Ухвала суду № 61903507, 27.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 р. Справа № 876/6070/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2016 року позивач - Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» (далі - ПП «ОККО-Нафтопродукт») звернулося в суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ з ОВПП у м. Львові), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 року за №0000182220/2363.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що підприємством було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, оскільки така сума коштів зберігалась у спеціально обладнаному сейфі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 року №0000182220/2363.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, СДПІ з ОВПП у м. Львові оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що за результатами фактичної перевірки автозаправної станції, що розташована за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 8-А, Головне управління ДФС у м. Києві складено акт за №000181 від 27.08.2015 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 року за №0000182220/2363, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 133 512 грн. 50 коп.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не забезпечено відповідності сум готівкових коштів, які зазначені в денних звітах реєстратора розрахункових операцій, сумі готівкових коштів на місці проведення розрахунків.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні Z-звіти за 27.08.2015 року, фіскальні чеки за 27.08.2015 року з відміткою перенесення в сейф, інкасовано з сейфу, службова видача, копії супровідної відомості до сумки з готівкою від 27.08.2015 року, які у своїй сукупності та у сукупності з наведеними вище документами вказують на те, що позивачем було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а при проведенні перевірки працівники автозаправної станції повідомляли перевіряючих про знаходження готівкових коштів у сейфах та про відсутність ключів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Як встановлено п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб»єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов»язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Місцем проведення розрахунків, у відповідності до положень ст. 2 згаданого Закону, вважається місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно цієї норми місцем проведення розрахункових операцій є не лише реєстратор розрахункових операцій, а також і приміщення у якому проводяться такі операції.

Відповідно до наказом №15 від 10.04.2012 року «Щодо визначення місця проведення розрахунків та «депозитного» реєстратора розрахункових операцій» визначено місце проведення розрахунків, яким є окремий реєстратор розрахункових операцій з депозитним сейфом, що розміщено поруч, у випадку коли кількість депозитних сейфів відповідає кількості реєстраторів розрахункових операцій на АЗС/АЗК; депозитний реєстратор розрахункових операцій з депозитним сейфом, у випадку наявності на АЗС одного депозитного сейфу на декілька реєстраторів розрахункових операцій; окремий реєстратор розрахункових операцій, у випадку наявності на АЗС одного депозитного сейфу на декілька реєстраторів розрахункових операцій.

Цим наказом визначено місце проведення розрахунків, зміст якого не суперечить законодавчому визначенню такого місця.

Використання згаданих підтверджується витягом з наказу "Щодо порядку проведення інкасації готівкових коштів на АЗС/АЗК" від 09.07.2014 року за №76/53 від 15.02.2016 року, договором оренди за №17/01-02/2014 від 01.02.2014 року, додатковою угодою до даного договору від 01.07.2015 року, договором поставки №15062011 від 15.06.2011 року.

Як видно з матеріалів справи, що під час фактичної перевірки готівкових коштів на місці проведення розрахунків через реєстратори розрахункових операцій за фіскальними номерами:

- 3000132189 - встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі 52 509,97 грн.;

- 3000132232 - встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі 60 000,55 грн.;

- 1302005629 - встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі 21 001,98 грн.

Спростовуючи дану обставину, позивач зазначає, що кошти на час проведення перевірки зберігались на місці проведення розрахунків (у «депозитному» сейфі) є виручкою від реалізації товару з використанням РРО, сума яких відповідає сумі, зазначеній у денному звіті РРО, що підтверджено чеками РРО про перенесення готівки в сейф.

З акта видно, що перевірка розпочата - 27.08.2015 року о 14:10 год. та завершена - 27.08.2015 року о 16:15 год., а готівка в сейфі не перераховувалась так як на АЗК ключі не зберігаються через ризики нападу і крадіжок, а ключі від усіх 3-ох сейфів були доставлені керівником РВ Вервекою А.І. 27.08.2016 року о 16:25 год.

Як видно з акта від 27.08.2015 року працівники контролюючого органу після доставляння ключів від сейфів відмовились від повторного перерахунку суми наявної на місці проведення розрахункових операцій з урахуванням суми коштів у депозитних сейфах та не встановили, що дійсно готівка в сейфах відсутня незважаючи на те, що перевірка проводиться тривалістю 10 днів, а відповідачем не повно встановлено обставини під час її проведення.

Таким чином при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не повно та всебічно встановлено наявність зазначених в акті перевірки порушень, зокрема не було перераховано усі готівкові кошти, які знаходились на місці проведення розрахункових операцій.

Підсумовуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки в матеріалах справи наявні Z-звіти за 27.08.2015 року, фіскальні чеки за 27.08.2015 року з відміткою перенесення в сейф, інкасовано з сейфу, службова видача, копії супровідної відомості до сумки з готівкою від 27.08.2015 року, які у своїй сукупності та у сукупності з наведеними вище документами вказують на те, що позивачем було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а у відповідності до ч. 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі №813/30/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: М.А. Пліш

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03.10.2016 року.