Ухвала суду № 61860614, 05.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/10721/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк К.П.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

05 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд даної справи за його відсутності.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, та йому нараховується пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ № 1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанови КМУ № 18 від 20 січня 2016 року «Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 288/Ч-12 від 11 травня 2016 року позивачу було роз'яснено, що відповідно до норм Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Міністерство (відомство) силової структури зобов'язане повідомити Пенсійний фонд України про необхідність проведення перерахунку, а уповноважений орган силової структури надати довідки на кожного пенсіонера про грошове забезпечення для обчислення нового розміру пенсії. Згідно вказаного порядку пенсіонери не повинні особисто звертатись за перерахунком пенсії, головне управління згідно довідок про грошове забезпечення для обчислення нового розміру пенсії наданих силовими структурам, централізовано проводить перерахунок пенсії (а.с. 9-10).

Вважаючи вище вказану відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, відповідно до наданих йому повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Порядок перерахунку пенсій військовослужбовцям визначено розділом VIII Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до даної норми, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, визначено, що перерахунок раніше призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсій, проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням до них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" Міністру оборони України дозволено здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10% посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення (п.п.2 п.5).

Наказом Міністра оборони України № 44 від 27.01.2016 року "Про особливі виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році", встановлено розмір премії військовослужбовцям виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, але не менше 10 % посадового окладу.

Разом з тим, аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що премія є складовою грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Премія яка встановлена, зокрема, Наказом Міністра оборони України № 44 носить індивідуальний характер та залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, індивідуальної заслуги якого не можуть бути розповсюджені на осіб, що перебували на цій посаді в попередні роки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 18 від 20.01.2016 року, установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.

При цьому, колегія суддів підкреслює, що підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям є прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством

Разом з тим, в даному випадку відповідного рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом N 2262-XII, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не було, що свідчить про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії.

Отже, встановлення таких премій не є підставою для перерахунку пенсії відповідно до вимог ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2014 року (№ 21-248а14), у постанові від 23 грудня 2014 року № 21-569а14, де визначено, що премія, яку встановлено, зокрема, наказами Міністра оборони України носить індивідуальний характер і залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, індивідуальні заслуги якого не можуть бути розповсюджені на осіб, що перебували на цій посаді в попередні роки, а тому встановлення такої премії не є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2, так як Кабінетом Міністрів України не було прийнято рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, а наказ Міністерства оборони України №44 від 27 січня 2016 року не є підставою для перерахунку пенсії позивачу відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача не спростовують правомірності дій відповідача, а відтак суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.