідно до кожної заявки тією ж датою або через день-два сторонами підписано вищенаведені ОСОБА_1 надання послуг і позивачем виписано товарно-транспортні та податкові накладні.Отримання зазначених документів датою їх складання відповідач не заперечує, як і суму основної заборгованості.

В п.п. 2 п. 2 зазначених Договорів-заявок сторони погодили, що оплата вартості фрахту здійснюється безготівковим розрахунком на умовах п. 4.5. Договору не пізніше 3-х днів з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.

Зважаючи на наведене, пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язань

за Договором повинна нараховуватись із врахуванням положень ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України в межах шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій з дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконане на неоплачену вартість послуг за кожним Договором-заявкою і відповідним ОСОБА_1 надання послуг.

Позивачем на виконання вимог ухвал апеляційного господарського суду від 27.07.2016 р. та від 17.08.2016 р. здійснено розрахунок розміру пені із врахуванням вищезазначених вимог чинного законодавства щодо нарахування пені в межах шестимісячного періоду нарахування штрафних санкцій на неоплачену вартість послуг за кожним Договором-заявкою і відповідним ОСОБА_1 надання послуг, який становить 13706,38 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені в порядку п. 3 статті 83 Господапрського процесуального кодексу України на 90%, в обгрунтування якого ним наведені наступні обставини.

У зв'язку зі скрутним матеріальним становищем у державі, наявністю багатьох боржників, які не виконують свої зобов'язання вчасно, ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» не мало можливості вчасно розрахуватися з ТОВ «САЯН-ГРУП» за надані послуги за Договором з перевезення вантажів на території України № 14/07 від 15.07.2014.

ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» є вітчизняним розробником та виробником електродвигунів складних виробничих об'єктів, що є об'єктами підвищеної небезпеки. Товариство зібрало у своєму складі висококваліфікованих спеціалістів, які мають багаторічний досвід сумлінної роботи на ринку з виробництва електродвигунів, генераторів для добувної промисловості України. На вітчизняному ринку існує лише З підприємства, що випускає аналогічну продукцію. В умовах кризи збереження на вітчизняному електромашинобудівному ринку такого підприємства як ТОВ «Силові енергетичні машини-ЕМЗ» є вкрай важливим.

Процес виробництва та випробувань електродвигунів є енергозатратним. Задля виконання замовлень по виробництву електродвигунів Товариство вимушено вчасно сплачувати за спожиту електроенергію. В іншому випадку підприємство буде відключено від мережі постачання електроенергії та фактично зупинить весь виробничий процес.

Своєчасне виконання замовлень завдяки працівникам та робітникам заводу є умовою виконання всіх боргових зобов'язань ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» і можливістю подальшого розвитку компанії як вітчизняного виробника у суспільно значущій галузі.

При цьому, у ТОВ «Силові енергетичні машини-ЕМЗ» є багато боржників, які вчасно не виконують свої зобов'язання, що також тягне за собою неможливість проведення вчасних розрахунків із партнерами Товариства.

Товариство забезпечує роботою велику кількість працівників та робітників, та змушене в першу чергу погашати заборгованість з виплати заробітної плати та інших соціальних виплат.

Товариство зобов'язано щомісяця відраховувати значні суми, що підлягають обов'язковій сплаті до Державного бюджету України та державних цільових фондів, що є елементом формування їх доходної частини.

ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» завжди намагається вчасно розраховуватись зі своїми партнерами, тому штрафні санкції, які є надзвичайно високими, не дадуть змоги Товариству розрахуватись частинами за основною заборгованістю перед ТОВ «САЯН-ГРУП».

Зважаючи на можливість виплати боргу лише частинами, 22.06.2016 ТОВ «Силові енергетичні машини ЕМЗ» двічі направляло мирову угоду із заявою про її затвердження на адресу господарського суду Харківської області з наведеним графіком виплат, а також з домовленістю про те, що заборгованість буде погашена у строк до 10.10.2016 р., оскільки надіславши пропозицію щодо укладення мирової угоди ТОВ «САЯН-ГРУП», відповідь так і не була отримана.

Крім того ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» зазначає, що не має того прибутку, що Товариство мало раніше, зважаючи на ситуацію, що об'єктивно склалася у державі, на яку Товариство не в змозі вплинути, ринок збуту звузився, положення Товариства значно погіршилося, що призвело до неможливості вчасного розрахунку з ТОВ «САЯН-ГРУП».

Розглянувши зазначене клопотання, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив його, скориставшись наданим йому п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України правом на зменшення розміру пені, обмеживши розмір її стягнення сумою 3037,19 грн.

Так, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст.233 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що вирішуючи питання про зменшення на підставі п. 3 статті 83 господарського процесуального кодексу України розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

За переконанням колегії суддів, в даному випадку наявні передбачені зазначеними нормами правові підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені до того розміру, який стягнув господарський суд першої інстанції, враховуючи у відповідності до цих норм винятковість обставин у даній справи, з урахуванням балансу інтересів сторін, які заслуговують на увагу, наслідків порушення зобов'язання (відсутність збитків), невідповідності розміру заявленої до стягнення пені таким наслідкам.

Так, наведені у клопотанні обставини свідчать про наявність об'єктивних причин, через які відповідачем було порушено свої зобов'язання за Договором і через які він знаходиться у скрутному матеріальному стані на теперішній час.

При цьому, зазначене зменшення господарським судом першої інстанції розміру пені не порушує баланс інтересів сторін, зокрема не призводить до збитків кредитора - позивача, на користь якого оскаржуваним рішенням стягнуто 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення.

А отже, посилання позивача на те, що відповідно до положень статті 614, ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України, статті 218, ч. 1 статті 229 Господарського кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання за будь-яких обставин, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки господарський суд першої інстанції не звільнив відповідача від відповідальності за невиконнання грошового зобов'язання, стягнувши з останнього 3% річних, інфляційні втрати за період прострочення та зменшений ним у відповідності з нормами п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України і статті 223 Господарського кодексу України розмір пені.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2016 р. у справі № 922/1438/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 07.10.2016 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Слободін М.М.