Постанова № 61860581, 03.10.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. Справа № 809/1181/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Візінському М.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: УДАІ в Івано-Франківській області, вул. Юності, 23, м. Івано-Франківськ, 76492

про зобов"язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку з 07.11.2015 року по 24.12.2015 року щодо виплати заробітної плати та з 07.11.2015 року по 13.03.2016 року щодо виплати компенсації за дні невикористаної відпустки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні ОСОБА_1 відповідач, в порушення положення статті 116 Кодексу законів про працю України, несвоєчасно здійснив виплату усіх сум, що належали останній, у зв'язку з чим, у відповідача виник обов'язок щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 07.11.2015 року по 24.12.2015 року щодо виплати заробітної плати та з 07.11.2015 року по 13.03.2016 року щодо виплати компенсації за дні невикористаної відпустки на підставі частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду заяви був належним чином повідомлений.

За таких обставин, враховуючи положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

З 01.04.1998 року ОСОБА_1 працювала в органах внутрішніх справ України, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_3 (а.с.10-14).

Наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 року за № 609 о/с "По особовому складу", відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та згідно з пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 - головного спеціаліста сектору фінансово-економічного забезпечення УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області звільнено за переведенням з 06.11.2015 року, з виплатою компенсації за невикористані відпустки - 2011 рік - 25 діб, 2012 рік - 30 діб, 2013 рік - 30 діб, 2014 рік - 30 діб, 2015 рік - 18 діб (а.с.15).

Судом встановлено, що 25.12.2015 року відповідачем здійснено виплату ОСОБА_1 заробітної плати, що підтверджується випискою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по особистому рахунку № НОМЕР_1 від 12.09.2016 року (а.с.6).

Згідно виписки ПАТ КБ "ПриватБанк" по особистій картці/рахунку № НОМЕР_4 від 06.09.2016 року за № 97PL-LQCJ-JE19-HGOU, 14.03.2016 року УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні відпусток (а.с.4).

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивач не ставить під сумнів та не оспорює правильність визначення розміру виплачених сум УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області.

Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що в день звільнення ОСОБА_1 УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області не було виплачено позивачу всіх сум, що належали їй від відповідача у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ.

Доказів того, що вказана бездіяльність була наслідком дій позивача, яка на день звільнення не працювала, ухилялася від отримання трудової книжки, чи вчиняла інші дії, які свідчили б про те, що прострочення роботодавця мало місце внаслідок дій самого працівника, відповідачем суду не подано.

Аналіз норм статті 116 Кодексу законів про працю України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України

Приписами частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відтак суд зазначає, що затримка розрахунку з працівником при звільненні, за відсутності спору про розмір належних працівникові сум, тягне обов'язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, оскільки в день звільнення ОСОБА_1 не було виплачено усіх належних їй сум від УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області.

Суд звертає увагу на те, що питання щодо оплати праці, в тому числі і стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні працівника, регламентується також постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці". Так, в пункті 20 вказаної постанови зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.02.2012 року за № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу. Вказана правова позиція також висловлена і Верховним судом України у постанові від 21.01.2015 року за № 6-195цс14, яка в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був в день звільнення, з огляду на недоведення суду факту того, що позивач в день звільнення не працювала, ухилялася від отримання трудової книжки, виплатити позивачу всі суми, що належали їй до виплати при звільненні. Як встановлено судом вище, розрахунок з позивачем проведено лиш 25.12.2015 року та 14.03.2016 року. Отже, у зв'язку із невчасним виконанням цього зобов'язання, відповідач повинен виплатити позивачу її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку із непроведенням повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні останньої.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати управління державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області (код 08807340) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті заробітної плати за період з 07.11.2015 року по 24.12.2015 року включно та по виплаті компенсації за дні невикористаної відпустки за період з 07.11.2015 року по 13.03.2016 року включно.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 07.10.2016 року.