Постанова № 61907829, 05.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3883/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Дарагана О.Ю. та представника відповідача Саліхової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» (далі ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР») звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі Миколаївська митниця) про визнання протиправними дій щодо визначення митної вартості товарів, що були імпортовані за контрактом від 10 листопада 2014 року № 07/11, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару, а також зобов'язання відповідача скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2014 року № 504070000/2014/000023/2 та винести письмове рішення щодо визначення митної вартості товарів, що були імпортовані за названим вище контрактом, із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

В обґрунтування позову зазначалось, що 19 листопада 2014 року ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» було надано до Миколаївської митниці для митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митну декларацію № 504070000/2014/006316 для оформлення імпорту вантажу - прокат плоский: жерсть біла, лакована, електролітичного лудіння, листова, використовується в харчовій промисловості, ТП 14-101-405-2000; ГОСТ 13345-85, клас покриття - 1, твердість В, розмір 0,19х724х816 мм - 20440 кг, призначена для виготовлення консервних банок, виробник: ВАТ «Магнітогорський металургійний комбінат», країна виробництва: РФ, спакована у картонні ящики на дерев'яних палетах. 20 листопада 2014 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № 504070000/2014/000023/2, в якому зазначено про наявність в поданих декларантом документах розбіжностей, що є підставою для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару. На думку позивача, визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом здійснено з порушенням норм Митного кодексу України щодо поняття митної вартості товарів та методів її визначення, оскільки товариством правильно визначено митну вартість товарів та надано всі необхідні документи щодо її підтвердження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року позовні вимоги ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо визначення митної вартості товарів, що були імпортовані за контрактом від 10 листопада 2014 року № 07/11, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Зобов'язано Миколаївську митницю ДФС скасувати рішення про коригування митної вартості від 20 листопада 2014 року № 504070000/2014/000023/2 та винести письмове рішення щодо визначення митної вартості товару, що був імпортований за контрактом від 10 листопада 2014 року № 07/11, із застосуванням основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» судовий збір в сумі 2436 грн..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Миколаївської митниці в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме вимоги Митного кодексу України, Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та інших нормативно-правових актів з питань митної справи. Крім того, судом першої інстанції не враховано практику Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, пов'язану з вирішенням спорів даної категорії. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» обліковується в Миколаївській митниці ДФС як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.

10 листопада 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ» (м. Севастополь) (Виконавець) укладено контракт за № 07/11, відповідно до якого Виконавець зобов'язується поставити, а Покупець приймає на умовах FСА Севастополь, згідно з Інкотермс 2010, жерсть білу, лаковану, електролітичного лудіння, листову. Кількість, асортимент, ціна та строки поставки товару зазначаються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною до цього контракту. Загальна вартість контракту складає 1057893 грн. (а. с. 36-38).

Відповідно до Специфікації до названого вище контракту від 10 листопада 2014 року, Вантажовідправник (ТОВ «ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ») поставляє, а Вантажоодержувач (ТОВ «Южний» РКК) приймає на умовах FСА Севастополь, Крим, продукцію (жерсть листова лакована, 0,19х724х816 мм) на суму 389749 грн. 92 коп.. Оплата за товар здійснюється у розмірі 100 % вартості товару до 31 грудня 2014 року (а. с. 43).

19 листопада 2014 року, з метою митного оформлення товару, ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» було подано до Миколаївської митниці митну декларацію № 504070000/2014/006316, відповідно до якої позивачем визначена вартість товару (жерсть біла, лакована, електролітичного лудіння, листова) за ціною контракту в розмірі 389749 грн. 92 коп. (а. с. 32). Одночасно з митною декларацією декларант подав митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

За результатами розгляду наданих документів, що на думку відповідача містять розбіжності, які викликали сумніви щодо правильності заявленої декларантом митної вартості товару, контролюючий орган повідомив ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

На вимогу митного органу, позивачем 20 листопада 2014 року надано додаткові документи, а саме: копію договору між ТОВ «ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ» та ТОВ «РКК Аквамарин» від 10 листопада 2014 року № 03/11 (а. с. 45-47) та копію товарної накладної від 13 листопада 2014 року № 8 (а. с. 48).

За результатами перевірки наданих позивачем документів, 20 листопада 2014 року митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № 504070000/2014/000023/2, в якому зазначено про наявність в поданих декларантом документах розбіжностей, що є підставою для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару. При цьому митним органом здійснено коригування заявленої митної вартості із застосуванням резервного (шостого) методу (а. с. 34-35).

З метою випущення товару у вільний обіг, позивачем сплачено в якості фінансової гарантії по митним деклараціям, поданим ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» на підставі рішення відповідача, 46009 грн. 76 коп..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до митного органу надано пакет документів, достатній для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом, а тому відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 50 названого Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Відповідно до частин 2 - 4 статті 53 Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно частинам 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Оцінюючи оскаржене позивачем рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2014 року № 504070000/2014/000023/2, апеляційний суд зазначає.

Матеріалами справи встановлено, що імпортований товар позивач придбав у ТОВ «ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ» (м. Севастополь) за контрактом від 10 листопада 2014 року № 07/11. Перелік та кількість товару, який поставлявся, визначені в інвойсі від 12 листопада 2014 року № 1, загальна сума якого складає 389749 грн. 92 коп. (а. с. 41).

Одночасно з митною декларацію № 504070000/2014/006316, відповідно до якої позивачем визначена митна вартість товару за ціною договору (контракту), декларант подав митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення.

Враховуючи отриману інформацію про те, що митна вартість подібного товару, митне оформлення якого вже здійснено, перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості, зокрема, згідно МД № 504060000/2014/004624 від 15 серпня 2014 року, а також те, що подані декларантом документи містять розбіжності (різні вантажоодержувачі зазначені у товаротранспортній накладній та інвойсі, в товаротранспортній накладній не вказано перевізника, в довідці про транспортні розходи не вказано номер товаротранспортного документа, по якому здійснювалось перевезення), у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності митної оцінки товару, у зв'язку з чим останнім на адресу ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» направлено електронне повідомлення щодо надання підприємством відповідних документів на підтвердження митної вартості товару та її складових частин, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортних витрат); 2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) копії митної декларації країни відправлення (а. с. 44).

На вимогу митного органу щодо підтвердження митної вартості товару, позивачем 20 листопада 2014 року надано додаткові документи, а саме: копію договору між ТОВ «ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ» та ТОВ «РКК Аквамарин» від 10 листопада 2014 року № 03/11 (а. с. 45-47), а також копію товарної накладної від 13 листопада 2014 року № 8 (а. с. 48).

Витребувані відповідачем документи, зазначені в електронному повідомлені, товариством надані не в повному обсязі, що дало підстави Миколаївській митниці, після проведення консультацій, для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст. ст. 57 та 64 МК України, а саме із застосуванням резервного методу.

Процедура консультації відповідно до вимог ст. 57 МК України митницею була проведена шляхом витребування додаткових документів.

Листом від 12 січня 2015 року позивачем до Миколаївської митниці надано додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: договір від 6 червня 2014 року № П-1/14 між ТОВ «Платан» та ТОВ «РРК «Аквамарин», Специфікацію № 2 від 25 вересня 2014 року до договору від 6 червня 2014 року № П-1/14, договір від 10 листопада 2014 року № 35/12/01 між ПОГ «Керченське УВП УТОС «Крим-Пак» та ТОВ «РКК «Аквамарин», договір транспортного перевезення від 1 липня 2014 року № 001/011-15 між ТОВ «КВІН ПЛЮС» та ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР», акти здачі-прийняття виконаних робіт до договору від 1 липня 2014 року № 001/011-15 (а. с. 55-76).

Дослідивши надані ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» до митного органу документи, апеляційний суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов договору транспортного перевезення від 1 листопада 2014 року № 001/011-15 перевізником вантажу є ТОВ «КВІН ПЛЮС» (а. с. 68-73). Згідно довідки про транспорті витрати від 14 листопада 2014 року, наданої позивачем відповідачу 19 листопада 2014 року разом із митною декларацією № 504070000/2014/006316, транспорті витрати на перевезення вантажу (жерсть листова лакована, 0,19х724х816 мм) по маршруту від м. Севастополь (пункт навантаження) до м. Армянськ (кордон Криму) складають 7400 рос. руб. (а. с. 40).

Названі транспорті витрати, у перерахунку в гривню, задекларовані і додані до фактурної вартості товару у сумі 2049,95 грн., що визнано представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Проте, згідно актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) до названого вище договору від 26 листопада 2014 року, транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Керч - м. Севастополь (Крим) - м. Миколаїв загалом складають 36000 грн. (а. с. 74-76).

Відповідно до ч. 11 ст. 58 МК України до митної вартості не включаються транспортні витрати після ввезення на митну територію, за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Разом з цим, з наданих стороною позивача актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не можливо виділити витрати на транспортування товару по території України.

Крім того, в товарно-транспортних накладних від 15 листопада 2014 року № 1, від 17 листопада 2014 року № 2 та від 19 листопада 2014 року № 3 вантажоодержувачем зазначено ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» (а. с. 39, 145, 147), в той час як в інвойсах від 12 листопада 2014 року № 1, від 17 листопада 2014 року № 2 та від 18 листопада 2014 року № 3 вантажоодержувачем є ТОВ «Южний РКК» (а. с. 41, 146, 148).

За результатами розгляду додатково наданих документів також встановлено, що вантаж по інвойсу від 12 листопада 2014 року не може бути ідентифікований з документами, наданими третіми особами.

Так, товарна накладна № 8, відповідно до якої ТОВ «РКК «Аквамарин» передавав товар ТОВ «ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ», датована 13 листопада 2014 року, в той час як згідно інвойсу № 1 названий вантаж реалізований ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» 12 листопада 2014 року (а. с. 48).

На вимогу митного органу, а також на виконання приписів ч. 3 ст. 53 МК України, позивачем також не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, декларантом не надані в повному обсязі додаткові документи, витребувані митницею, а надані документи не спростовують виявлені розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на декларанті. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів, яка містить відповідну інформацію.

На виконання наведених вище приписів, митним органом була проведена процедура консультації шляхом витребування додаткових документів, згідно з переліком, передбаченим ч. 3 ст. 53 МК України, проте декларантом були надані лише частково витребувані митницею документи. При цьому надані документи не спростували наявних розбіжностей, а тому відповідач мав всі підстави для визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, оскільки довів неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, вказавши в своєму рішенні номер та дату митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Отже, всупереч висновку суду першої інстанції, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо визначення митної вартості товарів, що були імпортовані за контрактом від 10 листопада 2014 року № 07/11, а також зобов'язання Миколаївської митниці скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2014 року № 504070000/2014/000023/2 та прийняти письмове рішення щодо визначення митної вартості товарів, що були імпортовані за названим вище контрактом, із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2016 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко