Ухвала суду № 61890274, 05.10.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/715/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук В.М. Провадження № 22-ц/773/1406/16 Категорія: 48 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар - Шугалова О.М.,

з участю відповідача - ОСОБА_1,

пр-ка відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про внесення змін до договору між батьками про сплату аліментів на дитину за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 03 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 у даній справі задоволено.

Внесено зміни у пункт 13 Договору між батьками про сплату аліментів на дитину від 06 грудня 2004 року, передбачивши, що батьки в рівних частках проводять оплату навчання дочки ОСОБА_4 в українських коледжі або вищому учбовому закладі до досягнення нею 23 років.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

Вважає, що судом допущене неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

У судовому засіданні відповідач та її представник апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Позивач та його представник, будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, а у письмовому запереченні позивач просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).

Відповідно до ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строк виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Із матеріалів справи вбачається, що 06 грудня 2004 року сторонами укладено нотаріально посвідчений договір між батьками про сплату аліментів на дитину, за умовами якого було встановлено розмір, строки та порядок сплати позивачем, як батьком на користь відповідача, як матері аліментів на утримання їх дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначеним договором передбачено також порядок сплати додаткових витрат на дитину та витрат на навчання дитини після закінчення школи (а.с.5).

Пунктом 13 договору передбачено, що якщо дочка після закінчення школи продовжить навчання в коледжі або у вищому учбовому закладі із платною формою навчання, то ОСОБА_6 зобов'язується проводити повну оплату цього навчання і до його закінчення.

У пункті 9 договору сторони передбачили можливість внесення змін у договір, у тому числі і в судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.2 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Між сторонами виник спір лише щодо п.13 договору, який встановлює обов'язок батька проводити повну оплату до закінчення навчання дочки, якщо вона після закінчення школи його продовжить в коледжі або у вищому учбовому закладі із платною формою навчання.

За змістом ст.199 СК України обов'язок утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, покладено на обох батьків до досягнення дитиною 23 років і лише при умові, що дитина потребує такої матеріальної допомоги, а батьки можуть її надавати.

Оскільки пункт 13 договору не відповідає вимогам ст.ст.198, 199, 200, 201 СК України, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність внесення у даний пункт змін.

Покликання апелянта на те, що при укладенні договору позивач усвідомлював значення своїх дій та не навів обґрунтованих доводів щодо необхідності внесення змін до договору - не заслуговують на увагу, оскільки позивач не просить визнавати договір недійсним, а право внесення до нього змін передбачено як самим договором (п.9), так і законом - ст.651 ЦК України, частина 2 якої зазначає, що договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Редакція п.13 укладеного сторонами договору не відповідає вимогам розумності, справедливості, зазначені у цьому пункті умови не є обов'язковими для виконання, а навпаки суперечать нормам сімейного законодавства.

Покликання апелянта на те, що позивач звернувся із позовом, не скориставшись можливістю позасудового вирішення спору - не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Покликання апелянта на ту обставину, що на даний час пункт 13 договору ще не виконується, а тому немає підстав для його зміни - не заслуговують на увагу, оскільки договором не визначено часових проміжків для можливості зміни будь-якого пункту договору. Крім того, станом на дату укладення договору цей пункт також не виконувався, але його умови уже в 2004 році були обумовлені.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 серпня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді