Рішення № 6188963, 13.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.09 р. Справа № 24/171

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В. Ломовцевої

При секретарі судового засідання Корниєцькій К.О.

за участю:

Представників сторін:

від позивача не зявився.

від відповідача Александров О.О. довір.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Юнокомунарівськ м. Єнакієвого

до відповідача Акціонерного комерційного банку „Трансбанк”, м. Київ в особі філії Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” у м. Донецьку, м. Донецьк

про стягнення 64 229 грн. 70 коп.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 13.07.2009р. оголошено перерву до 28.07.2009р., 28.07.2009р. до 05.08.2009р., 05.08.2009р. до 13.08.2009р. згідно ст.77 ГПК України.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Юнокомунарівськ м.Єнакієвого звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк”, м. Київ в особі філії Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” у м. Донецьку, м. Донецьк про стягнення 64 229 грн. 70коп., в тому числі заборгованість по сплаті орендної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 59311 грн. 66 коп., пеня в розмірі 4368 грн. 08 коп. та 3% річних в розмірі 549 грн. 96 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди нежитлового приміщення від 20.04.2007р., акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 20.04.2007р., додаткові договори від 01.06.2008р. та від 01.04.2009р.

Відповідач проти позову заперечував та посилався на приписи ст. 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, Постанову правління НБУ від 28.02.2009р. № 97, якою з 02.03.2009р. призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців. На розсуд відповідача 3% річних нараховані безпідставно, оскільки в договорі встановлено інший відсоток за прострочення виконання грошового зобовязання, а саме подвійна облікова ставка НБУ.

Позивач надав письмове пояснення та вважає заперечення відповідача на позовні вимоги безпідставними з наступного:

-між сторонами укладено господарський договір, тому спірні відносини регулюються виключно нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і дія Законну України „Про банки та банківську діяльність” не поширюється на господарські відносини;

-постанова НБУ про введення мораторію не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, тому не може застосовуватись і виконуватись банком.

Заявою від 06.08.2009р. позивач просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (орендодавець) та акціонерним комерційним банком „Укртрансбанк”, м. Київ (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 20.04.2007р. Договір укладено без протоколу розбіжностей, з додатковими договорами від 01.06.2008р. та від 01.04.2009р.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 8.2 договору строк договору 2 роки 11 місяців, обчислення якого починається з моменту підписання сторонами акту прийому передачі приміщень.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 1.1. договору орендодавець зобов”язується передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі приміщення) за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, б. 102, загальною площею 384,7 кв.м., а орендар зобов”язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 3.4. договору орендар зобов”язується передати орендодавцю приміщення по акту передачі та приймання протягом 3-х днів з моменту підписання акту.

Факт передачі обладнання підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 20.04.2007р., підписаним обома сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що сторони домовились, що орендар за користування орендованим майном щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату в національній валюті України, що складає 41622 грн. 00 коп. (без ПДВ).

Пунктом 2.5. договору встановлено, що зміна орендної плати за договором здійснюється шляхом підписання відповідного додаткового договору до договору в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Додатковим договором від 01.06.2008р. сторони внесли зміни в п.п. 2.1., 2.5 договору та виклали їх у наступній редакції: „п. 2.1 Сторони домовились орендар за користування орендованим майном щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату в національній валюті України, що складає 67861 грн. 90 коп. (без ПДВ). Орендар щомісячно перераховує суму орендної плати на поточний рахунок орендодавця з одночасним утриманням з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та перерахуванням її (суми податку) до відповідного бюджету (орендар виступає податковим агентом по сплаті даного податку відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”; п.2.5. Розмір орендної плати протягом строку дії договору зміні не підлягає.”

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за лютий 2009р. в розмірі 57682 грн. 61 коп.

Суд вважає правомірним звернення позивача з позовом до господарського суду, виходячи з приписів ст.ст. 50, 52 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12 Господарського кодексу України.

Відповідач не заперечував проти наявності заборгованості, але просить вимогу залишити без задоволення, посилаючись на введення Національним Банком України (далі НБУ) мораторію на задоволення вимог кредиторів з 03.03.2009р.

Постановою правління НБУ від 28.02.2009р. № 97 призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6місяців.

Відповідно до ст. 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність” Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Національний банк України розміщує в день прийняття рішення про введення мораторію інформацію про це на своєму офіційному веб-сайті та протягом трьох днів у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України". Протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Суд не може погодитися з доводами позивача, що на спірні відносини не поширюється дія зазначеного закону з огляду на наступне.

Дійсно, як зауважив позивач, спірні відносини за своїм походженням є господарськими.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства є як Цивільний кодекс України, так і закони України, які прийняті відповідно до Конституції України. При цьому відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 7 Господарського кодексу України передбачено, що відносини в сфері господарювання регулюються, в тому числі законами України.

Згідно ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Як вірно визначив позивач банк це юридична особа, яка має виключне право здійснювати зазначені Законом України „Про банки та банківську діяльність” операції. Разом з тим, виходячи з наведених норм Цивільного та Господарського кодексів України, спірні відносини регулюються як Господарським та Цивільним кодексами України, так і прийнятому в установленому порядку Законом України „Про банки та банківську діяльність”.

Також є безпідставним посилання позивача на неправомірне застосування Постанови Правління НБУ у діяльності банку, оскільки її не зареєстровано в установленому порядку в міністерстві юстиції України.

Дійсно, згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України „Про Національній банк України” нормативно-правові акти Національного банку підлягають обовязковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Разом з тим, відповідно до п. 13 Постанови Правління НБУ від 28.02.2009р. № 97 „Про призначення тимчасової адміністрації в акціонерному комерційному банку „Трансбанк” постанова набирає чинності з дня її підписання.

Нормативно-правовим актом є офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це субєктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування (Наказ Міністерства юстиції „Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів” № 34/5 від 12.04.2005р.

На державну реєстрацію не подаються акти персонального характеру та/або дії яких вичерпуються одноразовим застосуванням (п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731).

На підставі викладеного, Постанова про призначення тимчасової адміністрації в акціонерному комерційному банку „Трансбанк” не є нормативно-правовим актом, який би підлягав реєстрації в Міністерстві юстиції, так як вона не містить норми права та має персоніфікований характер (стосується Трансбанку).

Тому безпідставним є твердження позивача, щодо неможливості застосовування і виконання банком зазначено постанови, оскільки вона не зареєстрована в Міністерстві юстиції України.

Постанова № 97 від 28.02.2009р. набула чинності з дати її підписання та є обовязковою для виконання.

Інформація про призначення тимчасового адміністратора відповідно до вимог ст.79 Закону про банки опубліковано в газеті „Урядовий курєр” за 5 березня 2009р. № 40.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” мораторій це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Таким чином, виходячи з наведеного, не вбачається обмеження дії мораторію залежно від характеру зобовязань банку або кола осіб, на користь яких банк має виконати певні дії.

Суд не погоджується також з позицією відповідача щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у звязку із введенням мораторію з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому глава 50 Цивільного кодексу України передбачає введення мораторію на задоволення вимог кредиторів як підставу припинення зобовязання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Таким чином введення мораторію не є тотожнім припиненню зобовязання.

Відповідач не оплатив орендну плату за лютий 2009р. у строк, визначений договором, а саме 28.02.2009р.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 549 грн. 96 коп. за період з 01.03.2009р. по 31.05.2009р. та суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 59311 грн. 66 коп. за період з 01.03.2009р. по 31.05.2009р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача щодо подвійного стягнення процентів за прострочення грошового зобовязання.

За своєю правовою природою індекс інфляції та 3% річних є мірою цивільно-правової відповідальності і не відносяться до заходів відповідальності, які є санкцією. Як вбачається з умов договору оренди сторонами не передбачено стягнення будь-якого розміру процентів від простроченої суми, а відповідач помилково ототожнює їх з пенею, яка, в свою чергу, має іншу правову природу.

Таким чином вимога позивача про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 59311 грн. 66 коп. та 3% річних в розмірі 549 грн. 96 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6.2 договору за порушення термінів внесення платежів за користування приміщенням, згідно з умовами цього договору, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі річної подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути пеню в розмірі 4368 грн. 08 коп. за період з 01.03.2009р. по 24.06.2009р.

Відповідно до приписів Закону України „Про банки та банківську діяльність” протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобовязань щодо сплати податків і зборів.

Таким чином пеня може біти нарахована за період з 01.03.2009р. по 02.03.2009р. і складає 72 грн. 86 коп.

У задоволенні пені в залишковій частині в розмірі 4295 грн. 22 коп. відмовити у звязку з безпідставністю нарахування.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Юнокомунарівськ м. Єнакієвого до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк”, м. Київ в особі філії Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” у м. Донецьку, м. Донецьк про стягнення 64 229 грн. 70 коп. такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 4, 9, 526, 527, 599, 625, 762, 793, 765 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 283, 286 Господарського кодексу України, Закону України “Про банки та банківську діяльність”, Закону України „Про Національний банк України”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Юнокомунарівськ м. Єнакієвого до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк”, м.Київ в особі філії Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” у м. Донецьку, м.Донецьк про стягнення 64 229 грн. 70 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку „Трансбанк”, м.Київ в особі філії Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” у м. Донецьку (83000, м. Донецьк, вул.Артема, 102, код ЄДРПОУ 33441381) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (86495, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, рахунок НОМЕР_2 в ВАТ „Ерсте Банк”, МФО 380009) 59311 грн. 66 коп. заборгованості по сплаті орендної плати з урахуванням інфляції, 549 грн. 96 коп. 3% річних, 72 грн. 86 коп. пені, 599грн.35 коп. державного мита та 291 грн. 60 коп. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог щодо стягнення пені в розмірі 4295 грн. 22 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя