Ухвала суду № 61903494, 22.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р. Справа № 876/4939/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Хопяка В.З., відповідача Середяка Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у адміністративній справі №813/5632/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004631501 від 24.07.2014року та №0004701501 від 28.07.2014року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано, прийняті Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення №0004701501 від 28.07.2014року та №0004631501 від 24.07.2014року. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» судовий збір в сумі 182,70 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та без врахування фактичних обставин у справі. Вказує на те, що позивач протиправно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011р. №15 тимчасово до 01.01.2015р. звільняються від обкладення податком на додану вартість; неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ПАТ «Кримський содовий завод», оскільки згідно з даними системи АС «Податковий блок» вказаний контрагент не подав податкову звітність за березень 2014р. та, відповідно, не відобразив податкові зобовязання по господарських операціях з позивачем. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та парийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Зазначив, що відповідач протиправно застосував до спірних відносин п.198.4 ст.198 ПК України, оскільки не врахував того факту, що позивач не придбавав та не виготовляв вказані відходи та брухт, а вони утворилися в процесі виробництва та виконання умов контракту про переробку давальницької сировини. Тому, для податкового обліку операцій з промисловим брухтом необхідно застосовувати спеціальну норму п. 199.6 ст. 199 ПК України, яка передбачає, що податковий кредит не зменшується, в разі постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій; реальність його правовідносин з контрагентом публічним акціонерним товариством «Кримський содовий завод» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Що стосується штрафних санкцій, у розмірі 50%, то оскільки податковий орган вперше зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування, а санкція в такому розмірі застосовується при повторному порушенні податкового законодавства, відповідно така застосована протиправно.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Позивач ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» зареєстроване Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ 30823262. Місцезнаходження позивача: м. Львів, вул.Новаківського, 14, фактичне місцезнаходження: м.Львів, вул.Зелена, 301. Взятий на облік в органах Державної податкової служби України з 05.04.2000р., перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі направлень від 23.06.2015р. №457, №458, виданих ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та наказу ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 23.06.2015р. №439, проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014р.

За результатами перевірки складено акт від 09.07.2014р. №829/13-04-15-01-09/30823262 (далі - акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення, позивачем п.п.14.1.18, п.п.14.1, ст.14, п.189.1 ст.189, п.198.4, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, у звязку з чим позивач втратив право на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2014р. в сумі 3962,00грн.; п.198.4 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивач завищив податковий кредит з ПДВ за квітень 2014р. на суму 12876,00грн., що спричинило завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 28.07.2014р. №0004701501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 3962,00грн. та нараховано штрафну санкцію у сумі 1981,00грн.

Крім цього, на підставі акта перевірки від 09.07.2014р. №829/13-04-15-01-09/30823262 відповідачем складено акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» за травень 2014р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, у звязку з чим позивач втратив право на отримання бюджетного відшкодування за травень 2014р. в сумі 12876,00грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014р. №0004631501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 12876,00,00грн. та нараховано штрафну санкцію у сумі 6438,00грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач не здійснював придбання чи виготовлення брухту для використання його в неоподатковуваних операціях, а він утворився як відходи власного виробництва, тому, зазначені відходи не можуть кваліфікуватись як передбачений п.198.4 ст.198 ПК України товар, який призначений для його використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування. Щодо господарських операцій з ПАТ «Кримський содовий завод», то такі підтверджуються належними первиннимми документами. Штрафні санкції у розмірі 50% відповідачем застосовані прттипарвно, оскільки податковий орган вперше зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування, а санкція в такому розмірі застосовується при повторному порушенні податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірними висновки суду першої інстанції, такими що відповідають нормам матервадьного права та обставинам справи з огляду на наступне.

26.04.2012р. між позивачем (продавець) та нерезидентом (покупець) - «EU GIG OU», Естонія укладено контракт №Д-26/04 про переробку давальницької сировини, предметом якого була поставка позивачем ізоляторів для нерезидента. На виконання умов контракту позивач здійснив експорт товару «EU GIG OU» (Естонія).

У березні квітні 2014року позивач здійснив ввезення на митну територію України відходів з переробки товарів з чорних металів, які утворилися внаслідок виконання договору про переробку давальницької сировини, за кодами УКТЗЕД 72042900, 72041000, що підтверджується вантажно-митними деклараціями: МД №209140000/2014/007241 від 13.03.2014р.; МД №209140000/2014/007242 від 13.03.2014р.; МД №209140000/2014/011574 від 16.04.2014р.; МД №209140000/2014/011569 від 16.04.2014р.; МД №209140000/2014/011555 від 16.04.2014р.; МД №209140000/2014/011960 від 18.04.2014р.

Вказані товари розмитнені позивачем за ставкою ПДВ 20%, у звязку з чим сплачено ПДВ у березні 2014р. на суму 1968,2грн. та у квітні 2014р. на суму 12876грн.

Згідно з листом від 22.07.2014р. №02.01-412 ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» звернулася до начальника Львівської митниці Міндоходів з проханням зарахувати суми податку на додану вартість, сплаченого відповідно до вантажно-митних декларацій МД №209140000/2014/007241 від 13.03.2014р., МД №209140000/2014/007242 від 13.03.2014р.., МД №209140000/2014/011574 від 16.04.2014р., МД №209140000/2014/011569 від 16.04.2014р., МД №209140000/2014/011555 від 16.04.2014р., МД №209140000/2014/011960 від 18.04.2014р. в рахунок сплати майбутніх митних платежів.

З листа Львівської митниці Міндоходів від 30.07.2014р. №13-70-52/35-6737 вбачається, що вона розглядає сплату позивачем податку на додану вартість при імпорті товарів за вказаними вантажно-митними деклараціями як відмову від податкової пільги. А тому, Львівська митниця Міндоходів вважає, що відсутні підстави для зарахування в рахунок майбутніх платежів сум ПДВ сплачених позивачем при митному оформленні декларацій.

Позивач звернувся до Львівської митниці із заявами №61 від 31.07.2014 року, №62 від 31.07.2014 року, №63 від 31.07.2014 року, №64 від 31.07.2014 року, №65 від 31.07.2015 року, № 66 від 31.07.2014 року, № 63 від 23.09.2014 року, про внесення змін до митних декларацій в частині звільнення від обкладення податком на додану вартість.

Позивачу відмовлено у внесенні змін до митних декларацій та у зарахуванні в рахунок майбутніх платежів сум податку на додану вартість, сплачених ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з підстав, викладених у листах від №61 від 31.07.2014року, №62 від 31.07.2014року, №63 від 31.07.2014року, №64 від 31.07.2014року, №65 від 31.07.2015року, №66 від 31.07.2014року, № 63 від 23.09.2014року.

Відповідач обґрунтовує завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за березень 2014р. в сумі 1968,20грн. та за квітень 2014р. в сумі 12876,39грн. неправомірним віднесенням до його складу сум ПДВ за операціями з імпорту брухту чорних металів, які звільненні від ПДВ.

Проте з таким висновком відповідача погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

В період ввезення вказані товари були звільнені від оподаткування податком на додану вартість відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2014р. №43. Товари з кодами УКТЗЕД 72042900, 72041000 віднесено до переліку відходів та брухту чорних металів, операцій з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01.01.2015р. звільнялися від обкладення податком на додану вартість.

Згідно з п. 199.6 ст. 199 ПК України податковий кредит не зменшується, в разі постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій.

Основним видом діяльності позивача є виробництво скляних ізоляторів (п.2.8 акта перевірки від 09.07.2014р. №829/13-04-15-01-09/30823262). Відходи та брухт, який розмитнений позивачем, утворились в процесі виробництва на виконання умов контракту про переробку давальницької сировини. Крім того, технологічний процес виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який позивач ввіз на митну територіюУкраїни. Позивач не здійснював придбання чи виготовлення вказаного брухту для використання його в неоподатковуваних операціях, а він утворився як відходи власного виробництва, тому, зазначені відходи не можуть кваліфікуватись як передбачений п.198.4 ст.198 ПК України товар, який призначений для його використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування.

Вказана позиція також узгоджується з правовими позиціями, висловленими в ухвалах Вищого адміністративного суду Українии від 23.10.2014р. у справі №К/800/14639/13 та від 16.02.2015р. у справі №К/9991/80964/11 та постанові Верховного Суду України від 16.10.2012р. у справі №21-291а12. Вказана постанова прийнята за результатами розгляду заяви про передгляд судових рішень з мотивів неоднакового застосуваня судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка відповідно до ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є обовязковою для всіх судів України.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для зменшення позивачу податкового кредиту з підстав віднесення до його складу сум ПДВ по операціях з імпорту брухту чорних металів, а висновки відповідача про завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ за березень 2014р. в сумі 1968,20грн. та за квітень 2014р. в сумі 12876,39грн. є безпідставними.

Крім того, відхилення сплати податку на додану вартість в митних деклараціях встановлюється лише за результатами митного контролю.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішеня відповідача від 24.07.2014р. №0004631501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПАТ «Кримський содовий завод» (код ЄДРПОУ 5444546) колегія суддівзазначсає наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що між позивачем (покупець) та ПАТ «Кримський содовий завод» (постачальник) укладено договір поставки від 05.12.2013р. №40004960, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити, а покупець оплатити і прийняти соду кальциновану технічну ГОСТ 5100-85, код УКТЗЕД 2836200000.

