Постанова № 61897987, 03.10.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. Справа № 809/1089/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боршовського Т.І., за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В., представника позивача Кічури Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" про стягнення податкового боргу в розмірі 280374,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач, ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" (надалі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 280374,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий борг виник в результаті несплати самостійно задекларованої суми по податку на додану вартість згідно поданих декларацій, а саме: № 9058925198 від 18.04.2016 року на суму 36 474,00 грн., № 9079853336 від 18.05.2016 року на суму 10 396,00 грн., № 9101813659 від 17.06.2016 року на суму 54 771,00 грн., № 9125862266 від 20.07.2016 року на суму 86 339,00 грн., а також пені, що обліковується в картці особового рахунку за період з 05.04.2016 року по 01.08.2016 року в сумі 92 394,60 грн.

Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином та завчасно повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за відсутності представника відповідача на адресу суду не надходило.

Частиною 4 ст. 128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом продовжено розгляд справи за повторної відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено таке.

Приватне акціонерне товариство "Зелене господарство" як юридична особа, зареєстроване 28.08.1998 року, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 6-8).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 ПК України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Судом встановлено, що відповідачем 18.04.2016 року подано позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, в якій задекларовано 36 474,00 грн., 18.05.2016 року подано позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, в якій задекларовано 10 396,00 грн., 17.06.2015 року подано позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, в якій задекларовано 54 771,00 грн., 20.07.2016 року подано позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року, в якій задекларовано 86 339,00 грн.

Також за відповідачем обліковується пеня в картці особового рахунку за період з 05.04.2016 року по 01.08.2016 року в сумі 92 394,60 грн. (а.с. 10, 12-15).

Вказані вище податкові зобов`язання відповідач самостійно не сплатив.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки відповідачем податкові зобов'язання, визначені самостійно платником податків не уточнювалися, в передбачений податковим законом строк не сплачені відповідачем, а тому суд дійшов висновку про те, що визначені позивачем відповідачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 280 374,60 грн., в тому числі пеня 92 394,60 грн. є узгодженими, а, отже, є податковим боргом останнього перед державним бюджетом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області була надіслана відповідачу перша податкова вимога форми "Ю1" за № 1/1915-29343/10/24-1-205 від 02.09.2004 року, яка отримана представником відповідача 07.09.2004 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11) та друга податкова вимога форми "Ю2" за № 2/2140/34457/10/24-1-205 від 08.10.2004 року, яка отримана представником відповідача 14.10.2004 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі та відсутності в нього податкового боргу з моменту виставлення йому вказаних податкових вимог та до дня звернення з даним позовом, вищевказані податкові вимоги відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаними, а податковий борг не потребує винесення нової податкової вимоги. За таких обставин, суд вважає підставним звернення заявника до суду по вказаних податкових вимогах, без направлення нової вимоги за правилами Податкового кодексу України.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість податковий борг відповідача в розмірі 280 374,60 грн. підтверджується довідкою про борг від 12.08.2016, обліковою карткою платника податків та податковими деклараціями (а.с. 9-10,12-15).

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" про стягнення податкового боргу в розмірі 280374,60 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.

Відповідно до частин 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" (код 05479378, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 411А) в дохід Державного бюджету України в порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України, податковий борг в загальному розмірі 280374 (двісті вісімдесят тисяч триста сімдесят чотири) гривні 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 10.10.2016 року.