Ухвала суду № 61906064, 23.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

760/22328/16-ц

6-430/16

солом`янський районний суд міста києва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2016 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Національного авіаційного університету про відстрочку виконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із вищезазначеною заявою, в якій просив суд відстрочити виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Національного Авіаційного Університету, третя особа ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги з урахуванням пояснень свого представника в судовому засіданні тим, що судом задоволено позов, і серед іншого рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Проте, виконати рішення заявник неспроможний з незалежних від нього причин, оскільки та особа, яка на даний час обіймає посаду, на якій поновлено ОСОБА_2 перебуває на лікарняному через травму. Просить відстрочити виконання рішення до моменту видужання даної особи, але не пізніше 01.01.2017.

Інші особи, які приймали участь у даній справі, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином відповідно до положень ст.74 ЦПК України. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши представника заявника та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12.08.2016 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади директора Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Національного Авіаційного Університету на підставі ст.7 КЗпПУ, п.3 ст.54 Закону України «Про освіту», ст.4 Закону України «Про вищу освіту» у зв`язку із порушенням встановлених правил прийняття на роботу за конкурсом згідно наказу від 03.12.2015 року під №1077/к за підписом в.о. ректора Національного Авіаційного Університету ОСОБА_3, і поновлено його на посаді директора Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Національного Авіаційного Університету з 03.12.2015, стягнуто з Національного Авіаційного Університету на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 105 061,32 грн. за вирахуванням обов`язкових платежів, вирішено питання про судові витрати, рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягненні середнього заробітку в розмірі 10 506, 13 грн. допущено до негайного виконання (а.с.130-134)

Як вбачається із зворотного повідомлення заявник отримав рішення суду 22 серпня 2016 року (а.с.139)

На запитання суду чому негайно після отримання рішення суду в частині, яка допущена до негайного виконання, воно не було виконано, представник заявника послався на «труднощі, які на даний час університет має із керівництвом, точніше із зміною керівництва»

29.08.2016 державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Мірошник К.А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №760/22328/15-ц, виданого 17.08.2016, за вищенаведеним рішення суду (а.с.162)

Тільки 02.09.2016 заявник направив листа ОСОБА_5, згідно якого повідомляв, що 29.08.2016 НАУ отримав постанову державного виконавця про негайне поновлення ОСОБА_2 на його посаді, відтак оскільки ОСОБА_5 на той час займала цю посаду, їй було запропоновано перейти на іншу посаду (а.с.163)

Знов-таки на питання чому заявник не виконав рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді негайно коли отримав - 22.08.2016, а лише у вересні 2016 року почав вчиняти хоч якісь дії по ймовірному його виконання, представник заявника відповіді не надав. Чому необхідно чекати постанову державного виконавця, і чи не свідчить така послідовність дій НАУ про небажання в добровільному порядку виконувати рішення суду, також відповіді не надав.

Суд критично в аспекті поважних причин відстрочки виконання рішення суду сприймає наданий заявником документ - довідку №4050, з якої вбачається, що ОСОБА_5 «травмувалася» 31.08.2016, і лише після цієї дати стала непрацездатною на час перебування на лікарняному. Доказів того, що об`єктивно з моменту отримання рішення суду 22.08.2016 щось заважало заявнику його (це рішення) виконати, представник заявника суду не надав (а.с.165). Також будь-яких спроб викликати самого ОСОБА_2 і узгодити з ним це питання суду не підтверджено.

Згідно з ч.1 ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

В той же час, відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), зокрема, за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ в десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і лише у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання.

Як роз'яснено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2013 року за №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність іншого майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, іншій надзвичайні події тощо)

До таких можна віднести обставини, які свідчать про те, що майнове становище боржника не дає змоги виконати вимоги виконавчого документа у встановлені строки чи є спосіб або порядок виконання більш вигідний для боржника.

Наведені представником заявника обґрунтування, покладені в основу необхідності відстрочення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не є за своїм змістом винятковими обставинами, які ускладнюють або унеможливлюють виконання такого рішення.

Навпаки, з урахуванням тривалого перебування самої даної цивільної справи в провадженні суду суд розцінює таку поведінку заявника при подачі даної заяви як подальше небажання вже не тільки отримати рішення по суті заявлених вимог, але і привести його до виконання і поновити негайно порушення прав ОСОБА_2

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом .

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43)

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судове рішення як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Крім того, суд звертає увагу на те, що перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року)

Таким чином, згідно зі статтею 6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. Бажання чи небажання сторони не на користь якої ухвалено рішення суду, не може бути враховано як поважна причина його невиконання, а навпаки, може бути предметом розгляду зовсім іншого провадження.

Дійсно, відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавчу службу» примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та їх основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі рішень судів про поновлення на посадах, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.34 постанови від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Та обставина, що НАУ буде змушений здійснювати відповідні нарахування та здійснювати виплати їх ОСОБА_2, а як пояснив представник НАУ, вони не знають як це робити, не може шкодити інтересам самого ОСОБА_2 Дійсно, в разі затримки виконання рішення суду, він буде мати можливість звертатися до суду із відповідними заявами чи позовами про стягнення.

Наведені підстави суд вважає неспроможними для задоволення заяви про відстрочення і виключно переймається захистом трудових прав ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст. 373 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Національного авіаційного університету про відстрочку виконання рішення суду, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м.Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя: В.С. Кицюк