Ухвала суду № 61895937, 04.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1930/16 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/5564/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 33

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Цяцяка Р.П.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника прокуратури - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «ОСОБА_3.» на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2016 року у справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_3.» до Прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2016 року провадження у справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_3.» до Прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Дану ухвалу оскаржило ФГ «Бурка» в особі представника ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відносини між фермерським господарством «ОСОБА_3.» та Прокуратурою Львівської області стосуються майнових та немайнових відносин, що регулюються Цивільним кодексом України і дані відносини не регулюються господарським кодексом та відповідно не відносяться до господарської діяльності, а тому спір не може розглядатися господарськими судами. Просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник Фермерського господарства «ОСОБА_3.» в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання (а.с. 118), тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України та ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у визначений законом спосіб.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач Фермерське господарство «ОСОБА_3.» звернулось з позовом до Прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби Українипро відшкодування шкоди внаслідок неправомірних, на думку представника позивача дій відповідача.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

В свою чергу, підвідомчість та підсудність справ господарським судам визначені ст.ст. 12, 13 ГПК України.

Відповідно до положень ст.ст. 1 і 12 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

На підвідомчість даної категорії справ господарським судам вказано також у п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості справ господарським судам», де зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин,- за умови, що такі вимоги не об'єднаються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію ст. 1 ГПК України.

Разом з цим, вимога, викладена позивачем не стосується вирішення публічно-правового спору, тому, відповідно ст. 1, ст. 12 ГПК України, така вимога повинна розглядатися господарським судом в порядку господарського судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір, який виник між вказаними юридичними особами, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, ст.ст. 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_3.» відхилити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді Л.Б. Струс

Н.Л. Шумська