Ухвала суду № 61903884, 06.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 р. Справа № 876/5817/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 в липні 2016 року звернувся з позовом в суд до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року в справі №809/867/16 позовну заяву залишено без розгляду з мотивів пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року в справі №809/867/16 та справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції невірно з'ясовано обставини справи і при цьому порушено норми процесуального права.

Сторони по справі в судове засідання не з'явились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Даний адміністративний позов поданий позивачем після скасування наказу про звільнення роботи на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року. Позивач вважає, що ці адміністративні позови похідні один від одного та скасування наказу про звільнення з роботи має преюдиційне значення для подання позову про поновлення на роботі.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, останній виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» суд вказав, що положення стосовно сплати державного мита для подачі скарги та про забезпечення сторін у справі копіями цієї скарги слугує меті забезпечення належного адміністрування правосуддя. Сторони, яких це стосується, можуть резонно сподіватися що ці правила будуть реалізовуватись на практиці. Не дивлячись на це, такі правила чи їх застосування не повинно радикально позбавляти сторін у справі можливості скаржитись до суду.

Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992р.).

В рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає підставними доводи апелянта та підтримує думку, що в цьому випадку строк звернення до суду з адміністративним позовом не може бути перешкодою в захисті інтересів позивача від незаконного звільнення. Тим більше, що ці обставини підтверджені рішенням суду яке набрало законної сили.

Таким чином, колегія суддів вважає за правильне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.199, ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року в справі №809/867/16 - скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич

Повний текст виготовлено 10.10.2016 року