Рішення № 61888315, 05.10.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 671/96/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1289/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Янчук Т.О.,

суддів: Пастощука М.М., Федорової Н.О.,

секретарів: Дубової М.В., Лапка Ю.В.,

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Трительницької сільської ради Волочиського району, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1, звертаючись в суд із зазначеним позовом вказувала, що вона є спадкоємцем по закону після смерті 05.03.2007 року матері ОСОБА_6. До спадкового майна також належить житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Набережній, 27, в с. Трительники Волочиського району. Однак вона не може оформити свої спадкові права на будинковолодіння, належне спадкодавцю, оскільки остання при житті реєстрацію, інвентаризацію житла не провела, свідоцтво про право власності на будинковолодіння не виготовила, а нотаріусом при її зверненні по оформленню спадщини на будинковолодіння було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на нього. Хоча вона своєчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини. Із врахуванням викладеного просила суд визнати за нею право власності на вказане будинковолодіння в порядку спадкування.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2016 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «А-1», погріб «а1», господарську будівлю «Б», літню кухню «В», погріб «Г», що розміщені по вул. Набережній,27, в с. Трительники Волочиського району Хмельницької області, після смерті 05.03.2007 року матері ОСОБА_6 В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове, яким залишити позовну заяву без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Вказує, що суд, приймаючи рішення, не врахував усіх наведених ним фактів та обставин на заперечення необґрунтованого позову ОСОБА_1. Також вважає, що ним подано достатньо доказів аби встановити факт проживання його з спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте судом вони ________________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_7 Категорія: 39

Доповідач: Янчук Т.О

врахуванні не були.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги просив її відхилити.

Представник Трительницької сільської ради в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.

Заслухавши доповідача, доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

Відповідно до вимог п.3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та ці обставини оспорені не були, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є по відношенні між собою матірю та сином, а до спадкодавиці ОСОБА_6, яка померла 07 березня 2007 року, донькою та внуком.

Згідно посвідченого 25.08.2006 року заповіту ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що її буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала своєму внуку ОСОБА_3.

До дня смерті спадкодавиці зазначений заповіт не змінювався, не відмінявся ( а.с.30).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, 23 липня 2007 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулася ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом ( а.с.7). ОСОБА_3, як спадкоємець за заповітом, 06 листопада 2007 року, тобто поза межами шестимісячного строку для прийняття спадщини, звернувся в Волочиську державну нотаріальну контору з заявою, в якій зазначав, що спадщину він не приймав, в суд для продовження терміну для прийняття спадщини звертатися не буде ( а.с.8).

ОСОБА_1 08.11.2007 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: права власності на майновий пай в КСП «Жовтень» села Трительники Волочиського району Хмельницької області в розмірі 100 грн. та грошового внеску з нарахованими відсотками, грошовою компенсацією та індексацією, що зберігається в філії Волочиського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» (а.с.9), свідоцтво про право на спадщину 08.11.2007 року, спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 2,78 га, розташованої на території Трительницької сільської ради Волочиського району, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.120).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 на підставі рішення Волочиського районного суду від 24.01.2008 року, яке ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2015 року було скасовано, було оформлено право власності на домоволодіння №27 по вул. Набережній с. Трительники Волочиського району, яке належало померлій 05.03.2007 року ОСОБА_6 ( а.с.10-14,36-41,71-73).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_3 подав заяву про відмову від прийняття спадщини, у вказаній заяві він зазначав своє місце проживання м. Волочиськ, представник позивача заперечував про проживання ОСОБА_3 на час відкриття спадщини з спадкодавцем, ОСОБА_3 не доведено в судовому порядку факту постійного проживання з спадкодавцем.

Проте, з таким висновком повністю погодитись не можливо з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч.ч. 1-3 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкодавець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її.

За правилами ч. 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї.

Отже, закон не ставить прийняття спадщини в залежність від того, яким місцем проживання особа вважала місце відкриття спадщини постійним чи тимчасовим місцем проживання. Натомість, він вимагає реального постійного проживання разом із спадкодавцем на час його смерті без будь-яких застережень та умов.

Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що з 1992 року ОСОБА_3, до моменту смерті бабусі ОСОБА_6 07.03.2007 року, тобто більше 15 років, проживав з спадкодавцем в спірному домоволодінні, де і продовжує проживати до теперішнього часу, хоча значиться зареєстрованим за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказане підтверджується даними: довідкою виконкому Трительницької сілької ради від 30.12.20156 року (а.с.70), поясненнями ОСОБА_5, голови сільської ради ОСОБА_8, працює водієм шкільного автобуса Наркевицької ЗОШ 1-3 ступенів. Щодня відвозить дітей до школи з с.Трительники в с.Наркевичі. Не заперечують вказаного і самі сторони.

Заповіт від 25.08.2006 року ОСОБА_6, яка на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що її буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала своєму внуку ОСОБА_3 до тепер не змінювався та не відмінявся.

Заява ОСОБА_3 подана в нотаріальну контору 06 листопада 2007 року, про те, що спадщину він не прийняв, в суд для продовження терміну для прийняття спадщини звертатися не буде, подана після спливу шестимісячного строку, тому юридичних наслідків не має (ч.1 ст.1273 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 11.12.2003 року, № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, сама по собі відсутність реєстрації місця проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України про несвоєчасність прийняття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом, а також в разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом мають особи, визначені в ст. ст. 1261 - 1265 ЦК України, відповідно до черговості спадкування

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 на домоволодіння №27 по вул. Набережній с. Трительники Волочиського району, яке належало померлій 05.03.2007 року ОСОБА_6, як за спадкоємцем за законом першої черги.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. На теперішній час ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення винесене з порушенням норм матеріального права. Отже, воно підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2016 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_1 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук