Рішення № 6189138, 25.12.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2008 р.Справа № 18/208 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/208

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Олександрівка Кіровоградської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Світловодський маслосиркомбінат", м. Світловодськ Кіровоградської області

про стягнення 86781,60 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 23.12.2008 р.;

від відповідача - участі не брали.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в порядку господарського судочинства подано позовну заяву про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Світловодський маслосиркомбінат” 86 781,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору доручення № 08-341 від 01.10.2008 р. щодо виплати коштів на закупівлю молока та винагороди.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2008 р. позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/208.

В судовому засіданні 25.12.2008 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, позов не заперечив, витребувані документи господарському суду не подав. При цьому надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відсутністю уповноваженого ним представника та неможливістю його заміни (а.с.36).

Між тим вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не подано доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, а також з огляду на те, що відповідач мав достатньо часу для надання документів, витребуваних господарським судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

За нормами статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, господарський суд вважає вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

В судовому засіданні 25.12.2008 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

01.10.2008 р. між ВАТ “Світловодський маслосиркомбінат” (Довіритель) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Повірений) укладено договір № 08-341 (а.с. 7-8).

За умовами укладеного договору Довіритель доручив, а Повірений зобов”язався від імені довірителя на регулярній основі, власними силами здійснювати збір від фізичних (юридичних) осіб сировини (молока коров”ячого) на внутрішньому маршруті.

Згідно пункту 2.1. договору Повірений зобов”язувався здійснювати від імені Довірителя на регулярній основі, власними силами збір від фізичних (юридичних) осіб сировини, її охолодження та очистку, облік і розрахунки за сировину.

У відповідності до пункту 2.4. договору Довіритель прийняв зобов”язання забезпечити Повіреного коштами та майном, необхідним для виконання доручення; відшкодовувати Повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення; виплатити Повіреному винагороду за належне виконання договору.

Пунктом 6.1. договору встановлено строк його дії до 31.12.2008 р.

Стаття 67 Господарського кодексу України визначає, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За нормами частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

В силу частини 1 статті 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1007 Цивільного кодексу України передбачено, що довіритель зобов"язаний, якщо інше не встановлено договором, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконувались умови договору по заготовці молока (а.с. 20-28). В період з 01 по 31 жовтня 2008 р. позивачем заготовлено молоко в кількості 116 569 кг на загальну суму 207 982,60 грн., про що складено акт виконаних робіт за жовтень 2008 року, підписаного обома сторонами без заперечень (а.с. 19).

Між тим, кошти за виконанні позивачем у жовтні зобов”язання відповідачем в повному обсязі не сплачені, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 45982,60 грн. Крім того, відповідачем не виплачено позивачу винагороду в розмірі 40799 грн.

Наявність даної заборгованості не заперечується відповідачем та підтверджується в актах звіряння взаєморозрахунків, підписаних обома сторонами без заперечень (а.с. 9, 10).

01.12.2008 р. позивачем направлено відповідачу лист-вимогу про сплату заборгованості в розмірі 86 781,60 грн. (а.с. 11). Між тим, доказів оплати зазначеної суми, відповідачем до суду не подано.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості в розмірі 86 781,60 грн., господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Світловодський маслосиркомбінат" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Макаренка, 2, р/р 26007200385980 м. Комсомольськ ПРРУ "Фінанси та кредит", МФО 331564, ідентифікаційний код 00446061) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (27300, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2, МФО 380805 "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ Олександрівське відділення Кіровоградської ОД ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - заборгованість в сумі 86 781,60 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 867,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя