Рішення № 61888340, 29.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8481/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/11177/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Богінкевич С.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Поліщук Н.В., Шахової О.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року

в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

в с т а н о в и л а :

Позивач в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 21.12.2010 року між ПАТ «Всеукраїнський АкціонернийБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 197 322 гривень. строком до 21 грудня 2016 року, для здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу автомобіля марки: MITSUBISHI, модель: ASX 1.5, рік випуску: 2010, зі сплатою 4% річних, а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити за його користування проценти в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, проте відповідач належним чином умови договору не виконала, допустивши заборгованість, яка станом на 13.07.2015 року становила 226 118,54 гривень з яких: 77 985,15 гривень - кредит; 2 826,48 гривень - відсотки; 49 804, 59 гривень - комісія за РО; 95 502,32 гривень - штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка), яку позивач просила стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року позов було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором № 247/2010 від 21.12.2010 року,у розмірі 226 118,54 гривень, з яких: 77 985,15 гривень - кредит; 2 826,48 гривень - відсотки; 49 804,59 гривні - комісія за РО; 95 502,32 гривні - штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка).

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 7 липня 2016 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочнимрішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та постановлення нового про відмову у задоволенні позову. Мотивуючи тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Зазначаючи крім іншого про те, що з моменту укладення кредитного договору №247/210 від 21.1.2010 року та до введення Тимчасової адміністрації ОСОБА_4 належним чином виконувала обов'язки позичальника за кредитним договором. Порушення графіку погашення кредиту сталося через те, що одночасно із введенням Тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» була паралізована роботи самого банку, який припинив приймати платежі. Таким чином порушення графіку, внаслідок якого банк отримав формальне право вимагати дострокового повернення кредиту, відбулося не з вини ОСОБА_4

Про вищезгадані обставини відповідач повідомила банк листом та просила відкликати вимогу про дострокове повернення кредиту та надати реквізити для подальшого виконання зобов'язань за кредитним договором. Проте банк не звернув уваги на ці обставини, пред'явивши позов.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Представник позивача будучи належним чином повідомленими про день і час розгляду справи у судове засідання не з'явилися. До початку розгляду справи представником банку направлено на адресу апеляційного суду клопотання про проведення розгляду справи у відсутності їх представника.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так судом при розгляді справи було встановлено, що 21.12.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та відповідачкою - ОСОБА_4 укладено кредитний договір №247/2010, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати останній кредит в сумі 197 322 гривень, що підтверджується меморіальним ордером.

Згідно п. 1.1. вищезазначеного договору, банк надав відповідачці грошові кошти з терміном повернення до 21 грудня 2016 року за процентною ставкою 4% (п.4.1).

Згідно п. 6 кредитного договору кредит надавався для здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу транспортного засобу, саме: автомобіль марки: MITSUBISHI, модель: ASX 1.5, рік випуску: 2010, об'єм двигуна: 1998, кузов: НОМЕР_2, № кузова (шасі): НОМЕР_3.

21.12.2010 року, з метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, між нею та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено договір застави транспортного засобу.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 525 ЦК України, та зазначав, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. А тому, з урахуванням вимог ст. 1054 ЦК України, позичальник повинен повернути кредит та сплатити визначені умовами договору додаткові витрати.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення яким, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно до умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (позики).

Згідно із вимогами ст.ст. 1048, 1054 ЦК України в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти за користування кредитними коштами сплачуються щомісячно до дня повернення кредиту. Позичальник користується кредитними коштами до цього часу, тому проценти будуть нараховуються аж до погашення кредиту у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, передбачені законом чи договором.

Відтак колегія суддів вважає правомірними є висновки суду про доведеність в судовому засіданні позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та розміру відсотків які передбачені умовами кредитного договору.

У той же час при вирішенні питання щодо стягнення розміру штрафу / пені передбачених пункту 4.3. договору ( за кожен випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань, банк має право вимагати від відповідачки сплатити пеню, що розраховується від суми боргових зобов'язань, строк виконання яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання, за кожний день, коли мало місце таке прострочення за ставкою вказаною в п. 13 договору - 0, 5%) суд першої інстанції не взяв до уваги те, що розрахована позивачем сума пені значно перевищує розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК У розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру неустойки - це право суду. Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача.

Аналізуючи розрахунок позивача розміру штрафу / пені за кредитним договором, колегія суддів вважає, що нараховані штрафні санкції мають бути співмірними із розміром заборгованості за договором та відповідати реальним збиткам позивача завданим внаслідок невиконання позичальником договірних зобов'язань.

За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити суму штрафу/ пені з 95 502, 32 гривни до 77 000 гривень.

При зверненні до суду з позовом банк також ставив питання щодо стягнення з позичальника 49 804, 59 гривень як комісії за РО.

При цьому ні позовна заява, ні умови кредитного договору що укладений між сторонами не містить у собі положень, які б вказували на підстави нарахування комісії РО та механізм її нарахування.

Наданий кредитором розрахунок заборгованості також не містить у собі механізму розрахунку комісії РО.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивач не довів в судовому засіданні вимог щодо стягнення комісії РО на час постановлення судового рішення, оому правових підстав для повного задоволення позовних вимог у суду першої інстанції не було.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України про часткове задоволення вимог позивача ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішенняПодільськогорайонного суду м. Києва від 27 січня 2016 року скасувати та постановити нове, за яким:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: м. Києв - 04108, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, р/р 37396880020, відкритий у ПАТ «ВіЕйБі Банк» МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитним договором № 247/2010 від 21.12.2010 року

у розмірі 77 985,15 гривень тіло кредиту, 2 826,48 гривень - відсотки по кредиту; 77 000 гривень - штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойки), а всього 157 811,63 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімсот одинадцять гривень шістдесят три копійки).

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 157 гривень 81 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: