Ухвала суду № 61876870, 03.10.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 687/482/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1739/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Марцинкевича А.М.,

суддів: Янчук Т.О., Грох Л.М.

секретар: Дубова М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 матеріальні збитки та моральну шкоду, обґрунтовуючи вимоги тим, що в кінці квітня 2013 року відповідач ОСОБА_3 пошкодив шляхом пострілів з пневматичної гвинтівки скло семи вікон в житловому будинку позивача по АДРЕСА_1. Відповідач добровільно, проте неякісно засклив розбиті вікна, тому позивач звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 2000 грн. та моральну шкоду в розмірі 6000 грн.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 не погоджуючись із вказаним рішенням вважає його незаконним, тому просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Вважає, що у суду першої інстанції було достатньо підстав, доказів та обґрунтувань для задоволення позову. Вказує, що судом безпідставно не враховано, що відповідач засклив вікна позивачу, що свою вину він підтвердив під час розслідування даної ситуації, що в судовому засіданні відповідач пропонував помиритися і відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,

заявлених у суді першої інстанції.

____________

Головуючий у першій інстанції - Назарчук Р.В. Провадження 22ц/792/1739/16

Доповідач - Марцинкевич А.М. Категорія № 30

Згідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи.

Із матеріалів справи вбачається, що в кінці квітня 2013 року в жительки с. Вишнівчик Чемеровецького району ОСОБА_2 було пошкоджено скло семи вікон в житловому будинку по АДРЕСА_2

Протокол огляду місця події від 30.04.2013 року, який міститься в матеріалах перевірки за №288, встановив, що у будинковолодінні ОСОБА_2, в період з 20.02.2013 року по 28.04.2013 року, було пошкоджено віконні рами, в яких було розбите скло, невідомим предметом, особу, яка це вчинила не встановлено.

Згідно матеріалів перевірки за висновком № 1460 від 22.10.2014 року вбачається, що ДІМ Чемеровецького РВ УМВС України Якимишин А.В. під час перевірки по факту побиття вікон встановив, що житель с.Вишнівчик ОСОБА_3 пошкодив вікна житлового будинку ОСОБА_2 після чого частково відшкодував їй збитки та залишились ще 500 грн.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги даний доказ, оскільки в період часу з 06.09.2014 року по 05.11.2014 року відповідач ОСОБА_3 перебував в країні Польща, що підтверджується фотокопією його закордонного паспорта (а.с. 136).

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував на факт побиття вікон, на те, хто саме це вчинив, проте не обґрунтував суму збитків, не довів яка вартість пошкодженого скла і з чого він виходив визначивши суму матеріальної шкоди в розмірі 2000 грн., а моральної шкоди в розмірі 6000 грн.

Наведене підтверджується матеріалами справи. Факт протиправної поведінки, шляхом побиття вікон ОСОБА_3 не знаходить свого підтвердження наявними матеріалами справи та долученими висновками міліції та наглядовими провадженнями.

Суд першої інстанції відмовляючи у позові обґрунтовано виходив з того, що позивач не надав жодних доказів, що підтверджують та свідчать про причинний зв'язок між хуліганськими діями ОСОБА_3 та наслідками - розбитими вікнами в будинку ОСОБА_2 і перенесеними внаслідок цього моральними стражданнями.

З даними висновками погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у справі достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_3 у побитті вікон, проте суд безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 61 ЦПК України визначені підстави, коли особа звільняється від доказування. Зокрема, ч.4 даної статті вказано, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Доводи апеляційної скарги, щодо того, що ОСОБА_3 ухилявся від відповідальності, не отримувавши судові повістки від суду про слухання справи, не можуть бути взяті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки дана обставина не свідчить про вчинення відповідачем протиправного діяння, за яке позивач просить стягнути шкоду.

Посилання апелянта на те, що він звертався до суду із клопотанням щодо призупинити розгляд даної цивільної справи з метою проведення поліцією детальнішого досудового розслідування даного факту, не знайшло свого підтвердження наявними матеріалами справи та із журналу судового засідання не вбачається, що він заявляв таке клопотання.

Апелянт звертає увагу суду на те, що суд не надав оцінки тим обставинам, що в письмових поясненнях від 22.10.2014 року ОСОБА_3 зізнався у вчиненому побитті вікон. Проте, дані обставини викладені у рішенні суду першої інстанції і надана їм оцінка.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактом визнання вини ОСОБА_3 є засклеїні ним вікна не можуть бути взяті судом за основу, оскільки судове рішення повинно ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно не задовольнив вимогу щодо стягнення моральної шкоди, спростовується змістом ст.. 23 ЦК України, якою визначено, що моральна шкода визначається характером правопорушення, ступенем вини особи, яка завдала моральної шкоди, та визначенням вини, яка є підставою для відшкодування.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії); наявність шкоди (втрата або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; а також вину завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частина 2 ст. 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Разом з тим, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Попри роз'яснення суду позивачам відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК їх прав та обов'язків, можливість підтвердження деяких обставин лише певними засобами доказування, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, позивач не заявляв жодних клопотань до апеляційного суду, а просив розглянути справу в апеляційному порядку на підставі наявних доказів.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, що спростовували б висновки суду.

Вимога щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди може бути стягнута лише з особи, вина якої встановлена та доведена. Факт пошкодження вікон сторонами не заперечується, проте причинного зв'язку, що це зробив саме ОСОБА_3 в матеріалах цивільної та кримінальних провадженнях немає, тому він не може бути притягнутий до відповідальності та відшкодовувати шкоду.

Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги, вони фактично зводяться до власної правової оцінки обставин справи і незгоди апелянта із висновками суду по їх оцінці та не впливають на законність рішення, а тому апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування.

Рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом норми як процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, тому підстав для його скасування немає.

?Керуючись ст.ст. 307, 308, 313,315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді:/підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.М.Марцинкевич