Постанова № 61861872, 07.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4128/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.,

сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності),

представник відповідача - Бутрик А.О. (по довіреності).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів №№ 91 та № 92 від 18.03.2016р., визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 31.03.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулась ФОП ОСОБА_3 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів №№ 91 та № 92 від 18.03.2016р., визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 31.03.2016 року .

У судовому засіданні 03.10.2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в адміністративному позові (а.с. 4-13). Також зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, крім того податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 02.07.2016 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки винесені незаконно.

Представник відповідача заперечувала проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що перевірка була проведена відповідно до вимог діючого законодавства та зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 52-53).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, ст. 50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 91 від 18.03.2016 р. начальника Роздільнянської ОДП1 ГУ ДФС в Одеської області головним державним ревізором - інспектором з питань контролю та оподаткуванню підакцизних товарів Роздільнянської ОДПФ ТУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4 та головним державним ревізором - інспектором сектору аудіту Роздільнянської ОДПФ ТУ ДФС в Одеській області Ярош І.3. проведено фактичну перевірку тривалістю 10 діб ФОП ОСОБА_3 (податковий номер 185213028) у кіоску за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24).

За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами Відповідача був складений Акт від 30.03.2016р. про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (а.с. 25-26) та було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.03.2016 року (а.с. 27).

На підставі наказу № 92 від 18.03.2016 р. начальника Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеської області головним державним ревізором - інспектором з питань контролю та оподаткуванню підакцизних товарів Роздільнянської ОДПФ ТУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4 та головним державним ревізором - інспектором сектору аудіту Роздільнянської ОДПФ ТУ ДФС в Одеській області Ярош І.3. проведено фактичну перевірку тривалістю 10 діб ФОП ОСОБА_3 (податковий номер 185213028) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).

За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами Відповідача був складений Акт від 30.03.2016 р. про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (а.с. 21-22) та було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.03.2016 року (а.с. 23).

Вважаючи дані рішення незаконними, Позивач 07.04.2016 року звернулась до Головного управління ДФС у Одеській області із скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення.

04.05.2016 року на адресу Позивача, надійшли рішення про результати розгляду скарг № 416/П/15-32-10-01-08 від 28.04.2016 року, яке було винесено за результатами розгляду скарги від 07.04.2016 року на податкове повідомлення-рішення від 31.03.2016 року № НОМЕР_1 та № 420/П/15-32-10-01-08 від 28.04.2016 року, яке було винесено за результатами розгляду скарги від 07.04.2016 року на Податкове повідомлення-рішення від 31.03.2016 року № НОМЕР_2, якими Позивачу було відмовлено в задоволенні скарги (а.с. 28-32, 34-37).

Вважаючи дані рішення незаконними і протиправними, Позивач 11.05.2016 року, із скаргою звернулась до Голови ДФС України, на що, 18.07.2016 року отримала рішення про результати розгляду скарг, № 7360/п/99-99-11-03-01-25 від 12.07.2016, яким Позивачу було відмовлено в їх задоволенні (а.с. 39-42).

Не погоджуючись із зазначеними наказами на проведення перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 31.03.2016 року, ФОП ОСОБА_3 оскаржила їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно зі абз. 5 ч. 2 вказаної статті Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З наведених правових норм вбачається, що обов'язковою умовою для застосування контролюючим органом штрафної санкції передбаченої абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР є продаж, зокрема, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії.

Відповідно до ч. 11 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензія (спеціальний дозвіл), згідно зі абз. 25 ст. 1 Закону № 481/95-ВР - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з ч. 17 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Судом встановлено, що Позивачу 15.12.2014 року Головним управлінням ДФС України в Одеській області були видані відповідні ліцензії:

А) Ліцензія серії АЕ № 566016 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Реєстраційний номер ліцензії 141524660072. Дата реєстрації 12.12.2014 р. Термін дії ліцензії з 21.12.2014 року до 21.12.2015 року (а.с. 16-17).

Б) Ліцензія серії АЕ № 566017 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Реєстраційний номер ліцензії 141524660071. Дата реєстрації 12.12.2014 р. Термін дії ліцензії з 21.12.2014 року до 21.12.2015 року (а.с. 18-19).

Пунктом 25 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996р. N 493 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається: на лицьовому боці, зокрема, термін дії.

При цьому ні Закон № 481/95-ВР, ні вищезазначений Тимчасовий порядок не містять норм, які б встановлювали правила щодо перебігу строків, встановлених цим Законом, з метою застосування Закону № 481/95-ВР.

Разом з цим поняття строку та терміну визначено приписами Цивільного кодексу України, а саме ст. 251 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За змістом ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

На підставі ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до статей 251 та 252 Цивільного кодексу, строк і термін є двома різними поняттями: строк означає певний проміжок часу (тиждень, місяць, рік), а термін є календарною датою, з настанням якої пов'язана дія чи подія.

Аналіз наведених правових норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що коли нормативно-правовий акт чи документ визначає дію документу протягом року, то йдеться про його строк дії і повинні застосовуватися положення про початок перебігу і закінчення строку, а вживання словосполучення «термін дії один рік» є таким, що суперечить Цивільному кодексу України.

Відповідно, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Таким чином, строк дії дозвільного документу, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число, яке визначене у ліцензії, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку, тому Позивач мав право здійснювати ліцензійну діяльність починаючи з 22 грудня 2014 року і до 21 грудня 2015 року включно.

Також, згідно зі частиною 1 статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 № ETS N 076, строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

Статтею 2 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 № ETS N 076 визначено, що для цілей цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 № ETS N 076, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

У Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Серков проти України» від 07.07.2011р. зазначено наступне: якщо відповідне національне законодавство не є чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідає вимозі «якості» закону, що має наслідком його суперечливе тлумачення, то суди повинні застосовувати підхід, який би був сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

Суд також враховує принципи податкового законодавства України, яке відповідно до ст.4 податкового кодексу України, ґрунтується на, зокрема презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що видані ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії серії АЕ № 566016 та серії АЕ № 566017, тютюновими виробами, номер ліцензії 141524660072 та № 141524660071, діяли до 24 години 21 грудня 2015 року включно.

Судом встановлено, що починаючи з 22 грудня 2015 року Позивач ліцензійної діяльності не здійснювала.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що здійснена позивачем 21.12.2015 роздрібна торгівля тютюновими виробами є правомірною, оскільки вчинена в межах строку дії ліцензій, тому оскаржені податкові повідомлення-рішення належить скасувати.

Щодо позовної вимоги про скасування наказів №№ 91 та № 92 від 18.03.2016р. про проведення фактичної перевірки, суд вважає за можливе відмовити в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 20.1.4 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Судом встановлено, що перевірка була проведена на підставі листа ГУ ДФС в Одеській області від 15.04.2016р. №3600/7/15-32-10-01-12.

Також судом встановлено та не заперечуються Позивачем у позові, що копії Наказів №№ 91 та № 92 від 18.03.2016р., Позивачем було отримано, направлення на перевірки вручені Позивачу 18.03 та 30.03.2016 року відповідно, перевіряючих було фактично допущено до проведення перевірки. При цьому не зазначення у наказах, як на думку Позивача, мети перевірки, строку проведення та питань, що підлягають перевірці не беруться судом до уваги, оскільки мета перевірки та питання, які належить перевірити вбачаються із змісту підстав видання оскаржених наказів, про які в них зазначено, строк проведення перевірки протягом 10 діб також в них зазначений.

Таким чином, винесення наказів про проведення перевірки було правомірним, тому в цій частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів №№ 91 та № 92 від 18.03.2016р. «Про проведення фактичної перевірки», слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем не надано доказів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в актах перевірки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень №№ №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 31.03.2016 року, які винесені на підставі актів перевірки.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають частковому задоволенню

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 31.03.2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_4, адреса - АДРЕСА_3) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 07.10.2016 року.

Суддя Бутенко А.В.