Рішення № 61896046, 04.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/1712/15 Головуючий у 1 інстанції: Дубель Р.М.

Провадження № 22-ц/783/2768/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів - Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Бохонко Е.Р.,

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

встановила:

В березні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування вимог покликається на те, що 01.02.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 28 кв.м. На виконання вимог договору 01.02.2013 року сторонами підписано акт приймання-передачі, що підтверджує належне виконання орендодавцем п. 3.2 Договору щодо передачі орендарю вищевказаних нежитлових приміщень в оренду. Орендна плата, передбачена Договором, становить 16,7 дол. США згідно курсу НБУ у співвідношенні до гривні за один квадратний метр площі вказаної нерухомості. Договором встановлено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату до 5 числа поточного (оплачуваного) місяця. До серпня 2014 року відповідачка належним чином виконувала свої зобов'язання, але починаючи з вказаного часу припинила сплачувати орендну плату за користування нежитловими приміщеннями.

Письмова вимога про сплату орендної плати по Договору відповідачем не виконана.19.02.2015 року між уповноваженою особою позивачки ОСОБА_3 та відповідачем складено та підписано акт прийому-передачі вказаних нежитлових приміщень, за яким вони були передані уповноваженій особі позивача. Згідно даного акту нежитлові приміщення потребують санітарної побілки, на стінах є дірки від меблів та тримачів.

Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку сплатити позивачу заборгованість по орендній платі за користування вищевказаними нежитловими приміщеннями, позивач звернулася в суд з вказаним позовом, просила стягнути з відповідача в свою користь грошові кошти у розмірі 79 878,75 грн., що еквівалентно 2975 дол. США, як заборгованість по орендній платі за користування нежитловими приміщеннями, позначеними на плані циф. АДРЕСА_1, за період з 01.08.2014 року по 19.02.2015 року згідно договору оренди від 01.02.2013 року.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 лютого 2016 рокупозов задоволено.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 79878,75 грн., що еквівалентно 2975 доларів США - заборгованість по орендній платі за користування нежитловими приміщеннями позначеними на плані циф. 7, циф. 6, циф. 5, циф. 4 розташованими на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, за період з 01.08.2014 року по 19.02.2015 року згідно договору оренди від 01.02.2013 року та судові витрати у розмірі 798,78 грн.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_4, з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає його незаконним, оскільки судом неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини по справі.

В апеляційній скарзі покликається на те, що 1 лютого 2013 року між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 та фізичною особою ОСОБА_2 укладений договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування нежитлові приміщення загальною площею 28 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення підприємницької діяльності. 1 лютого 2013 року був підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення. Договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та затвердження акту приймання-передачі і діяв до 1 лютого 2014 року, а згідно п. 4.2. договору був продовженим до 1 лютого 2015 року.

Звертає увагу на те, що неодноразово в телефонній розмові з позивачем заявляла, що не бажає продовжувати договір оренди про що направляла повідомлення, яке остання проігнорувала.

На думку апелянта, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є незаконними, оскільки жодної заборгованості не було та з 2014 року жодної вимоги остання не пред'являла.

Стверджує, що весь термін дії договору належно виконувала всі зобов'язання, які були передбачені даним договором, це підтверджується наявністю своєчасних оплат по вказаному договору оренди.

Звертає увагу на те, що оренда ґрунтується на добровільній згоді двох сторін, примусити її орендувати спірні приміщення орендодавець не може, тому вона повідомила орендодавця, що припиняє дію договору на наступний рік.

Доводи про те, що вона не сплачує орендну плату з серпня 2014 року не підтверджені жодними належними доказами.

Вимоги ОСОБА_2 викладені у листі не взяла до уваги, оскільки вони не були підписані нею і у попередніх телефонних розмовах нею не озвучені та не зрозумілим є те, чому позивач так бажає продовжити договір оренди з відповідачем, адже за її словами остання не здійснює оплату за оренду.

Крім цього, позивачу було відомо, що приміщення звільнені, це вказано у її листі та підтверджується актом. Ключі від приміщення передані представнику ОСОБА_3, вимоги з'явитися у приміщення для підписання акту прийому-передачі, як позивачем так і її представником були проігноровані, тому вважає вимогу позивача щодо стягнення орендної плати до 19.02.2015 року безпідставною, адже договір оренди закінчився 1 лютого 2015 року і не був продовженим.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 лютого 2016 року та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача на підтримку доводів апеляційної скарги та їх заперечення зі сторони позивача і її представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення площею 28 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1.

01.02.2013 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 28 кв.м.

Пунктом 1.1. даного Договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 28 кв.м., позначеними на плані циф. АДРЕСА_1, яке належить орендодавцю на праві приватної власності. Даний договір укладений строком на один рік та діє до 01.02.2014 року.

Орендна плата становить 16,07 доларів США згідно курсу НБУ у співвідношенні до гривні за один квадратний метр площі вказаної нерухомості. Договором встановлено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату до 5 числа поточного (оплачуваного) місяця (п. 2.1. Договору)

Відповідно до акту прийому передачі нежитлового приміщення від 01 лютого 2013 року орендодавець ОСОБА_2 передала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 нежитлове приміщення загальною площею 28 кв.м., яке знаходиться на АДРЕСА_1.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що жодних заяв від сторін правочину про припинення або зміну його умов Договору не було, тому договір продовжив свою дію до 01.02.2015 року.

З серпня 2014 року у відповідача за вказаним Договором виникла заборгованість в сумі 79878,75 грн., що еквівалентно 2975 доларів США про що позивач неодноразово повідомляла відповідача, але коштів так і не отримала.

Крім цього вказав, що відповідач не довела належними та допустимими доказами ту обставину, що вона вчасно та в повному об»ємі сплатила орендну плату згідно договору оренди від 01.02.2013 року, за період з серпня 2014 року по 19 лютого 2015 року (день, коли відбулася передача орендованого майна згідно акту приймання-передачі у відповідності до п.п.3.4., 6.2 договору оренди) як і відсутні докази виконання відповідачем свого обов'язку по сплаті орендної плати за період по грудень 2014 року.

Колегія суддів, не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Колегією суддів встановлено, що відповідач ОСОБА_4 намагалася повернути орендодавцю орендоване приміщення в грудні 2014 року на умовах, обумовлених в договорі, в зв"язку з чим 26.12.2014 року нею скеровувався відповідний лист позивачу та її представнику, для прийому-передачі орендованого майна. Однак провести відповідні дії не виявилось можливим у зв'язку з тим, що ні позивач ні її довіритель не з»явилися для підписання акту (а.с. 26-32).

25 грудня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склали акт про те, що спірні орендовані приміщення звільнені від власних речей орендаря ОСОБА_4 (а.с. 28).

В подальшому 19.02.2015 року складено акт прийому-передачі за яким ОСОБА_4 передала, а уповноважена особа ОСОБА_2 - ОСОБА_3 прийняла спірні нежитлові приміщення площею 28 кв.м. по АДРЕСА_1, яке орендувала ОСОБА_4 (а.с. 33-36).

Серед доводів апеляційної скарги відповідач звертала увагу на те, що належним чином виконувала обов»язки за договором оренди, на підтвердження надала загальні зошити на 42 аркуші та на 93 аркуші, у яких, згідно із її поясненнями, позивач або її представник розписувалися за отримані кошти, сплачені як орендна плата за договором від 01.02.2013 року.

Зокрема, в загальному зошиті на 93 аркуші, на звороті аркуша 92, під записом 3) серпень 2014 року проставлена цифра 2450$, дата 17.09.2014 та підпис ОСОБА_2, що на думку позивача свідчить про оплату нею 2450 дол. США у вересні 2014 року на період до закінчення договору оренди.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 заперечили пояснення відповідачки, звернулися з клопотанням про призначення по справі комплексної судово-технічної почеркознавчої експертизи, оскільки вважали, що перед цифрою 450$ дописана цифра 2.

Між тим, частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 58 ЦПК України).

Згідно із висновком № 3198/3199 судово-технічних експертиз від 23.08.2016 року в графі «3) серпень 2014р. - 2450$/ - 17.09.14 …. (підпис)» на зворотній стороні аркуша № 92 у загальному зошиті на 93 аркуші є ознаки змін початкового змісту запису «2450$» - дописування цифри «2» в записці «2450$», тобто початковий зміст запису - був «450$» (а.с. 134-136).

В свою чергу, згідно із висновком № 3197 криміналістичної експертизи від 29.08.2016 року рукописний запис «30.04.2014 р.» після графи 14 за березень 2014 року перед цифрою»250» в загальному зошиті на 42 аркуші виконаний не ОСОБА_2, ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 138-139).

Відтак, доводи відповідачки ОСОБА_4 про те, що вона належним чином виконувала обов»язки за договором оренди, а саме у вересні 2014 року сплатила 2450 дол. США орендної плати на період до закінчення договору оренди, не відповідають дійсності, оскільки згідно висновку експертизи перед цифрою 450 дописана цифра 2.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що за серпень 2014 року відповідач ОСОБА_4 сплатила орендну плату в розмірі 450 дол. США, про що свідчить запис на зворотній стороні аркуша № 92 у загальному зошиті на 93 аркуші у графі 3), навпроти якого проставлено підпис позивачем ОСОБА_2 та дата 17.09.2014 року, відтак вимоги позивачки про стягнення орендної плати за серпень 2014 року є безпідставними.

Разом з тим, зробивши висновок про обґрунтованість вимог позивача стосовно стягнення заборгованості за договором оренди та дійшовши висновку про те, що договір оренди продовжив свою дію до 01.02.2015 року, суд першої інстанції зробив суперечливий висновок про те, що заборгованість підлягає стягненню до 19.02.2015 р.

Таким чином, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, відтак стягнути з відповідача ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 2250 дол. США заборгованості по орендній платі за період з 01.09.2014 року по 01.02.2015 року, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день розгляду справи 2592,0623 грн. за 10 дол. США, еквівалентно 58320 грн.

В свою чергу, відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведені розрахунки, з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 необхідно стягнути в користь ОСОБА_2583,20 грн. судового збору за подання позовної заяви та 4423,80 грн. витрат за проведення судово-технічних та криміналістичної експертиз, що відповідає пропорційному співвідношенню до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 лютого 2016 року - змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за користування нежитловими приміщеннями позначеними на плані циф. 7, циф. 6, циф. 5, циф. 4 розташованими на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, за період з 01.09.2014 року по 01.02.2015 року згідно договору оренди від 01.02.2013 року в розмірі 58320 (п»ятдесят вісім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 700 (сімсот) грн. 23 коп.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 4423 (чотири тисячі чотириста двадцять три) грн. 80 коп. витрат за проведення судово-технічних та криміналістичної експертиз.

Повернути відповідачу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 загальний зошит на 42 аркуші та загальний зошит на 93 аркуші.

Повернути представнику позивача ОСОБА_3 щоденник за 2014 рік синього кольору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин