Постанова № 61902782, 10.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2016 р. Справа№ 910/9479/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Даниленко Т.О.

представники сторін:

позивача: Рижкова Л.Є. довіреність б/н від 21.01.2016 року;

відповідача: Оксененко В.П. довіреність б/н від 21.06.2016 року, Деркач Т.Г. довіреність б/н від 23.06.2016 року;

третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Печерськсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016

у справі № 910/9479/16 (головуючий суддя Карабань А.І.)

за позовом комунального підприємства "Печерськсервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - комунальне підприємство "Печерськсервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" про стягнення 55 859,93 грн. основного боргу з орендної плати, 6 253,31 грн пені, три проценти річних у розмірі 441,78 грн., інфляційну складову боргу в сумі 2 100,61 грн., а також розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1845 від 02.04.2015 та зобов'язання відповідача передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2016 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 200,00 грн. припинено. Позов комунального підприємства "Печерськсервіс" задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" на користь комунального підприємства "Печерськсервіс" - 55480,92 грн. основного боргу; 6251,50 грн. пені; три проценти річних у розмірі 440,69 грн.; інфляційну складову боргу в сумі 2 100,61 грн.; 1 369,86 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, комунальне підприємство "Печерськсервіс" звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених в задоволенні вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим,що судом першої інстанції помилково не взято до уваги те, що як вбачається із вступної частини спірного договору, його сторонами є і комунальне підприємство "Печерськсервіс", а отже позивач фактично визначений, як сторона та являється стороною за договором №2050 про передачу майна територіальної громади міста Києва, а тому має право звертатись із позовом про розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 10.10.2016.

21.09.2016 третя особа подала письмові пояснення, у яких підтримала апеляційну скаргу позивача та просить її задовольнити.

06.10.2016 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення, просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відповідно до положень Цивільного кодексу України сторонами Договору найму (оренди) з відповідними правками й обов'язками є наймодавець (оредодавець) та наймач (орендар), а позивач є балансоутримувачем. Крім цього, заборгованості за орендною платою у відповідача протягом 3 місяців підряд немає, а тому відсутні правові підстави для відмови від договору чи його розірвання з цієї підстави.

06.10.2016 відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи судових рішень у аналогічних спорах.

Третя особа явку представника у судове засідання не забезпечила, не повідомивши про причини, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників третьої особи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

02.04.2015 між третьою особою - Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013", як орендарем, та позивачем - комунальним підприємством "Печерськсервіс", як балансоутримувачем, був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1845 (далі - договір оренди), згідно з умовами якого орендодавець зобов'язувався передати у строкове платне користування орендаря нежиле приміщення на першому поверсі, загальною площею 21,7 кв.м., розташоване за адресою: Військовий проїзд, 1 літ. "Л" к. 1 (далі - об'єкт оренди), а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату за користування ним вчасно і в повному обсязі.

По акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.04.2015 об'єкт оренди був переданий в користування ТОВ "Аладін-2013" (орендаря).

Пунктом 3.1 договору оренди встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, та відповідно до конкурсної пропозиції, на дату підписання договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), становить без ПДВ: 374,20 за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 8 120,00 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди.

Відповідно до п. 3.2 договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору оренди).

Пунктом 3.5 договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) КП "Печерськсервіс", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 4.2 договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Пунктом 9.1 договору оренди встановлено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 02.04.2015 до 31.03.2018.

За доводами позивача відповідач неналежним чином виконував договір оренди, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати оплати орендної плати за жовтень, листопад та грудень 2015, а також за січень, лютий і квітень 2016.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розмір орендної плати з ПДВ, за рахунками позивача, становить:

- 11069,47 грн. (рахунок на загальну суму 11269,73 грн., з яких 200,26 грн. - відшкодування земельного податку з ПДВ) - за жовтень 2015 згідно рахунку-фактури № СФ-0000223 від 21.10.2015;

- 10781,66 грн. (рахунок на загальну суму 10 981,92 грн., з яких 200,26 грн. - відшкодування земельного податку з ПДВ) - за листопад 2015 згідно рахунку-фактури № СФ-0000249 від 09.11.2015;

- 11362,60 грн. (рахунок на загальну суму 11562,86 грн., з яких 200,26 грн. - відшкодування земельного податку з ПДВ) - за грудень 2015 згідно рахунку-фактури № СФ-0000278 від 08.12.2015;

- 11300,11 грн. (рахунок на загальну суму 11500,37 грн, з яких 200,26 грн. - відшкодування земельного податку з ПДВ) - за січень 2016 згідно рахунку-фактури № СФ-0000009 від 11.01.2016;

- 11424,11 грн. - за лютий 2016 згідно рахунку-фактури № СФ-0000046 від 09.02.2016;

- 11222,10 грн. - за квітень 2016 згідно рахунку-фактури № СФ-0000112 від 04.04.2016.

Отже, загальний розмір орендної плати, нарахованої за спірний період, становить 67160,05 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору оренди, виконував не належним чином, орендну плату протягом спірного періоду сплачував не в повному обсязі та з порушенням строків, встановлених умовами договору оренди.

Так, згідно з банківською випискою від 18.03.2016 відповідач здійснив оплату на користь позивача у розмірі 11500,37 грн. з призначенням платежу "орендна плата за 12.2015 згідно договору № 1845 від 02.04.2015 за нежиле приміщення з ПДВ. В тому числі компенсація витрат за користування земельною ділянкою за адресою Військовий пр. 1".

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що у грудні 2015 розмір орендної плати становив - 11362,60 грн., а розмір відшкодування земельного податку - 200,26 грн. Враховуючи призначення платежу КП "Печерськсервіс" розподілило грошові кошти, сплачені 18.03.2016, наступним чином: 200,26 грн - в оплату відшкодування земельного податку, а 11300,11 грн - в оплату орендної плати, тому заборгованість з оплати орендної плати за грудень 2015 становить 62,49 грн.

Оскільки відповідач орендну плату за користування об'єктом оренди протягом спірного періоду сплатив частково, а саме в розмірі 11300,11 грн., заборгованість з орендної плати за спірний період згідно з розрахунком позивача становила 55 859,93 грн.

У зв'язку з цим, КП "Печерськсервіс" звернулось до суду із позовом та просило стягнути з ТОВ "Аладін-2013" 55859,93 грн. основного боргу, 6253,31 грн. пені, три проценти річних у розмірі 441,78 грн., інфляційну складову боргу в сумі 2100,61 грн., а також розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості. Відмовляючи у позовних вимогах щодо розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача передати об'єкт оренди, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірним договором оренди не передбачена можливість його розірвання за вимогою балансоутримувача об'єкта оренди, яким є КП "Печерськсервіс".

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права і обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1845 від 02.04.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За розрахунком КП "Печерськсервіс" заборгованість ТОВ "Аладін-2013" з оплати орендної плати за спірний період становила 55859,93 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з рахунків-фактур № СФ-0000009 від 11.01.2016 та № СФ-0000046 від 09.02.2016 вбачається, що позивачем була здійснена індексація орендної плати за січень та лютий 2016.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що істотною умовою договору оренди, зокрема, є орендна плата з урахуванням її індексації.

Однак, на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати зупинено (п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік").

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що розмір орендної плати за січень і лютий 2016 повинен розраховуватись без використання індексу інфляції.

Здійснивши перерахунок орендної плати, з врахуванням зазначених положень чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про те, що заборгованість з оплати орендної плати за жовтень-грудень 2015 та січень, лютий і квітень 2016 становить 55680,92 грн.

Також місцевим господарським судом було встановлено, що 18.07.2016 представником позивача була подана заява про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 200,00 грн., у зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати основного боргу.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що після порушення провадження у даній справі (25.05.2016) відповідачем було здійснено часткові оплати орендної плати, а саме: 30.06.2016 - в розмірі 300,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 29, № 30, № 41 від 29.06.2016 та 08.07.2016 - в розмірі 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1, № 19, № 29, № 30, № 41 від 04.07.2016.

Однак, позивач повернув частину вказаних грошових коштів, про що його представником 18.07.2016 були подані письмові пояснення № 08-47 та № 08-48.

Так, грошові кошти сплачені:

- за платіжними дорученнями № 29, № 30, № 41 від 29.06.2016 в сумі 300,00 грн були повернуті КП "Печерськсервіс" платнику - ТОВ "Аладін-2013", на підставі платіжного доручення № 922 від 05.07.2016;

- за платіжними дорученнями № 29, № 30, № 41 від 04.07.2016 в сумі 300,00 грн були повернуті КП "Печерськсервіс" платнику - ТОВ "Аладін-2013", на підставі платіжного доручення № 929 від 12.07.2016.

Отже, в оплату основаного боргу позивачем були прийняті грошові кошти в загальному розмірі 200,00 грн, сплачені ТОВ "Аладін-2013" за жовтень та листопад 2015 на підставі платіжних доручень № 1 і № 19 від 04.07.2016, про що також зазначено у письмових поясненнях представника КП "Печерськсервіс" № 08-48, поданих 18.07.2016.

Таким чином, суд першої інстанції суд дійшов вірного висновку про те, що провадження у справі в частини стягнення основного боргу в розмірі 200,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не надав доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед КП "Печерськсервіс" в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 55480,92 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 6253,31 грн пені, три проценти річних у розмірі 441,78 грн та інфляційну складову боргу в сумі 2100,61 грн.

Оскільки відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є правовим наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Отже, індексація заборгованості у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (період індексації: з моменту прострочення до повного виконання) та індексація поточної орендної плати у відповідності до умов договору (період індексації: базовий місяць оренди - попередній місяць) не є тотожними поняттями (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013 по справі № 5011-32/15256-2012).

Положеннями п. 3.2 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Відповідно до п. 5.3 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (додаток № 3 до рішення Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015, чинного протягом спірного періоду) розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У відповідності до умов спірного договору та Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, орендна плата за поточний місяць встановлюється шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. При цьому, орендна плата індексується по відношенню до першого місяця оренди (базового місяця), а умова договору про коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць є істотною умовою договору щодо встановлення розміру орендної плати окремо по кожному місяцю. Тобто, індексація заборгованості згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (до моменту виконання) та індексація розміру поточної орендної заборгованості у відповідності до умов спірного договору та Методики, де періодом індексації є базовий місяць оренди (попередній місяць) не є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.6 договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач орендну плату за жовтень-грудень 2015 та січень, лютий і квітень 2016 оплатив частково та з порушенням строків, встановлених умовами договору оренди, відтак допустив порушення зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2 договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства (балансоутримувача) пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Враховуючи викладене, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів встановила, що місцевим судом обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме, присуджено до стягнення 6251,50 грн. пені, три проценти річних у розмірі 440,69 грн., інфляційну складову боргу в сумі 2100,61 грн. Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди та зобов`язання передати за актом приймання-передачі об`єкт оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено пунктом 9.1. договору оренди, строк дії договору оренди визначено до 18.10.2018 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 вказаної статті).

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

На підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві ради № 222-р від 03.08.2010 за комунальним підприємством "Печерськблагоустрій" (найменування якого було змінено на КП "Печерськсервіс" на підставі рішення Київської міської ради № 405/6621 від 27.10.2011) на праві оперативного управління були закріплені нежилі приміщення, розташовані за адресою: Військовий проїзд, 1.

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом) (ч.1 ст. 137 Господарського кодексу України).

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому принагідно виходити з положень ст. 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до якої, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Згідно з п. 4.2.11 статуту КП "Печерськсервіс" надання в оренду (суборенду) рухомого та/або нерухомого майна здійснюється виключно за рішенням власника.

Частиною 2 ст. 28 Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 371/1805 від 28.03.2002, встановлено, що Київська міська рада від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва відповідно до чинного законодавства України володіє, користується та розпоряджається об'єктами права комунальної власності, в тому числі може передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, передавати в заставу.

Підпунктом 5.4 п. 5 Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2383 від 29.12.2012, закріплено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень у сфері оренди майна здійснює повноваження орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Києва у порядку, встановленому Київською міською радою.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів зазначає, що саме Департамент комунальної власності м. Києва, як структурний підрозділ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), уповноважений виступати стороною договору оренди та здійснювати функції орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, у тому числі приймати рішення про дострокове розірвання договору оренди.

Відповідно до змісту ст. ст. 5, 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторонами орендних правовідносин є орендодавець та орендар; ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України сторонами договору оренди є орендодавець та орендар; ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України сторонами договору найму (оренди) є наймодавець та наймач.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 вищевказаної статті).

Умовами спірного договору оренди позивача - КП "Печерськсервіс", визначено як підприємство-балансоутримувач, а отже позивач має лише ті права та обов'язки за договором оренди, що стосуються прав та обов'язків зазначеного у тексті договору підприємства-балансоутримувача, а саме: право отримувати грошові кошти (п. 3.5); обов'язок забезпечувати додержання вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки (п. 4.3); право вимагати проведення звірки взаємних розрахунків (п. 4.7); право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов договору (п. 5.1).

Водночас, право відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря має лише орендодавець (п. 5.2 договору оренди), а також право дострокового розірвання договору за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, надано одній із сторін (п. 9.6 договору оренди).

Сторонами спірного договору оренди є орендодавець - Департамент комунальної власності м. Києва, та орендар - ТОВ "Аладін-2013", і саме названі сторони можуть звернутись у даному випадку з вимогою про розірвання укладеного між ними договору оренди.

Спірним договором оренди не передбачена можливість його розірвання за вимогою балансоутримувача об'єкта оренди, яким є КП "Печерськсервіс" (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2015 по справі № 916/3285/14).

Колегія суддів також зазначає, що лист № 062/07/15-2666 від 16.03.2016 Департаменту комунальної власності м. Києва до ТОВ "Аладін-2013", у якому Департамент вимагав сплатити заборгованість з оплати орендної плати до 25.03.2016 і повідомити про здійснення оплати та вказав, що у випадку не надання відомостей про оплату заборгованості після 25.03.2016 цей лист буде являтись відмовою від договору оренди, не є підставою для задоволення вимоги про розірвання договору оренди, оскільки не змінює тієї обставини, що вказана позовна вимога заявлена балансоутримувачем - КП "Печерськсервіс", а не Департаментом комунальної власності м. Києва, як орендодавцем.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди задоволенню не підлягає.

Також, не підлягає задоволенню і вимога про зобов'язання відповідача передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, в задоволенні якої місцевим господарським судом правомірно відмовлено.

Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо припинення провадження в частині стягнення 200 грн. основного боргу, задоволення позовних вимог в частині стягнення 55 859,93 грн. основного боргу з орендної плати, 6 253,31 грн. пені, 441,78 грн. трьох процентів річних, 2 100,61 грн. інфляційних, та відмови у позові в частині вимог про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1845 від 02.04.2015 і зобов'язання відповідача передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі № 910/9479/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Печерськсервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі № 910/9479/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/9479/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець