Рішення № 61890276, 04.10.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4684/15-ц Провадження № 22-ц/773/1314/16 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М. Категорія: 59 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,

з участю:

секретаря - Перебойчука Р. В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ректор ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 ОСОБА_6, Міністерство освіти і науки України, про визнання незаконними та скасування наказу ректора про відрахування зі складу аспірантів, рішень вчених рад та зобовязання вчинити дії, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд із вказаним позовом до ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 (далі СНУ), треті особи ректор СНУ ОСОБА_6, Міністерство освіти і науки України, мотивуючи тим, що в листопаді 2013 року вони були зараховані до складу аспірантів СНУ з формою навчання з відривом від виробництва за спеціальністю 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії». Зазначають, що індивідуальні плани робіт над дисертаціями першого року навчання ними було виконано вчасно та в повному обсязі, у звязку з чим їх переведено до другого курсу навчання в університеті. Проте наказом ректора СНУ № 62 «К/А» від 22 грудня 2014 року, виданим на підставі рішення вченої ради навчального закладу від 27 листопада 2014 року, їх було незаконно відраховано зі складу аспірантів без права поновлення та повторного вступу, що порушило їх конституційні права на освіту.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили суд визнати незаконними та скасувати рішення вченої ради Інституту соціальних наук та комісії, створеної розпорядженням ректора СНУ № 56 від 24 листопада 2015 року для службової перевірки діяльності аспірантів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, рішення вченої ради університету, яким затверджене вказане рішення та оформлене протоколом № 4 від 27 листопада 2014 року СНУ ім. Лесі Українки, а також наказ ректора СНУ ім. Лесі Українки ОСОБА_6 від 22 грудня 2014 року № 62 «К/А» про відрахування їх як аспірантів другого року навчання з відривом від виробництва за спеціальністю 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» з університету з 23 грудня 2014 року за порушення вимог законодавства, моральних, етичних норм поведінки, Статуту, Правил внутрішнього розпорядку університету без права поновлення та повторного вступу, просили поновити їх, а також покласти на відповідача у повному обсязі судові витрати, понесені ними у справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Ухвалено визнати незаконними та скасувати: рішення вченої ради Інституту соціальних наук СНУ ім. Лесі Українки від 27 листопада 2014 року в частині відрахування з аспірантури позивачів; рішення вченої ради СНУ ім. Лесі Українки від 27 листопада 2014 року, оформлене протоколом № 4, в частині затвердження рішення вченої ради Інституту соціальних наук СНУ ім. Лесі Українки від 27.11.2014 року та комісії, створеної за розпорядженням ректора № 56 від 24.11.2014 року для службової перевірки діяльності аспірантів щодо відрахування з аспірантури позивачів; наказ ректора університету від 22 грудня 2014 року про відрахування зі складу аспірантів університету II року навчання з відривом від виробництва за спеціальністю 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 23 грудня 2014 року за порушення вимог законодавства, моральних, етичних норм поведінки, Статуту, Правил внутрішнього розпорядку університету без права поновлення та повторного вступу та поновити їх у складі аспірантів. Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач ОСОБА_4 національний університет імені ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на незаконність рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пункт 5 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» (надалі Закон) визначає, що вища освіта це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладі (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Стаття 26 Закону встановлює, що одним із основних завдань вищого навчального закладу є формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах, збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень суспільства.

Згідно із ст. 58 Закону одним із обовязків науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників є дотримання норм педагогічної етики, моралі, повага до гідності осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, виховання їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України та державних символів України.

Судом встановлено, що 01 листопада 2013 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були зараховані до складу аспірантів СНУ ім. Лесі Українки із формою навчання - з відривом від виробництва за спеціальністю 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» на строк три роки за рахунок державного замовлення (а.с. 24-25).

24 листопада 2014 року за розпорядженням № 56 ректора СНУ ім. Лесі Українки ОСОБА_6, у звязку із появою в засобах масової інформації статті під назвою «Волинські комуністи відвідали Луганськ та звинуватили «киевские власти» та «Губернатор «розбереться» з комуністами ОСОБА_2», а також враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є аспірантами другого року навчання з відривом від виробництва СНУ, було створено комісію для службової перевірки правомірності перебування позивачів на території, підпорядкованій так званій «ЛНР», а також для перевірки виконання ними індивідуальних навчальних планів роботи (а.с.26).

Висновком комісії про виконання розпорядження ректора від 24 листопада 2014 року № 56, затвердженим ректором СНУ ОСОБА_6 27 листопада 2014 року, встановлено, що 24 листопада 2014 року на інтернетсайті видання «ВолиньPost» була розміщена інформація та відео, що підтверджують перебування позивачів у період навчального процесу на території, підконтрольній так званій «ЛНР», із підтримкою сепаратистів Донбасу та наданням їм гуманітарної допомоги. Комісією при перевірці індивідуальних завдань позивачів встановлено, що останні виконані вчасно, звіти про виконання навчальних індивідуальних планів за час навчання в аспірантурі затверджені на кафедрі та вченій раді Інституту соціальних наук і подані у відділ аспірантури, докторантури та наукових стажувань. Комісія констатувала, що враховуючи обставини, викладені у листі Міністерства освіти і науки України № 1/9-382 від 29 липня 2014 року, та ту обставину, що сепаратистські заклики позивачів призвели до порушення законодавства, моральних та етичних норм, комісія вважає за необхідне відрахувати позивачів із складу аспірантів згідно з п.9.1.4 Положення про навчання в аспірантурі, докторантурі СНУ ім. Лесі Українки.

Крім того, з даного висновку вбачається, що комісія вважала за необхідне розглянути вченою радою Інституту соціальних наук СНУ ім. Лесі Українки висновок про відрахування позивачів із аспірантури, голові комісії доручено виступити на вченій раді СНУ, з прийнятих рішень вченою радою Інституту соціальних наук та вченою радою університету відповідальним особам підготувати відповідні накази (а.с.32-33, 35).

27 листопада 2014 року на засіданні вченої ради Інституту соціальних наук СНУ ім. Лесі Українки заслуховувався висновок комісії та було затверджено проект ухвали про відрахування позивачів із аспірантури (а.с.27-30).

Як вбачається із витягу з протоколу № 4 засідання вченої ради СНУ ім. Лесі Українки від 27 листопада 2014 року, на засіданні вченої ради університету було затверджено рішення вченої ради Інституту соціальних наук та комісії про відрахування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з аспірантури за порушення вимог законодавства, моральних, етичних норм поведінки, Статуту, Правил внутрішнього розпорядку університету без права поновлення та повторного вступу (а.с.31).

22 грудня 2014 року за наказом ректора СНУ ОСОБА_6 № 62 «К/А» «Про відрахування зі складу аспірантів» позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - аспірантів ІІ року навчання з відривом від виробництва за спеціальністю 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» було відраховано зі складу аспірантів університету з 23 грудня 2014 року із вказаних підстав (протокол № 4 від 27 листопада 2014 року) (а.с.34).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем порушено процедуру вирішення питання про відрахування позивачів з аспірантури і не доведено факт грубого порушення ними Правил внутрішнього розпорядку, та сам факт перебування на території так званої «ЛНР» з наданням гуманітарної допомоги дітям, які там проживають, не вказує на порушення ними вимог законодавства, моральних, етичних норм поведінки, тому відсутні законні підстави для відрахування їх з аспірантури.

Такі висновки суду першої інстанції, як вважає колегія суддів, не відповідають встановленим обставинам справи, що є підставою, відповідно до ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення - про відмову в позові з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Пунктом 16 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою КМУ №309 від 1 березня 1999 року, та п.7.2 Положення про навчання в аспірантурі, докторантурі СНУ імені ОСОБА_5 визначено, що аспіранти і докторанти зобов'язані: 1) дотримуватися вимог законодавства, моральних, етичних норм поведінки; 2) глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати загальний культурний рівень; 3) опанувати методологію проведення наукових досліджень; 4) виконувати індивідуальний план роботи над дисертацією; 5) звітувати про хід виконання дисертації на засіданні кафедри, відділу, лабораторії, вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи; 6) у встановлений термін захистити дисертацію або подати її спеціалізованій вченій раді; 7) дотримуватися статуту і правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи.

Правилами внутрішнього розпорядку СНУ ім. Лесі Українки, затвердженими рішенням конференції трудового колективу (протокол № 2 від 09 квітня 2013 року), передбачено, що особи, які навчаються в університеті, зобовязані дотримуватись положень, викладених у Статуті університету, Положенні про організацію навчального процесу університету, Правилах проживання в студентському гуртожитку університету та цих Правилах; систематично і глибоко оволодівати знаннями та практичними навичками з обраного напряму підготовки (спеціальності), сумлінно працювати над підвищенням свого освітнього, наукового та загальнокультурного рівня; виконувати всі вимоги навчального плану в терміни, визначені графіком організації навчального процесу, відвідувати всі види навчальних занять та інші обовязки, зокрема дбати про честь та авторитет університету, не допускати протиправних та аморальних вчинків, бути дисциплінованим та охайним в університеті і на вулиці та в інших громадських місцях (п.5.2 Правил).

Згідно з п. 9.1.4 Положення про навчання в аспірантурі, докторантурі СНУ, затвердженого рішенням вченої ради СНУ 21.11.2013 року (протокол № 5), аспірант відраховується за порушення вимог законодавства, моральних, етичних норм поведінки, Статуту, Правил внутрішнього розпорядку без права поновлення та повторного вступу.

Статтею 63 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобовязані дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.

Тому колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилається відповідач та третя особа, щодо порушення позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог законодавства, моральних, етичних норм поведінки і Статуту, які стали підставою для відрахування їх з аспірантури СНУ ім. Лесі Українки, оскільки не сам факт перебування позивачів на території так званої «ЛНР» та надання гуманітарної допомоги жителям цього регіону, а антидержавницький та антиукраїнський зміст зазначеного виступу, що підриває авторитет та честь університету, порушує норми моралі, давали навчальному закладу підстави для відрахування їх з аспірантури, як осіб, які навчалися з відривом від виробництва за спеціальністю «Соціальна філософія та філософія Історії» та отримували стипендії в університеті з державного бюджету.

Та обставина, що відносно позивачів упродовж 2013-2014 років до Єдиного реєстру досудових розслідувань ні Управлінням СБУ у Волинській області, ні Луцьким МВ УМВС України у Волинській області не вносилися відомості про оголошення позивачам підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки відрахування їх з аспірантури мало місце не з приводу вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а з підстав, передбачених п.9.1.4 Положення про навчання в аспірантурі, затвердженого рішенням вченої ради СНУ імені Л.ОСОБА_5 від 21 листопада 2013 року № 5, п.5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених рішенням конференції трудового колективу (протоколом № 2 від 9 квітня 2013 року).

Згідно зі ст.ст. 10, 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Європейські стандарти достатньо чітко визначають таку необхідність певних обмежень. Вона не може ґрунтуватися на доцільності, а повинна диктуватися нагальною суспільною необхідністю. Зокрема, має існувати пряма, а не опосередкована загроза територіальній цілісності, державному суверенітету, громадському порядку чи правам та свободам інших.

Саме з метою запобігання прояву сепаратизму чи будь-яких інших дій, вчинення аморальних проступків Верховною ОСОБА_7 України ухвалена Постанова «Про запобігання проявам сепаратизму та іншим посяганням на основи національної безпеки України» від 22.02.2014 року за №756-VII в якій, враховуючи наявну ситуацію та інші повідомлення щодо спроб окремих політиків, представників органів місцевого самоврядування, лідерів об'єднань громадян, радикально налаштованих осіб створити ґрунт для ескалації громадянського конфлікту, поширення сепаратистських настроїв, що може призвести до виникнення загроз територіальній цілісності та недоторканності держави, Верховною ОСОБА_7 України категорично засуджено прояви сепаратизму та будь-яких інших посягань на територіальну цілісність та недоторканість України.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивачі є лідерами Ленінської комуністичної спілки молоді України, які приймають активну участь у діяльності даної громадської організації, що підтверджується й позивачами.

Посилання позивачів на те, що вони висловлювали в м. Луганську позицію ЛКСМУ, свої субєктивні судження про загальну обстановку в державі, спростовується матеріалами відеозапису та його письмової розшифровки виступу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на прес-конференції у м. Луганську, з якої вбачається, що позивачі виражали антидержавницькі та антиукраїнські погляди, та як встановлено у висновку спеціаліста доктора філологічних наук, професора, академіка ОСОБА_8 наук вищої освіти України ОСОБА_9, зміст виступів позивачів на прес-конференції у м. Луганську є абсолютно упередженим. Виступи містять звинувачення української державної влади у блокаді Донецької і Луганської областей, звинувачення добровольчих організацій і бійців у мародерстві і зачистках мирних жителів, наклеп на греко-католицьких священників у підбурювання до фашистських методів боротьби, агітація і заклики до повалення президентської гілки влади, паралелі про сербський геноцид, агітація за відновлення радянської влади, звинувачення у різанині воїнів АТО.

Зі змісту позовної заяви та пояснень в судових засіданнях представника позивачів вбачається, що позивачі та їх представник не заперечують факту даного виступу на території так званої «ЛНР» із зазначенням останніми обставин, які дискредитують державу Україна та Збройні Сили, мотивуючи тим, що вказані висловлювання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є їх оціночними судженнями з приводу подій, які відбуваються у державі.

Як вбачається із Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в ОСОБА_5» від 09.04.2015 року № 317-УІІІ, Верховна ОСОБА_7 України, керуючись ст.11 Конституції України, яка зобовязує державу сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, з метою недопущення повторення злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в ОСОБА_5, визначає правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлює порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.

Отже, колегія суддів вважає, що саме в той час, коли Україна як суверенна держава опинилася перед реальною загрозою втрати своєї територіальної цілісності, в період, коли в країні розпочалася антитерористична операція у звязку із агресивними військовими діями Російської Федерації проти України, висновок керівництва ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 про порушення позивачами вимог законодавства, моральних та етичних норм поведінки, що проявилося у публічних антидержавницьких та антиукраїнських виступах ОСОБА_3 під час проведення прес-конференції з участю представників так званих «ЛНР» у м. Луганську, є правильним.

Зі змісту наявних в матеріалах справи угод № 69 та № 70 від 01 листопада 2013 року про підготовку аспірантів за рахунок державного замовлення, укладених СНУ ім. Лесі України з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.24,25), вбачається, що аспіранти зобовязуються дотримуватись вимог законодавства України, умов Положення про підготовку науково-педагогічних та наукових кадрів, моральних, етичних норм поведінки, Статуту і Правил внутрішнього розпорядку університету (п.п. 2.2.1,2.2.6 угод). А згідно з п.3.1 підписаних сторонами угод за невиконання або неналежне виконання зобовязань, порушення дисципліни аспірант несе відповідальність, передбачену чинним законодавством, та відраховується з аспірантури, а також відшкодовує вартість навчання.

Стаття 46 Закону України «Про вищу освіту» передбачає, що підставами для відрахування здобувача вищої освіти є:

1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою;

2) власне бажання;

3) переведення до іншого навчального закладу;

4) невиконання навчального плану;

5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання;

6) інші випадки, передбачені законом.

Порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Стаття 34 Закону встановлює, що керівник відраховує з вищого навчального закладу та поновлює на навчання в ньому здобувачів вищої освіти за погодженням з органами студентського самоврядування та первинними профспілковими організаціями осіб, які навчаються (якщо дана особа є членом профспілки), з підстав, установлених цим Законом.

Відповідно до ч.7 ст. 41 Закону України «Про вищу освіту», за погодженням з науковим товариством студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених керівництво вищого навчального закладу приймає рішення про відрахування осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, з вищого навчального закладу та їх поновлення на навчання.

Пунктом 22 Положення про навчання в аспірантурі, докторантурі ОСОБА_4 національного університеті ім. Лесі Українки визначено, що аспірант або докторант може бути відрахований з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення. Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи. Аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону України «Про вищу освіту», студентське самоврядування - це право і можливість студентів (курсантів, крім курсантів-військовослужбовців) вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні вищим навчальним закладом. Тому погодження рішень органами студентського самоврядування, а також їх участь у робочих органах, комісіях, слід вважати однією із форм участі органів студентського самоврядування в управлінні вищим навчальним закладом.

Обов'язок прийняття певних рішень за погодженням з органами студентського самоврядування може бути встановлено Статутом даного навчального закладу або іншими актами законодавства.

Частиною 6 статті 40 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що за погодженням з органом студентського самоврядування вищого навчального закладу приймаються рішення серед інших і про відрахування студентів (курсантів) з вищого навчального закладу та їх поновлення на навчання.

Відповідно до листа МОН України від 21.10.2015 року № 1/9-495 «Щодо погодження рішень органами студентського самоврядування» участь представників студентського самоврядування у робочих органах, які здійснюють попередній розгляд рішень з питань, визначених частиною шостою статті 40 Закону України «Про вищу освіту» або іншими актами (комісії з питань поселення та виселення, комісії з питань профілактики правопорушень, ректорат, адміністративна рада тощо) є обов'язковим.

Згідно із п. 1.5, 1.6 Положення про вчену раду СНУ ім. Лесі Українки до складу Вченої ради входять за посадами ректори, декани факультетів (директори інститутів), головний бухгалтер, керівники органів самоврядування, а також виборні представники від науково-педагогічних працівників, які обираються з числа завідуючих кафедр, професорів, докторів наук, а також виборні представники від інших працівників університету, котрі працюють в ньому на постійній основі. Виборні представники до складу вченої ради обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування конференцією університету за поданням структурних підрозділі, у яких вони працюють.

Відповідно до п. 2.1 Положення про Вчену раду факультету (інституту) до складу Вченої ради факультету входять за посадами декан, заступники декана, завідувачі кафедр, керівники органів самоврядування факультету (інституту), керівники органів студентського самоврядування факультету (інституту), а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа професорів, докторів наук, виборні представники, які представляють інших представників факультету (інституту) і працюють у ньому на постійній основі, виборні представники з числа осіб, які навчаються на факультеті (в інституті).

Пунктом 2.3 даного Положення встановлено, що виборні представники обираються загальними зборами трудового колективу факультету (інституту) за поданням кафедр факультету (інституту) та інших діючих підрозділів факультету (інституту) у яких вони працюють, а виборні представники з числа осіб, які навчаються на факультеті (в інституті)- профком студентів та аспірантів факультету (інституту).

З матеріалів справи та змісту самого протоколу № 6 засідання вченої ради інституту соціальних наук СНУ ім. Лесі Українки вбачається, що в числі присутніх на засіданні були студенти ОСОБА_7, ОСОБА_8, що виступали від імені виборних представників студентського самоврядування.

Разом з тим, з наказу ректора №62 «К/А» від 22 грудня 2014 року вбачається, що такий наказ та рішення про відрахування позивачів зі складу аспірантів університету були прийняті за погодженням з вченою радою СНУ ім. Лесі Українки, відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону України «Про вищу освіту».

Разом з тим, суду апеляційної інстанції надано службове подання ректору університету голови студентської ради СНУ за підписами голів студентських рад факультетів фізичної культури, спорту та здоровя, географічного, філології та журналістики, хімічного, інституту економіки і менеджменту, історичного факультету, біологічного, юридичного, факультету психології і соціальних наук, математичного і фізичного та культурно-масового відділу. Зі змісту даного документа вбачається, що студенти СНУ висловлюють свою позицію щодо неприпустимості навчання у вузі ОСОБА_2, які своїми вчинками підривають авторитет університету та держави в цілому. Отже, суд вважає, що відповідна згода органу студентського самоврядування на відрахування позивачів мала місце.

Суд не бере до уваги покликання позивачів на ту обставину, що вони не були присутніми на засіданнях вченої ради Інституту та вченої ради університету, і що у них не відбиралися пояснення при проведенні перевірки комісією, і що це свідчить про не проведення повноцінного та справедливого розгляду питання про їх відрахування, оскільки це спростовується результатами службової перевірки, що проводилася з 24 листопада 2014 року і до видання наказу про відрахування зі складу аспірантів (а.с.26), з якої вбачається, що позивачі запрошувалися на засідання вченої ради, що зафіксовано у змісті протоколу № 4 (а.с.31).

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є безпідставними, тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове про відмову у позові.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України з позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь відповідача підлягає стягненню витрати на судовий збір за оплату апеляційної скарги в сумі 269,96 грн. (а.с.173), по 134,98 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ректор ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 ОСОБА_6, Міністерство освіти і науки України, про визнання незаконним та скасування наказу ректора про відрахування зі складу аспірантів, рішень вчених рад та зобовязання вчинити дії, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 з кожного по 134 грн. 98 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді