Рішення № 61873240, 28.09.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35302/16-ц

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого- судді Литвинової І.В.

при секретарі Бажан О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з ОСОБА_1, позбавити останнього батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки та утримання позивача.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, спільного господарства не ведуть і фактично проживають окремо, а шлюб існує формально. Відповідач не бере участі у вихованні дитини, не провідує доньку, не цікавиться її здоров'ям, розвитком, морально та фінансово не підтримує доньку, у зв'язку з чим позивач змушена була звернутися до суду.

У судовому засіданні позивач підтримала позов та його підстави, просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, письмових заперечень по суті порушеного питання не подав.

Представник органу опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації просила прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини згідно чинного законодавства.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29 вересня 2007 року(а.с. 15). Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 16). Сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть і фактично проживають окремо, а шлюб існує формально.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 141, 155 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до п.8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до Конвенції про права дитини (ратифіковані Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.91 р.) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Згідно ч. 2 ст. 154 СК України, батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він, зокрема, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.

Судом встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю в орендованому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де їй забезпечені всі належні (гідні) умови проживання, виховання, розвитку, відпочинку (відповідно до акту обстеження умов проживання дитини Служби у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.09.2016), також дитина відвідує музичну шкоду Drum Art по класу вокал та по класу ударна установка.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 фактично добровільно відмовився від батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою відповідача (а.с. 18).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.09.2014 відповідач з донькою не спілкується, зв'язку ніякого не підтримує, не цікавиться долею дитини, її здоров'ям, розвитком, свідомо не приймає участі у її вихованні, під час бесіди з дитиною, вона жодного разу не згадала свого батька, тому беручи до уваги вищезазначене, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Статтею 8 Європейської конвенції з прав людини (далі Європейська конвенція) гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя спричиняє порушення статті 8 Європейської конвенції, за винятком випадків, коли воно здійснюється «згідно із законом», має ціль або цілі, що є легітимними згідно з пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення згаданої вище цілі або цілей (пункт 83 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гаазе проти Німеччини»).

При цьому, право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Європейської конвенції (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України»).

Так, в даній конкретній ситуації позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Європейської конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Можливість такого втручання передбачена національним законом. Зокрема, відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України (даліСК) батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

А відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків (пункт 18 Постанови).

Виходячи з конкретних обставин справи, втручання у право відповідача здійснюється з метою захисту прав і свобод малолітньої дитини ОСОБА_3., що підпадає під виняток, передбачений пунктом 2 статті 8 Європейської конвенції і підтверджує наявність вимоги щодо «законної мети» такого втручання.

Враховуючи, що у судовому засіданні було доведено, що відповідач тривалий час належним чином не виконує свої батьківські обов'язки, не провідує доньку, не цікавиться здоров'ям дитини, успіхами у навчанні, морально та матеріальноне підтримує дитину, не був на жодному дитячому святі дитини. Відповідач й досі не дбає про нормальне самоусвідомлення дитини, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, при цьому суду не надано доказів у підтвердження того, що відповідач цього не робив з поважних причин, також судовим розглядом встановлено, що відповідач фактично відмовився від дитини, про що є письмове підтвердження, тому суд вважає, що він ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, а також враховуючи характер поведінки відповідача, його відношення до виконання своїх батьківських обов'язків, яке не змінилося і після пред'явлення даного позову, суд не вважає можливим обмежитися попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання доньки, а вважає, що відповідач повинний бути позбавлений батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Суд застосовує крайню міру, позбавивши ОСОБА_2батьківських прав, проте з урахуванням конкретних обставин даної справи, зазначена міра є виправданою, з огляду на необхідність захистити інтереси дитини.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Згідно роз'яснень наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину, а тому вважаю за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21 липня 2016р. і до досягнення повноліття дитиною.

Частиною 2 статті 84 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, проте судом встановлено, що позивач не перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому у суду відсутні правові підстави для стягнення аліментів на її користь.

З огляду на зазначене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 102 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 60, 88, 212, 214, 215, 223, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Печерської районної у м.Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 29 вересня 2007р. у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1985 - розірвати.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродж. м. Києва (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21 липня 2016р. і до досягнення повноліття дитиною.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1102 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. В. Литвинова