20.03.2014р. позивач на виконання умов договору поставки від 05.12.2013р. №40004960 оплатив 218000,00грн. ПАТ «Кримський содовий завод» за соду кальциновану технічну, що підтверджується платіжним дорученням №9335.

Вказаним платежем позивач погасив заборгованість за доставлену продукцію на суму 206035,90грн., решта оплати в сумі 11964,10грн. зарахована в рахунок попередньої оплати за наступна партію товару, що підтверджується податковою накладною №324 від 20.03.2014р.

Суму податку за отриманий товар позивач включив до складу податкового кредиту в березні 2014р. Товар отриманий позивачем, що підтверджується залізничною накладною від 27.03.2014р.

Відповідач обґрунтовує висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за березень 2014р. на суму 1994,02грн. по взаєморозрахунках з ПАТ «Кримський содовий завод» тим, що згідно з даними системи АС «Податковий блок» встановлено неподання ПАТ «Кримський содовий завод» податкової звітності з ПДВ за березень 2014р. та, відповідно, невідображення податкових зобовязань по господарських операціях з позивачем, відсутній факт сплати ПДВ до Державного бюджету України.

Проте такі доводи апелнта спростовуються наступним.

Надані позивачем вищенавжені докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПАТ «Кримський содовий завод».

Крім того, відповідно до п.12.3 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обовязку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення.

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції і законів України.

Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» господарська діяльність українських підприємств і їх підрозділів в Автономній Республіці Крим не знаходиться під забороною, якщо вона буде здійснюватися за законодавством України. Це означає, що здійснені операції не можуть бути визнані такими, що суперечать інтересам держави.

Згідно з положеннями п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлено, що податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На момент здійснення господарських операцій у березні, квітні 2014 року контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Постачальник ПАТ «Кримський содовий завод» є належно зареєстрованою юридичною особою і такий факт відповідачем не спростовано.

Таким чином, позивач мав всі підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом, який зареєстрований на території Автономної Республіці Крим та міста Севастополь.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичну реальність вчинених операцій по взаємовідносинам з ПАТ «Кримський содовий завод» у квітні, травні 2014р., складені відповідно до вимог п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, відповідач в актах перевірки не мав зауважень до первинних документів щодо взаємовідносин позивача з ПАТ «Кримський содовий завод» у квітні, травні 2014року. Таким чином, відповідач визнав, що всі первинні документи відповідають чинному законодавству, і, зокрема, складені відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Що стосується доводів відповідча про неподання ПАТ «Кримський содовий завод» декларацій з податку на додану вартість за березень 2014р. і відсутність сплати податкових зобов'язань контрагента до бюджету України, то жодною нормою законодавства України, в тому числі ПК України, для платників податків (покупців) не передбачено обов'язку вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо достовірності їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності, реєстрації платником ПДВ, стану їх «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання або продажу товарів, кількості та наявності робочого персоналу, підтвердження та перевірка виробничих можливостей, визначення осіб, від яких походять дані товари і, тим паче, відомості, що стосується безпосередньо третіх осіб, які є контрагентами самого постачальника.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Отже, відповідач безпідставно пов'язує право позивача на формування податкового кредиту і від'ємного значення ПДВ із діями свого контрагента.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, постачальник зобов'язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов'язань відповідної звітності з податку на додану вартість і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання таких обов'язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність має саме постачальник, а не покупець.

Відповідно до положень ПК України сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З наведеного слідує, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок його ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Під час проведення перевірки відповідач дійшов до висновку, що позивач не мав підстав для включення виписаних податкових накладних зазначеного контрагента до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту відповідних тому, що зазначене підприємство не задекларувало та не сплатило до бюджету належні суми ПДВ.

З огляду на вказане, відповідач безпідставно дійшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за березень 2014р. на суму 1994,02грн. по взаєморозрахунках з ПАТ «Кримський содовий завод».

Виходячи з наведеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0004701501 від 28.07.2014року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При нарахуванні позивачу штрафної (фінансової) санкції в оскаржених податкових повідомленняхрішеннях у розмірі 50 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування відповідач враховував, що вперше позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому повідомленні-рішенні від 05.06.2012року №0000451501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 411092,00грн. (407341,00грн. - сума основного платежу, 3751,00грн. - штрафні санкції). Проте, вказане податкове повідомлення-рішення визнане протиправним та скасоване постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012року у справі №2а-5318/12/1370, яка набрала законної сили 10.12.2014р.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшові вірного всивноку про те, що відповідач протиправно нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у адміністративній справі №813/5632/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 27.09.2016р.