Ухвала суду № 61865974, 04.10.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/2422/16-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04.10.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Стана І.В.,

суддів Марчука О.П., Мишинчук Н.С.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду: прокурора Андришина О.П.,

та підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/777/285/16, за апеляційною скаргою, яку подали підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 вересня 2016 року задоволено клопотання т. в. о. начальника СВ Тячівського ВП ГУНП у Закарпатській області (далі слідчого) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, гр. України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, одруженого, раніше неодноразово судимого,

підозрюваного у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України кримінального правопорушення.

Слідчим суддею щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Строк тримання під вартою визначено рахувати з моменту його затримання, тобто з 18-ї години 15 хвилин 03 вересня 2016 року, та встановлено строк дії ухвали до 01 листопада 2016 року.

Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 передбачених КПК України обовязків 80 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 116000 (сто шістнадцять тисяч) гривень.

Розяснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави ОСОБА_2 зобовязано прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування СВ Тячівського ВП ГУНП у Закарпатській області та до суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон. Визначено термін дії зазначених обовязків у разі внесення застави два місяці з моменту внесення застави.

Розяснено, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тячівського районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Ужгородського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Ужгородського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити усно та письмово слідчого СВ Тячівського ВП ГУ НП у Закарпатській області, прокурора Тячівської місцевої прокуратури та слідчого суддю Тячівського районного суду.

З моменту звільнення з-під варти в звязку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, і зобовязаний виконувати покладені на нього обовязки, повязані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З матеріалів за клопотанням убачається, що 05 вересня 2016 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшло погоджене із прокурором Тячівської місцевої прокуратури клопотання в. о. начальника СВ Тячівського ВП про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави щодо підозрюваного ОСОБА_2. У клопотанні слідчий вказує на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України кримінального правопорушення носіння, зберігання вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, що його вина повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом поліцейського ОСОБА_4 в Закарпатській області ОСОБА_5, протоколом огляду місця події, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, висновком вибухо-технічної експертизи № 5-55/16 від 05.09.2016, згідно якого надані на дослідження предмети є боєприпасами, а також іншими матеріалами кримінального провадження. Також посилається на те, що ОСОБА_2 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке згідно закону може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме те, що ОСОБА_2 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення, що у свою чергу свідчить про неможливість застосування більш мяких запобіжних заходів. Просить застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в межах 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного за ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_2, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, і що при цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного увязнення. Також в ухвалі вказується на те, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких злочинів, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років; під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у звязку із чим може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, посилання прокурора на можливість підозрюваного такими діями перешкоджати кримінальному слідчий суддя вважає доцільними, внаслідок чого, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, застосував до підозрюваного виключний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3, вказують на те, що ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в такому значному розмірі є незаконною та необґрунтованою. Посилаються на те, що зі змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді не вбачається, що така обставина як недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання наведеним у клопотанні ризикам ставилася на розгляд суду і була предметом обговорення. Вказують й на те, що при визначенні розміру застави, слідчий суддя не в повній мірі врахував положення ст. ст. 178 і 182 КПК України, а також, пославшись на те, що враховує п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, не в повній мірі їх дотримався. Також посилаються на те, що слідчий суддя не врахував те, що ОСОБА_2 не має постійного місця роботи, має на утриманні двох малолітніх дітей 2002 та 2007 років народження, у звязку із чим визначений розмір застави є завідомо непомірним для нього. Крім того, вказують на те, що слідчий суддя визначив розмір застави з мінімального розміру заробітної плати, вставленої станом на 01 січня поточного року 1450 гривень, однак згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» мінімальний розмір заробітної плати з 01 січня по квітень 2016 року становив 1375 гривень, а із травня по грудень 1450 гривень. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання або домашнього арешту на період з 22-ої години до 07-ої години ранку наступного дня, або тримання під вартою з визначенням застави 20 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 27500 (двадцять сім тисяч пятсот) гривень.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: підозрюваного ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу; прокурора, який судове рішення вважав законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 177, 194 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні:перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

З ухвали слідчого судді вбачається, що участь у розгляді клопотання приймали як підозрюваний ОСОБА_2, так і його захисник адвокат ОСОБА_3, що свідчить про дотримання слідчим суддею вимогст. 193 КПК України.

Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що прокурор довів наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України кримінального правопорушення. Указаний висновок підтверджується копією повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яка 04 вересня 2016 року з дотриманням вимог ст. 278 КПК України йому вручена та наданими прокурором доказами, зокрема, рапортом поліцейського ОСОБА_4 у Закарпатській області ОСОБА_5, протоколом огляду місця події, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, висновком вибухо-технічної експертизи № 5-55/16 від 05.09.2016, згідно якого надані на дослідження предмети є боєприпасами.

Колегія суддів також обґрунтованим визнає й висновок слідчого судді про те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у звязку із чим може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Указаний висновок ґрунтується на наданих слідчому судді доказах та узгоджується з вимогами закону, апеляційним судом визнається доведеним та належним чином умотивованим.

З урахуванням доведеності вищенаведених ризиків про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від слідства або суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, учинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів доведеними прокурором вважає й доводи клопотання про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, при цьому, слідчим суддею також враховано тяжкість вчиненого злочину, що передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, що злочин відповідно до ст. 12 цього Кодексу є тяжким і за який може бути

призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, дані про особу ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а також фактичні обставини, за яких скоєно злочин.

При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що зі змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді не вбачається, що така обставина як недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання наведеним у клопотанні ризикам ставилася на розгляд суду, і була предметом обговорення, колегія суддів враховує наведене вище, і визнає їх такими, що не свідчать про необґрунтованість висновків слідчого судді про взяття підозрюваного ОСОБА_2 під варту з визначенням застави.

Доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру застави, слідчий суддя не в повній мірі врахував положення ст. ст. 178 і 182 КПК України, а також, пославшись на те, що враховує п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, не в повній мірі їх дотримався; не врахував те, що ОСОБА_2 не має постійного місця роботи, має на утриманні двох малолітніх дітей 2002 та 2007 років народження, у звязку із чим визначений розмір застави є завідомо непомірним для нього; визначив розмір застави з мінімального розміру заробітної плати, вставленої станом на 01 січня поточного року 1450 гривень, однак згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» мінімальний розмір заробітної плати з 01 січня по квітень 2016 року становив 1375 гривень, а з травня по грудень 1450 гривень, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає безпідставними й такими, що не впливають на обраний щодо підозрюваного ОСОБА_2 вид запобіжного заходу та визначений щодо нього розмір застави. При цьому, колегія суддів враховує те, що підозрюваний ОСОБА_2 звільнений із Закарпатської УВП № 9 ВДПтС у Закарпатській області після сплати встановленого ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.09.2016 розміру застави 116000 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах судового провадження повідомленням в.о. начальника Закарпатської УВП № 9 ОСОБА_9, у звязку із чим, відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України, підозрюваний ОСОБА_2 зобовязаний виконувати покладені на нього обовязки, повязані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що слідчим суддею щодо підозрюваного ОСОБА_2 обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, що існують ризики невиконання ним своїх процесуальних обов'язків, переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, що інший, менш суворий, запобіжний захід не зможе запобігти вищевказаним ризикам перешкоджати кримінальному провадженню.

При встановленні строку тримання ОСОБА_2 під вартою, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повідомлений 04.09.2016, у звязку із чим, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано визначено початок та кінець строку тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою, визначений у днях та місяцях (до 01.11.2016), а також термін обовязків у разі внесення застави два місяці з моменту внесення застави.

На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його зміни чи скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у звязку із чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована залишається без зміни.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подали підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду від 06 вересня 2016 року, якою щодо підозрюваного за ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави 80 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 116000 гривень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: