Ухвала суду № 61911256, 04.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим. провадження №1-кп/638/92/15 Головуючий 1 інстанції: Цвіра Д.М.

Провадження № 11кп/790/1265/16 Доповідач: Люшня А.І.

Категорія: ч.1 ст.121 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого Люшні А. І.,

- суддів: Мозгового О.Д., Каплієнка І.І.,

- при секретарі Репкіній М.Ю.,

- за участю прокурора Золочевського С.О.,

- обвинуваченого ОСОБА_1,

- захисника ОСОБА_2,

- перекладача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження № 1-кп/790/2148/16 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1 Туренієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, проживаючого без реєстрації на території України, раніше судимого:

- 07.05.1996 року Харківським обласним судом за ч. 3 ст. 142 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 26.04.2007 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309, 75, 76 КК України, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки;

- 17.03.2008 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, 71 КК України на 4 роки позбавлення волі;

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.

Як установив суд, 04 березня 2014 року о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 перебував на зупинці громадського транспорту, розташованої на перехресті вул. Клочківській та вул. Новгородській в м. Харкові.

В цей час він зустрів раніше незнайомого ОСОБА_5, з яким виникла сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, під час якої ОСОБА_5 раптово наніс один удар ОСОБА_1 кулаком правої руки в обличчя, від якого останній впав на землю.

Піднявшись, ОСОБА_1 мав можливість залишити місце події.

Однак, в цей час у нього виник умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень.

З цією метою ОСОБА_1 дістав з кишені куртки розкладного ножа, взяв його в ліву руку та наніс ОСОБА_5 один удар ножем в грудну клітину зліва та один удар в область черевної порожнини, спричинивши ОСОБА_5 проникаючу колото-різану рану грудної клітини зліва по передньо - боковій поверхні в середньому її відділі, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння; непроникаюче колото-різане поранення у верхньому відділі черевної порожнини справа, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі, в редакції внесених змін, прокурор порушує питання про скасування вироку у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Указав, що суд, у порушення вимог ст.374 КПК України, при формулюванні обвинувачення за ч.1 ст.121 КК України, визнаного доведеним, не зазначив мотиву вчинення цього кримінального правопорушення. Просить вироку суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_1 посилається на суворість призначеного йому за своїм розміром покарання. Зазначив, що при призначені покарання суд не взяв до уваги, що першим спровокував конфлікт та наніс йому удар потерпілий, він частково відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду, має тяжке захворювання туберкульоз, а на утриманні похилого віку батька, який потребує його опіки. Просить вирок змінити та призначити йому більш мяке покарання 5 років позбавлення волі;

- захисник ОСОБА_2 указує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворість призначеного обвинуваченому покарання. Зазначив, що підготовче судове засіданні відбулося за відсутності захисника та перекладача, хоча обвинувачений погано володіє українською мовою; суд не взяв до уваги показання свідків та ряд доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 не мав умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а лише захищався від застосованого до нього потерпілим фізичного насильства. Просить вирок скасувати, ухвалити апеляційним судом новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у злочині, передбаченому ст.124 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які просили задовольнити їхні скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідних апеляційних скарг про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

Відповідно до положень ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні, до якого належить і судове, підлягають доказуванню ряд обставин, що мають для нього значення, зокрема: час, місце, спосіб, форма вини та мотив вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, і ці обставини, згідно п.2 ч.3 ст.374 КПК України, повинні бути наведені у сформульованому у мотивувальній частині вироку обвинувачені, визнаному судом доведеним.

Цих вимог закону судом належним чином не виконано.

Як слідує із матеріалів провадження суд, формулюючи обвинувачення за ч.1 ст.121 КК України, визнане доведеним, у порушення вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку не зазначив мотивів вчинення ОСОБА_6 цього кримінального правопорушення.

Отже суд не встановив і не зазначив у мотивувальній частині вироку передбачені ч.1 ст.91, п.2 ч.3 ст.374 КПК України обставини, які мають значення для кримінального провадження, що призвело до порушення права обвинувачених на захист від конкретного обвинувачення.

До того ж, незважаючи на відсутність даних про належне повідомлення захисника про дату, час і місце судового розгляду, суд, у порушення вимог ч.2 ст.314 КПК України, провів підготовче судове засідання за відсутності останнього, порушивши його процесуальне право висловити думку, як про це зазначено в апеляційній скарзі, про неможливість призначення судового розгляду внаслідок невідповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону.

Ці порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно ч.1 ст.412 КПК України, є істотними, оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 того ж КПК - є підставами для скасування вироку.

Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені порушення процесуального закону шляхом повторного дослідження вищевказаних обставин кримінального провадження, оскільки ці обставини під час кримінального провадження у суді першої інстанції не були встановлені.

За таких обставин, колегія суддів керується приписами ч.6 ст.9 КПК України, які визначають, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, тоді застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Тому, виходячи із передбаченої п.13 ч.1 ст.7 КПК України загальної засади кримінального провадження щодо забезпечення обвинуваченим права на захист, ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Що стосується доводів скарги захисника про проведення ряду судових засідань, у тому числі підготовчого, за відсутності перекладача, то вони є безпідставними, оскільки спростовуються даними журналу судового засідання та запису судового засідання зафіксованому на технічному носії інформації.

Ураховуючи, що вирок скасовується у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, тому колегія суддів, згідно положень ч.2 ст.415 КПК України, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить усунути вищевказані порушення вимог кримінального процесуального, перевірити доводи апеляційних скарг прокурора, обвинуваченого, захисника і постановити рішення, яке б відповідало вимогам кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року щодо ОСОБА_6 Туренієвича скасувати і призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, продовжити на 60 днів, тобто до 03 грудня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: