Рішення № 61901613, 29.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016Справа №910/14553/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна"простягнення 352011,59 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаМаловічко І.В. - представниквід відповідачане з'явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" заборгованості за договором №11/09-3 поставки скрапленого газу від 11.09.2015 в розмірі 352011,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 190978,40 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 68042,98 грн., 26% річних у розмірі 42580,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 12214,20 грн. та 20% від невиконаного зобов'язання у розмірі 38195,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14553/16, розгляд справи призначено на 08.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 29.09.2016.

В судове засідання, призначене на 29.09.2016, представник позивача з'явився, позов підтримав.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" (покупець) було укладено договір №11/09-3 поставки скрапленого газу (надалі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві в погоджені строки скраплений вуглеводневий газ (далі по тексту - товар) узгодженими партіями, а покупець зобов'язується їх оплатити і прийняти в кількості згідно з поданими заявками, які погоджені з постачальником (п.2.1), номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються сторонами за погодженням в залежності від базису поставки або у додатках до цього договору, або у підтверджених постачальником заявках покупця (по формі додатку № 1 до цього договору) та вказуються у розрахункових та відвантажувальних документах (рахунках-фактурах, видаткових накладних, тощо) на товар. Підтвердженням заявки на партію товару з боку постачальника вважається виставлення ним рахунку на зазначений у заявці товар, або укладання постачальником відповідного додатку на поставку партії товару, зазначеного у заявці (п.2.2), товар за цим договором поставляється партіями. Одиниця виміру кількості товару, що поставляється за даним договором, визначається в додатках або у підтверджених постачальником заявках (п.2.3), вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами у відповідних додатках на кожну окрему партію товару або у підтверджених постачальником заявах та рахунках (п.2.4), загальна вартість товару (ціна цього договору) за цим договором визначається як сумарна вартість партій товару згідно всіх додатків до нього та/або видаткових накладних (п.2.5), постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару, якщо товар був переданий у розпорядження покупця у місці поставки, що підтверджується відповідними видатковими накладними та/або актами приймання-передачі (п.4.9), ціна партії товару узгоджується з покупцем на підставі заявки останнього і відображається у додатку до договору та/або у відповідному рахунку-фактурі (п.7.1), покупець здійснює оплату партії товару шляхом 100 % передоплати такої партії, якщо інше не встановлено у конкретному додатку на партію товару (п.7.2), підставою для перерахування попередньої оплати за товар є підписаний сторонами додаток до договору та/або рахунок-фактура на відповідну партію товару. Перерахування коштів покупець зобов'язаний здійснити протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного додатку на партію товару, якщо інший термін для оплати конкретної партії товару письмово не встановлено сторонами (п.7.4), у разі невиконання покупцем своїх грошових зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, коли сталося порушення, від несплаченої суми за кожен день прострочення з моменту поставки товару (п.8.4), покупець відшкодовує збитки, які завдані постачальнику внаслідок невиконання або ненадежного виконання своїх грошових зобов'язань. При порушенні покупцем своїх грошових зобов'язань більш ніж на 30 календарних днів, він зобов'язаний відшкодувати постачальнику нанесені таким чином збитки в розмірі 20 % від невиконаного зобов'язання. У покупця виникає зобов'язання відшкодувати збитки на 31 день з дня порушення своїх грошових зобов'язань (п.8.5), за невиконання покупцем своїх грошових зобов'язань, у постачальника виникає право нарахувати відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26 % річних від суми невиконаного покупцем грошового зобов'язання (п.8.6).

На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 705978,40 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними за період 11.09.2015 по 19.09.2015, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач розрахувався за отриманий товар частково, на суму 515000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість за наступними видатковими накладними склала: №3473 від 18.09.2015 на суму 41081,60 грн. (не сплачено 9467,00 грн.), №3474 від 18.09.2015 на суму 23744,00 грн., №3475 від 19.09.2015 на суму 17942,40 грн., №3478 від 19.09.2015 на суму 11636,80 грн., №3479 від 19.09.2015 на суму 20966,40 грн., № 3480 від 19.09.2015 на суму 13910,40 грн., №3481 від 19.09.2015 на суму 11580,80 грн., № 3483 від 19.09.2015 на суму 17169,60 грн., №3484 від 19.09.2015 на суму 22814,40 грн., №3485 від 19.09.2015 на суму 17225,60 грн., №3493 від 19.09.2015 на суму 24521,00 грн., а всього на суму 190978,40 грн.

18.05.2016 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію за вих. №1487 від 16.05.2016 про оплату заборгованості, однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не оплатив.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору 18.09.2015 та 19.09.2015 було поставлено відповідачу продукцію, яку з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був оплатити в той же день.

Проте, відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару виконано не було, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 190978,40 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту існування заборгованості не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 190978,40 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 68042,98 грн., 26% річних у розмірі 42580,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 12214,20 грн. та 20% від невиконаного зобов'язання у розмірі 38195,68 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.4 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем своїх грошових зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, коли сталося порушення, від несплаченої суми за кожен день прострочення з моменту поставки товару.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 68042,98 грн., яка нарахована ним за період з 19.09.2015 по 27.07.2016.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Тобто, та обставина, що сторони в умовах договору погодили, що неустойка нараховується та сплачується за кожний день прострочення, не означає погодження сторонами іншого, аніж встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховується неустойка.

Враховуючи наведене, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені починаючи з 19.09.2015 з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

За здійсненим судом перерахунком, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлену позивачем продукцію, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає пеня у розмірі 42167,04 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 20% від невиконаного зобов'язання у розмірі 38195,68 грн., то суд зазначає наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 8.5 укладеного між сторонами договору сторони погодили, що покупець відшкодовує збитки, які завдані постачальнику внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх грошових зобов'язань. При порушенні покупцем своїх грошових зобов'язань більш ніж на 30 календарних днів, він зобов'язаний відшкодувати постачальнику нанесені таким чином збитки в розмірі 20 % від невиконаного зобов'язання. У покупця виникає зобов'язання відшкодувати збитки на 31 день з дня порушення своїх грошових зобов'язань.

Отже, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем більш ніж на 31 день, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% від невиконаного зобов'язання у розмірі 38195,68 грн. згідно п.8.5 договору є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 26% річних у розмірі 42580,33 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12214,20 грн. суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 договору сторонами погоджено, що за невиконання покупцем своїх грошових зобов'язань, у постачальника виникає право нарахувати відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26 % річних від суми невиконаного покупцем грошового зобов'язання.

Отже, згідно умов договору сторонами погоджено інший розмір процентів ніж встановлений в ст.625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок 26% річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, за період прострочення, який визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви і з яким суд погоджується, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 26% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 42366,61 грн., а інфляційні втрати підлягають стягненню у розмірі 12011,01 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, будинок 77, поверх 2, ідентифікаційний код 39089306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" (04070, м.Київ, вул. Боричів Тік, будинок 3, кабінет 8, ідентифікаційний код 34048506) заборгованість у розмірі 190978 (сто дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 40 коп., 26 % річних у розмірі 42366 (сорок дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 61 коп., пеню у розмірі 42167 (сорок дві тисячі сто шістдесят сім) грн. 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 12011 (дванадцять тисяч одинадцять) грн. 01 коп., 20% від невиконаного зобов'язання у розмірі 38195 (тридцять вісім тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 4885 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 78 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:10.10.2016

Суддя Ю.М. Смирнова