Рішення № 61867140, 05.10.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.10.2016

Справа № 320/3138/16-ц

Провадження № 2/320/2286/16

2016 рік

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Дараган Л.В.

за участю секретаря: Данчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в м. Мелітополі Запорізької області, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 27 квітня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого було ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-200/435/2006. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у сумі 22100 доларів США, шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника, з кінцевим терміном погашення до 27 квітня 2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,00 % на рік. В забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № CGML-200/435/2006 від 27 квітня 2006 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1. Однак, відповідачі свої зобов'язання за кредитом виконують не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 13613,28 доларів США та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 5353 гривні 71 копійок.

В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідачі не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за їх відсутності від них не надходило, тому суд визнає їх неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27 вересня 2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того, це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням клопотання представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідачів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Як встановлено в судовому засіданні, 27 квітня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-200/435/2006. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у сумі 22100 доларів США, шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника, з кінцевим терміном погашення до 27 квітня 2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,00 % на рік..

При укладенні договору відповідач ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача ОСОБА_1 є повернення кредиту та сплата процентів за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

На підставі рішення позачергових Загальних Зборів Акціонерів від 09 жовтня 2006 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» змінив свою назву з Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна» на закрите акціонерне товариство «ОТП Банк».

В подальшому, у відповідності з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 12 червня 2009 року, в установчих документах ЗАТ «ОТП Банк» відбулись зміни, пов'язані із зміною найменування юридичної особи. Найменування банку змінилось на публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 370771 від 30 червня 2009 року.

Відповідно до абзацу 3 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Враховуючи те, що зміна найменування не тягне за собою припинення юридичної особи ЗАТ «ОТП Банк», підстав для заміни кредитора за договором не має.

Таким чином, кредитором за договором є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

На виконання договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором.

За умовами кредитного договору, боргові зобов'язання зобов'язання позичальника перед банком щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом, сплати комісій, штрафних санкцій та інших платежів, якщо такі матимуть місце.

Пунктами 1.5.1, 1.5.2 кредитного договору визначено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням. Нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту.

Додатком № 1 до кредитного договору передбачений графік повернення кредиту та сплати процентів, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Однак, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 систематично не виконував належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ними, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач станом на 31 березня 2016 року має заборгованість 13613,28 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 31 березня 2016 року складає 356913 гривень 74 копійок, яка складається з наступного: 11997,20 доларів США сума заборгованості за кредитом; 1616,08 доларів США сума заборгованості за відсотками.

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

Крім того, 27 квітня 2006 року, як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір поруки № CGML-200/435/2006 між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого було ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та відповідачем ОСОБА_2, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № ML-200/435/2006 від 27 квітня 2006 року.

Згідно статей 1, 2 договору поруки, за цим договором поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи обох одночасно. Порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, а його зобов'язання було забезпечено договором поруки, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору та договору поруки, суд вважає необхідним суму заборгованості стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 13613,28 доларів США.

Відповідно до ст. 88 ЦК України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 5353 гривні 71 копійок підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 553, 554, 610, 611, 625, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про акціонерні товариства», ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 107, 208, 209, 212 215, 224 228 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (р/р № 29093002900200 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором № ML-200/435/2006 від 27 квітня 2006 року в розмірі 13613,28 (тринадцять тисяч шістсот тринадцять доларів і 28 центів) доларів США. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (р/р № 29093002900200 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором № ML-200/435/2006 від 27 квітня 2006 року в розмірі 13613,28 (тринадцять тисяч шістсот тринадцять доларів і 28 центів) доларів США. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (р/р № 29093002900200 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 21685166) понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (р/р № 29093002900200 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 21685166) понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 86 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: