Постанова № 61902846, 26.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р. Справа № 921/193/16-г/3

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кузь В.Л.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу приватного малого підприємства "Імпульс" (надалі ПрМП "Імпульс"), б/н від 11.07.2016р. (вх. № ЛАГС 01-05/3634/16 від 22.07.2016р.)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.06.2016р.

у справі № 921/193/16-г/3

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (надалі СГ ТзОВ "Терра"), смт. Підволочиськ, Тернопільська область

до відповідача: ПрМП "Імпульс", с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості в сумі 42 869,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Щербатюк О.Д. - представник (довіреність № 02/10 від 02.10.2015р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.06.2016р. у справі №921/193/16-г/3 (суддя Боровець Я.Я.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрМП "Імпульс" на користь СГ ТзОВ "Терра" 22 970,00 грн. основного боргу, 18 330,06 грн. інфляційних втрат, 1 559,44 грн. - 3% річних та 1 378,00 грн. судового збору. У решті позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сума основного боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Враховуючи факт просточення відповідачем оплати, здійснивши власний перерахунок інфляційних та річних, суд дійшов висновку, що до задоволення підлягають 1 559,44 грн. 3% річних та 18 330,06 грн. інфляційних втрат, в решті стягнення 9,80 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрМП "Імпульс" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції до спірних відносин застосував норми ЦК України, які регулюють відносини за договором про надання послуг, однак, на думку скаржника спірні роботи регулюються договором підряду. А однією з істотних умов договору підряду є ціна роботи. Натомість у договорі № ТР-76/2013 від 12.12.2013р. не визначено ціну договору, а зазначено вартість поглиблення. Крім того, відповідач стверджує, що договір про надання послуг не є укладеним в зв'язку з неузгодженням сторонами істотних умов договору, а відтак посилання на нього позивача суперечить нормам матеріального права. Таким чином, у позивача відсутнє право вимагати у відповідача виконання зобов'язання по сплаті вартості послуг, оскільки не було виставлено рахунок на оплату.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 22.07.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Кузь В.Л. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 26.09.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив, відзиву на апеляційну скаргу не подав, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

12.12.2013р. між СГ ТзОВ "Терра" (виконавець) та ПрМП "Імпульс" (замовник) укладено договір про надання послуг №ТР-76/2013, згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги у рослинництві (надалі іменуються "послуги"): надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі, а саме: поглиблювання. Запланована загальна площа поглиблювання складає 115,00 га. Вартість поглиблювання складає 250,00 грн/га в т.ч. ПДВ., а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (а.с. 21-22).

У п.2.3 договору визначено, що замовник зобов'язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом складання актів про надання послуг (актів приймання-передачі наданих послуг) не пізніше 3 (трьох) робочих днів після надання таких послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором.

Згідно з п.3.1 договору вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання та фіксується в актах по наданих послугах.

Пунктом 3.2 договору визначено, що за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму, згідно виставленого рахунку за надані послуги протягом 5 (п'яти) робочих днів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням факту достовірності надання вказаних послуг без будь-якого іншого документального підтвердження та відсутності будь-якого виду претензій з його боку ( п. 3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору по завершенню робіт за договором, замовник зобов'язаний повністю розрахуватися з виконавцем протягом 5-ти банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох сторін.

На виконання умов договору про надання послуг №ТР-76/2013 позивач надав послуги на загальну суму 22 970,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТР-0000129 від 16.12.2016р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та завірений печатками юридичних осіб, рахунком-фактурою №ТР-0000032 від 16.12.2013р. на оплату послуг та податковою накладною від 16.12.2013р. (а.с. 23-24, 57).

Відповідач, в порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги не виконав, в зв'язку з чим, позивач 24.03.2015р. надіслав відповідачу претензію № 24/03-15 про сплату заборгованості, в тому числі за спірним договором (а.с. 25-37).

Однак, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до господарського суду Тернопільської області з позовом про з ПрМП «Імпульс» 22 970, 00 грн. заборгованості.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладений договір про надання послуг № ТР-76/2013 від 12.12.2013р.

На момент розгляду даної справи вказаний вище договір є чинним, в судовому порядку не дійсним не визнаний.

Відтак, зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України визначається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, факт надання позивачем послуг на загальну суму 22 970,00 грн. підтверджується двостороннім актом здачі-приймання робіт (надання послуг № ТР-0000129 від 16.12.2013р., рахунком-фактурою №ТР-0000032 від 16.12.2013р. на оплату послуг та податковою накладною від 16.12.2013р.

Як зазначалося вище, пунктом 3.3 договору передбачено, що підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням факту достовірності надання вказаних послуг без будь-якого іншого документального підтвердження та відсутності будь-якого виду претензій з його боку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не подано будь-яких заперечень до вказаного акту здачі-прийняття робіт.

Згідно з п.3.4 договору по завершенню робіт за договором, замовник зобов'язаний повністю розрахуватися з виконавцем протягом 5-ти банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги .

Отже, роботи, визначені у цьому акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до умов договору про надання послуг №ТР-76/2013 від 12.12.2013р. вважаються безумовно прийнятими відповідачем у повному обсязі зі строком оплати - протягом п'яти банківських днів після підписання останнього акту про наданні послуги.

Доказів оплати відповідачем заборгованості в розмірі 22 970,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості в розмірі 22 970,00 грн. є документального обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отримані послуги, а саме - прострочення термінів оплати (п.3.2 договору).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з поданим розрахунком ціни позову, позивачем нараховано 18 339,86 грн. втрат від інфляції та 3% річних в розмірі 1 559,44 грн. за період з 24.12.2013р. по 28.03.2016р. (а.с. 13-15).

Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про стягнення 3% річних в розмірі 1 559,44 грн. та частково вимогу про стягнення інфляційних в розмірі 18 339,86 грн., здійснив власний перерахунок та прийшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення інфляційних на суму 18 330,06 грн., в решті - 9,80 грн. відмовив.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг по договору № ТР-76/2013 від 12.12.2013р., суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних та річних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 1 559,44 грн. та інфляційних в розмірі 18 330,06 грн. в решті - 9,80 грн. правомірно відмовлено.

Щодо тверджень представника відповідача, що відповідач не отримував рахунок на оплату наданих послуг, а отже не настав строк щодо здійснення розрахунку за надані послуги, оскільки положеннями п. 3.2. договору передбачено, що підставою для оплати є виставлений рахунок, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на таке.

Суд зазначає, що відсутність рахунку ніяким чином не перешкоджає виконанню зобов'язання з оплати наданих послуг, зважаючи на те, що договір містить реквізити сторін, у т.ч. дані щодо розрахункового рахунку позивача. Окрім того, відповідачем не доведено того факту, що він звертався до позивача у зв'язку з неможливістю виконати грошове зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги внаслідок відсутності рахунку.

Як вбачається з умов договору про надання послуг №ТР-76/2013 від 12.12.2013р. щодо порядку здійснення оплати (розділ 3 договору) по своєму змістовому навантаженні не є такими, що позбавляють можливості сторін їх виконувати. Більше того, їх послідовність свідчить про те, що сторони у такий спосіб узгодили порядок виконання грошових зобов'язань. При цьому, п. 3.4. зазначеного договору цілком конкретно та однозначно визначає спосіб та порядок кінцевого розрахунку - 5 банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги.

Твердження представника відповідача про те, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТР-0000129 від 16.12.2013р. не відповідає вимогам оформлення первинних документів суд вважає безпідставним, оскільки даний акт містить усі реквізити первинного бухгалтерського документа, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змісту акту надання послуг вбачається, що сторони при підписанні вказаного акту підтвердили надання послуг, як це передбачено умовами договору, будь яких застережень зі сторони відповідача акт не містить, внаслідок чого суд приходить до висновку, що вказаний акт підписаний саме на виконання договору.

Не заслуговує на увагу суду і твердження скаржника про те, що спірний договір є неукладений в зв'язку з тим, що сторонами не було узгоджено усіх істотних умов договору, а саме не було визначено ціну договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається зі змісту договору про надання послуг № ТР-76/2013 від 12.12.2013р. сторонами при його укладенні були погоджені усі його істотні умови, в тому числі предмет, ціну (вартість послуг) та строк дії договору.

Відповідно до ч.3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростували факти, наведені в позовній заяві, а доводи, зазначені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 94 ГПК України зокрема передбачає, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016р. було відстрочено ПрМП «Імпульс» сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови.

Однак, станом на дату прийняття судом постанови, скаржником не подано суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне стягнути несплачену суму судового збору з ПрМП «Імпульс».

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 15.06.2016р. у справі № 921/193/16-г/3 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Імпульс" (вул. Промислова, 7, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47728 (ідентифікаційний код 22603087)) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів-УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача - 38007620, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача -825014, рахунок отримувача - 31216206782006, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в розмірі 1 515,80 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Кузь В.Л.

Мирутенко О.Л.