Постанова № 61902835, 27.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р.Справа № 909/194/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівБойко С.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Акцент милосердя" (надалі БО "Благодійний фонд "Акцент милосердя"), б/н від 27.05.2016р. (вх № ЛАГС 01-05/2737/16 від 06.06.2016р.)

на рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016р.

у справі № 909/194/16

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Захід" (надалі ТзОВ "Фортеця-Захід"), м. Івано-Франківськ

до відповідача:БО "Благодійний фонд "Акцент милосердя", м. Івано-Франківськ

простягнення 134 345,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2- директор

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача розяснено права та обовязки визначені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016р. у справі №909/194/16 (суддя Максимів Т.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з БО "Благодійний фонд "Акцент милосердя" на користь ТзОВ "Фортеця-Захід" 123 000,00 грн. основного боргу, 9 606,41 грн. пені, 687,34 грн. 3% річних, 1 051,34 грн. інфляційних втрат, а також 2 051,99 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 0,66 грн. 3% річних відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт надання послуг на суму 123 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними доказами не спростовано. Враховуючи факт прострочення оплати та здійснивши власний перерахунок пені, річних та інфляційних, суд дійшов висновку про часткове їх задоволення позовних вимог, а саме: 9 606,41 грн. пені, 687,34 грн. 3% річних, 1 051,34 грн. інфляційних втрат. В решті стягнення 0,66 грн. 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, БО "Благодійний фонд "Акцент милосердя" подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що згідно з умовами договору вартість охоронних послуг складає 30 000,00 грн. щомісяця. Таким чином, позивачем надано відповідачу за період з 01.10.2015р. по 01.02.2016р. охоронних послуг на суму 120 000,00грн. Відповідно штрафні санкції відповідача є необґрунтованими, оскільки вони визначались із суми боргу 123 000,00 грн., а не 120 000,00 грн.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 06.06.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_3, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 30.06.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.07.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.08.2016р.

У звязку з перебуванням головуючої судді Кравчук Н.М. у відпустці, 02.08.2016р. судове засідання не відбулося.

У звязку з перебуванням члена колегії суддів по розгляду справи № 909/194/16 судді Бонк Т.Б. у відпустці, 03.08.2016р. здійснено автоматичну заміну складу колегії суддів, суддю Бонк Т.Б. замінено на суддю Бойко С.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2016р. розгляд апеляційної скарги призначено на 09.08.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.09.2016р.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив в усному порядку, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

17.05.2015р. між ТзОВ «Фортеця-Захід» (виконавець) та БО «Благодійний фонд «Акцент Милосердя»» (замовник) укладено договір №2/15 про фізичну охорону обєкта - Дитячий лікувально-оздоровчий комплекс "Мрія", який розташований в с. Липівка, Тисменицького району Івано-Франківської області, відповідно до умов якого виконавець зобовязується здійснювати у порядку та на умовах визначених цим договором охорону обєктів охорони, що перераховані у Дислокації, а також матеріальних цінностей, що в них знаходяться, шляхом виставлення відповідно до умов цього договору поста фізичної охорони з відповідним спорядженням, а замовник зобовязується своєчасно здійснювати оплату послуг охорони на умовах і в порядку, встановлених цим договором (а.с. 10-16).

Відповідно до п.4.1 договору ціна послуг виконавця по здійсненню охорони обєктів та матеріальних цінностей, передбаченої цим договором, визначена сторонами у "Протоколі узгодження вартості послуг" з фізичної охорони (додаток №3), що є невід"ємною частиною цього договору (а.с. 18).

Згідно з п.4.2. договору оплата за надані виконавцем послуги за поточний місяць здійснюється замовником щомісячно до 07 (сьомого) числа поточного місяця за попередній, у сумі, розрахованій та вказаній в "Розрахунку вартості охорони" (додаток №2), на підставі виставлених рахунків виконавця. Щомісячно, до останнього числа кожного місяця, сторони складають та підписують "Акт наданих послуг", яким підтверджується надання послуг в поточному місяці із зазначенням періоду надання послуг та вартості наданих послуг.

На виконання умов договору виконавцем було надано послуги по охороні обєкту за період серпень 2015 року по січень 2016 року на загальну суму 168 000,00 грн., що підтверджується актами №16 від 31.08.2015р. на суму 15 000,00 грн., №20 від 30.09.2015р. на суму 30 000,00 грн., №23 від 31.10.2015р. на суму 31 000,00 грн., №26 від 30.11.2015р. на суму 30 000,00 грн., №29 від 31.12.2015р. на суму 31 000,00 грн., №3 від 31.01.2016р. на суму 31 000,00 грн., які підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень і скріплені його печаткою (а.с. 19-24).

Однак, відповідач в порушення договірних зобов'язань свої зобовязання надані щодо оплати послуг з охорони виконав не належним чином, за надані послуги розрахувався частково на суму 45 000,00 грн., що підтверджується випискою з банку (а.с. 26).

Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 123 000,00 грн.

23.01.2016р. позивачем виставлено вручено відповідачу претензію №05/01 від 27.01.2016р. з вимогою оплатити надані послуги (а.с. 25). Проте, дана вимога залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладений договір про фізичну охорону обєкту.

Відтак, зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт надання позивачем послуг по охоронні за період з серпня 2015р. по січень 2016р. відповідачем не оспорюється. Відповідач стверджує, що позивачем не вірно визначено суму заборгованості, оскільки згідно з Протоколом узгодження вартості охоронних послуг (додаток № 3 до договору) вартість послуг складає 30 000,00 грн. щомісяця. Таким чином, по підрахунку відповідача, його заборгованість за 4 місяці (жовтень 2015р. січень 2016р.) складає 120 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції таке твердження скаржника вважає помилковим, та звертає увагу на те, що відповідачем підписані без будь-яких застережень акти наданих послуг за період з жовтня 2015р. по січень 2016р. саме на суму 123 000,00 грн. (а.с. 21-24).

Як зазначалося вище, пунктом 4.2. договору сторонами передбачено складання Актів наданих послуг, якими підтверджується надання послуг в поточному місяці із зазначенням періоду надання послуг та вартості наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавцем було надано послуги по охороні обєкту на загальну суму 168 000,00 грн. (а.с. 19-24)., замовником оплачені послуги на суму 45 000,0 грн., в звязку з чим неоплаченою залишилась заборгованість на суму 123 000, 0 грн.

Доказів оплати даної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 123 000,00 грн. боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 7.3.1 договору про фізичну охорону обєкта №2/15 від 17.08.2015р. сторони погодили, що у разі несвоєчасної (неповної) оплати з вини замовника наданих виконавцем послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач за період з 07.11.2015р. по 29.02.2016р. нарахував відповідачу пеню в сумі 9 606,41 грн. (а.с. 27-30).

Враховуючи факт порушення відповідачем оплати основного боргу в розмірі 123 000,00 грн. апеляційна інстанція перевіривши правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в межах заявлених позовних вимог на суму 9606,41 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобовязання, позивачем за період з 07.11.2015р. по 29.02.2016р. нараховані 3% річних в сумі 688,00 грн. та 1 051,34 грн. - інфляційних нарахувань за період листопад 2015 - лютий 2016 року (а.с. 27-30).

Судом, на підставі ст. 55 ГПК України, перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 687,34 грн. В решті суми нарахованих 3% слід відмовити.

Також, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму, заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 687,34 грн. - 3% річних, 1 051,34 грн. - інфляційних нарахувань. В частині стягнення 0,66 грн. 3% річних правомірно відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростували факти, наведені в позовній заяві, а доводи, зазначені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 94 ГПК України зокрема передбачає, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016р. було відстрочено БО "Благодійний фонд "Акцент милосердя" сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови.

Однак, станом на дату прийняття судом постанови, скаржником не подано суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне стягнути несплачену суму судового збору з БО "Благодійний фонд "Акцент милосердя".

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016р. у справі № 909/194/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Стягнути з БО "Благодійний фонд "Акцент милосердя", вул. Тичини, 8/А, оф.168, м. Івано-Франківськ,76018 (код 20023569) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів-УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача - 38007620, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача -825014, рахунок отримувача 31216206782006, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в розмірі 1 515,80 грн. за подання апеляційної скарги.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4.Справу передати до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1