Рішення № 61870576, 03.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.16р. Справа № 904/7017/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна", м. Дніпро

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Гарант", м. Дніпро

про стягнення 4 216,86 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 17.08.2016 року, представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Гарант" та просить стягнути: з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у сумі 4 016,86 грн., з яких: 2 065,19 грн. - основна сума боргу, 1784,03 грн. - інфляційні втрати, 167,64 грн. - 3% річних; з відповідачів солідарно - частину основного боргу у сумі 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобовязань за договором поставки № ХРН/2014/26 від 15.07.2014 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість у загальній сумі 2 265,19 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував до стягнення з відповідача-1 3% річних у сумі 167,64 грн. за загальний період з 15.08.2014 року по 17.08.2016 року та інфляційні втрати у сумі 1 784,03 грн. за жовтень 2014 року - липень 2016 року.

Солідарне стягнення з відповідачів частини основного боргу у сумі 200,00 грн. позивач вмотивовує укладеним ним із відповідачем-2 договором поруки від 01.03.2016 року та визначеним цим договором обсягом відповідальності поручителя.

Відповідачі відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надали, у судове засідання не з'явились.

Про час та місце розгляду справи відповідачі повідомлялися належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресами, зазначеними у позові, що підтверджується наявними у справі рекомендованими поштовими повідомленнями.

Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2016 року з призначенням її до розгляду на 14.09.2016 року, після чого розгляд справи відкладався на 03.10.2016 року.

У судовому засіданні 03.10.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" (далі Постачальник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Покупець, Відповідач-1) був укладений договір поставки №ХРН/2014/26 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти непродовольчі товари (далі Товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець - прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями. Кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні та/або акти приймання-передачі).

Асортимент кожної окремої партії товару визначається виходячи з асортименту товару за договором, усної чи письмової заявки покупця та наявності його у постачальника на момент отримання заявки (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається за відпускними цінами, встановленими постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою у розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти приймання-передачі, якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України (гривнях) у безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.3 узгоджено, що при заборгованості за товар за декількома накладними отримані кошти будуть зараховуватись як погашення заборгованості за раніше отриманий товар незалежно від призначення оплати, вказаного в платіжному дорученні.

За змістом пункту 4.4 договору покупець оплачує поставлений йому товар на умовах відстрочки платежу через кожні 30 календарних днів з моменту поставки такого товару по мірі його реалізації третім особам. Сума оплати за поставлений товар розраховується на підставі звіту про реалізований товар, який покупець зобов'язаний надавати постачальнику 25-го числа кожного місяця. У разі якщо покупець систематично (більше двох разів підряд) порушує умову щодо надання звіту про реалізований товар, то покупець, тим самим, підтверджує, що поставлений йому товар був повністю ним реалізований та зобов'язується сплатити постачальнику його вартість.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Сторони домовились, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору не повідомить іншу сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах (пункт 6.1 договору).

На виконання умов договору за видатковою накладною № ВУТЦ12152 від 15.07.2014 року позивачем був поставлений відповідачеві-1 товар медичного та фармацевтичного призначення на суму 13 488,42 грн. (а.с. 14 том 1).

З урахуванням частково повернутого відповідачем-1 товару за накладною № 1 від 18.09.2014 року на суму 11 223,23 грн. його грошові зобов'язання перед позивачем складають 2 265,19 грн. (3 488,42 - 11 223,23 = 2 265,19).

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем-1 залишку грошових коштів у сумі 2 265,19 грн. за поставлений товар.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.4 договору, з урахуванням відстрочки платежу на 30 календарних днів, остаточна оплата поставленого товару за видатковою накладною №ВУТЦ12152 від 15.07.2014 року мала бути здійснена до 15.08.2014 року.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оплату основної заборгованості у сумі 2265,19 грн. відповідач-1 здійснив тільки під час розгляду справи, що підтверджується банківською випискою по рахунку станом на 12.09.2016 року (а.с. 28-29 том 1).

Враховуючи викладене, на час винесення рішення спір між сторонами в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу у сумі 2 265,19 грн. відсутній.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу у сумі 2 265,19 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних нараховані у загальній сумі 167,64 грн. за загальний період з 15.08.2014 року по 17.08.2016 року, з яких:

37,69 грн. із заборгованості 13 488,42 грн. за період з 15.08.2014 року по 18.09.2014 року;

129,95 грн. із заборгованості 2 265,19 грн. за період з 19.09.2014 року по 17.08.2016 року.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати нараховані у загальній сумі 1784,03 грн., з яких:

391,16 грн. із заборгованості у сумі 13 488,42 грн. за період з 15.08.2014 року по 18.09.2014 року;

1 392,87 грн. із заборгованості у сумі 2 265,19 грн. за загальний період з 19.09.2014 року по 17.08.2016 року.

За результатом перевірки здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що позивачем не враховані роз'яснення постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в частині щодо порядку їх нарахування.

За наслідком перерахунку 3% річних фактично складатимуть 167,90 грн., з яких:

37.69 грн. із заборгованості 13 488,42 грн. за період з 15.08.2014 року по 17.09.2014 року;

130,21 грн. із заборгованості 2 265,19 грн. за період з 18.09.2014 року по 17.08.2016 року.

Інфляційні втрати фактично складатимуть 1 784,25 грн., з яких:

391,16 грн. із заборгованості 13 488,42 грн. за вересень 2014 року (з урахуванням індексу інфляції 102,9%);

1 393,09 грн. із заборгованості 2 265,19 грн. за період з жовтня 2014 року по липень 2016 року (з урахуванням сукупного індексу інфляції 161,5%).

Однак, приймаючи до уваги межі позовних вимог, передбачені статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, 3% річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 1951,67 грн., з яких: 167,64 грн. - 3% річних, 1 784,03 грн. - інфляційні втрати.

01.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" (далі - Кредитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Гарант" (далі - Поручитель, Відповідач-2) був укладений договір поруки (далі - Договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором частково виконати грошові зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) /далі - Боржник/ за договором №ХРН/2014/26 від 15.07.2014 року на поставку непродовольчих товарів, що укладений між кредитором та боржником (далі - Основний договір), стосовно оплати поставленого товару за основним договором.

Відповідальність поручителя перед кредитором за невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором визначена солідарною з боржником у межах 200,00 грн. (пункти 1.3, 4.1 договору поруки).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (пункт 4.3 договору поруки).

Згідно з частинами першою та другою статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За результатом правового аналізу пункту 4.3 договору поруки слід дійти висновку, що положення про його дію до повного виконання усіх зобов'язань, забезпечених порукою, не може розглядатися як установлення строку дії поруки у розумінні статті 252 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Тому строк дії поруки договором не встановлений.

Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.09.2014 року у справі № 6-53цс14, з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Отже, з урахуванням початку прострочки виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки з 15.08.2014 року, шестимісячний строк, протягом якого могла б діяти порука відповідача-2, а відтак і звернення до нього з позовом, закінчився 15.02.2015 року.

Звернення позивача з позовом до суду мало місце 18.09.2016 року, тобто поза межами строку дії поруки, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідача-2 в частині солідарного стягнення 200,00 грн. (а.с. 3 том 1).

Крім того, укладення договору поруки 01.03.2016 року без зазначення строку її дії із самого початку не мало забезпечувального характеру стосовно виконання відповідіачем-1 договірних зобов'язань.

За змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин судовий збір у сумі 1378,00 грн. повністю покладається на відповідача-1.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" основного боргу у сумі 2 265,19 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, м. Херсон, вул. Перекопська/ОСОБА_3, буд. 136/46, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 17, ідентифікаційний код 38199399) інфляційні втрати у сумі 1784,03 грн., 3% річних у сумі 167,64 грн., судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Гарант" відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2016 року.

Суддя ОСОБА_4