Ухвала суду № 61878894, 05.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/3111/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1581/К/16 Папарига В.А.

Категорія - 27 (І) Доповідач - Михайлів Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Митрофанової Л.В.

секретар: Чубіна А.В.

за участю: відповідача - ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (надалі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Уточнивши позов, зазначило, що 13 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (надалі - ВАТ «Родовід Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» укладено кредитний договір № 35.1/АА-241.07.2, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 24528,00 дол. США на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів під 7,7% річних на строк до 12.12.2014 року включно.

Оскільки, починаючи з 11.01.2009 року відповідач не виконує свої зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати обов'язкових платежів, утворилася заборгованість, з вимогами про погашення якої позивач неоднорозово звертався до відповідача й яку відповідач в добровільному порядку не погасив.

Станом на 04.12.2012 року заборгованість за кредитним договором становить 2 609 239,34 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою основного боргу кредиту - 20013,10 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 159964,71 грн., прострочених відсотків - 1450,49 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 11593,77 грн., плати за проведення розрахунків - 4620,33 грн., пені, нарахованої за прострочення плати за проведення розрахунків, - 43736,31 грн., пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості - 297576,77 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 2 378 531,12 грн., заборгованості по 3 % річних - 10384,41 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказаний розмір заборгованості, а також 3219 грн. судового збору.

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Родовід Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 35.1/АА-241.07.2 від 13.12.2007 року, укладеного між ним та ВАТ «Родовід Банк», посилаючись на те, що договір містить несправедливі умови, які погіршують його становище як позичальника, а саме: в договорі відсутній порядок зміни його умов, який врахував би інтереси споживача (позичальника), відсутні умови про порядок припинення договору, відсутні умови, які б регулювали відповідальність з боку банку за невиконання або неналежне виконання умов договору, натомість даний договір містить цілий ряд пунктів відповідальності тільки з боку позичальника. Вважає, що договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист справ споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що є підставою для визнання його недійсним. Також просив застосувати наслідки недійсності правочину.

Ухвалою суду від 17.04.2014 року зустрічну позовну заяву об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2016 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 35.1/АА-241.07.2 від 31.12.2007 року в сумі 352 357,61 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою основного боргу кредиту - 20013,10 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 159964,71 грн., прострочених відсотків - 1450,49 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 11593,77 грн., плати за проведення розрахунків - 4620,33 грн., пені, нарахованої за прострочення плати проведення розрахунків 4620,33 грн., пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості - 21463,59 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 171558,47 грн., а також стягнуто 3219 грн. судового збору. В іншій частині позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» залишено без задоволення. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом не враховано, що відповідачем змінено строк виконання основного зобов'язання шляхом пред'явлення вимоги про дострокове погашення боргу 22.01.2009 року й строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, підлягає відрахуванню саме з цієї дати, а безспірне списання позивачем з його рахунку грошових коштів у 2011 року не свідчать про переривання її строку. Також в порушення ст. 61 Конституції України з відповідача одночасно стягнуто і штраф і пеню, що свідчить про подвійну цивільно-правову відповідальність.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ПАТ «Родовід Банк» просить апеляційну скаргу відхилити й залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, а також заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, рішення суду оскаржується апелянтом тільки в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості. В іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржується, тому виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, не є предметом апеляційного розгляду, в зв'язку із чим колегією суддів не переглядається.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 35.1/АА-241.07.2, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 24528 дол. США на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів під 7,7% річних на строк до 12.12.2014 року включно (а.с. 8-14).

13 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримав з каси банку 24528 дол. США, що підтверджується заявою про видачу готівки (а.с. 15 т.1).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором станом на 04.12.2012 року 22.09.2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 2 609 239,34 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою основного боргу кредиту - 20013,10 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 159964,71 грн., прострочених відсотків - 1450,49 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 11593,77 грн., плати за проведення розрахунків - 4620,33 грн., пені, нарахованої за прострочення плати за проведення розрахунків, - 43736,31 грн., пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості - 297576,77 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 2 378 531,12 грн., заборгованості по 3 % річних - 10384,41 грн. (а.с. 116-117 т.1).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Родовід Банк» та стягуючи з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 352 357,61 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за укладеним кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й його обов'язку нести відповідальність перед банком щодо погашення виниклої заборгованості, а також з того, що строк позовної давності при зверненні до суду позивачем не пропущено.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» про стягнення кредитної заборгованості, зважуючи на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредит, однак останній взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, вчасно не вносив платежі за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України надано право позикодавцю у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання за договором стосовно повернення позики частинами, в разі прострочення повернення чергової частини, вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно умов договору.

Відповідно до п. 1.1. укладеного між сторонами кредитного договору, строк його дії встановлено по 12 грудня 2014 року (а.с. 8-12 т. 1).

Оскільки ОСОБА_2 порушив свої зобов'язання стосовно щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, позивач, звернувшись 19 квітня 2012 року, реалізував своє право вимоги дострокового повернення заборгованості за кредитом, відсотками та стягнення пені в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувався відповідачем ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції факт порушення зобов'язань за укладеним кредитним договором, що спричинило утворення заборгованості.

Однак, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для застосування строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції.

Згідно п.3.1., 3.3., 3.3.1. кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до «10» числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами в сумі 292 дол. США та сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами, а також вносити плату за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору сторони також погодили, що термін повного погашення кредиту - 12 грудня 2014 року.

Отже, в укладеному кредитному договорі сторони визначили як строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно до «10» числа (включно) кожного календарного місяця.

Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

При цьому, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність установлюється законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового щомісячного платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Разом з тим, колегія суддів враховує той факт, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо повернення кредиту, банк відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору (п. 5.2.) використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, надіславши йому 22 січня 2009 року письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів протягом 10 днів. Вказану вимогу отримано ОСОБА_2 особисто 30.01.2009 року (а.с. 35, 36 т.1).

Якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування, кредитор відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові №6-990цс15 від 27.01.2016 року, яка у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою до врахування судом.

Отже, початок перебігу строку позовної давності за вимогами ПАТ «Родовід Банк» повинен рахуватися після спливу встановленого банком 10-денного строку виконання вимоги, починаючи з дня її отримання, тобто - з 10 лютого 2009 року.

Разом з тим, ч. 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

З розгорнутого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості 10.04.2009 року в сумі 38,33 грн. та 30.10.2009 року в сумі 972,30 грн., а отже строк позовної давності перервався (а.с. 78-79 т.1, 185-186 т.2).

Таким чином, після переривання, перебіг строку позовної давності розпочався заново, починаючи з дня внесення останнього платежу на погашення кредитної заборгованості, тобто з 30 жовтня 2009 року.

Крім того, умовами п. 5.4. кредитного договору передбачено, що банк має право у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за договором видати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання шляхом списання коштів з рахунків позичальника в національній і/або іноземній валюті.

На підставі наказу № 202 від 27.05.2011 року у відповідності з п.5.4. кредитного договору банком 25.11.2011 року проведено примусове списання коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 233,47 грн. (а.с. 54 т.1, 179-184 т.2).

Оскільки таке списання коштів передбачено умовами договору й банком дотримано порядок та умови здійснення списання, то висновок суду першої інстанції про те, що 25.11.2011 року мало місце переривання строку позовної давності є обґрунтованим.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що мало місце переривання строку позовної давності, а тому ані загальна, ані спеціальна позовна давність позивачем при зверненні до суду 19.04.2012 року не пропущені, а тому відповідач повинен нести відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за кредитним договором у вигляді погашення кредитної заборгованості, яка утворилася.

А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо незастосування судом строку позовної давності як такі, що суперечать встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Колегія суддів погоджується з розміром заборгованості, який визначено судом першої інстанції до стягнення на підставі поданого позивачем розрахунку, який ані відповідачем ані його представником не спростовано, й вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка складається з простроченої заборгованості за сумою основного боргу кредиту - 20013,10 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 159964,71 грн., прострочених відсотків - 1450,49 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 11593,77 грн., плати за проведення розрахунків - 4620,33 грн.

Визначаючи розмір пені та встановивши, що він значно перевищує розмір основної суми боргу, суд першої інстанції правильно застосував положення ч.3 ст. 551 ЦК України й зменшив його, визначивши до стягнення пеню за прострочення плати проведення розрахунків в розмірі 4620,33 грн. та пеню за порушення строків погашення кредитної заборгованості - 21463,59 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 171558,47 грн..

Позовні вимоги про стягнення штрафу за порушення кредитних зобов'язань не заявились й судом не розглядались, а тому доводи апеляційної скарги представника позивача про одночасне стягнення пені та штрафу й порушення ст. 61 Конституції України є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення кредитної заборгованості відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду не оскражувалося.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

Л.В. Митрофанова