Ухвала суду № 61859913, 05.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 жовтня 2016 року м. Київ К/800/23592/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про стягнення недорахованого середнього заробітку за час відпустки,

в с т а н о в и л а:

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яка ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 02 вересня 2016 року, з врахуванням приписів ст.214 КАС України, була залишена без руху для надання відповідачу можливості до 26 вересня 2016 року усунути недоліки скарги, а саме надати докази, які б підтверджували повноваження в.о. начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві ОСОБА_2 на видання довіреності представнику управління, надати копію рішення апеляційної інстанції та сплатити судовий збір.

Вимоги ухвали виконано, витребовувані документи подано.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові про стягнення недорахованого середнього заробітку за час відпустки з 22 листопада по 13 грудня 2004 року та частково за період відпустки з 09 січня 2005 року по 21 січня 2005 року та прийнято нову постанову, якою позов в цій частині задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про донарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час відпустки з 22 листопада по 13 грудня 2004 року та з 09 січня 2005 року по 21 січня 2005 року на підставі Постанови КМУ №1481 від 04 листопада 2004 року. Зобов"язано Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві донарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час відпустки з 22 листопада по 13 грудня 2004 року та з 09 січня 2005 року по 21 січня 2005 року шляхом коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу на підставі Постанови КМУ №1481 від 04 листопада 2004 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року залишити в силі.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2004 року №1481 "Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів "підвищено з 1 листопада 2004 року на 28 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, розміри яких затверджені актами Кабінету Міністрів України, зазначеними у переліку згідно з додатком, з урахуванням їх підвищення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2003 року .№1207 "Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" .

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 року №37 підвищено з 1 січня 2005 р. на 10,5 відсотка посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, розміри яких затверджені актами Кабінету Міністрів України.

Єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п.10 цієї Постанови у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Оскільки з 01 листопада 2004 року в податковій міліції ДПА м.Києва діяв новий штатний розклад, на жодну з посад згідно нового штатного розкладу позивач не був призначений, а 27 жовтня 2004 року його попереджено про істотні зміни в організації праці та майбутнє вивільнення, за ним протягом двох місяців ( з 27 жовтня по 27 грудня 2004 року) зберігається середній заробіток.

Відтак, за приписами Постанови КМУ №100 середній заробіток при нарахуванні відпускних сум позивачу за час відпустки з 22 листопада по 13 грудня 2004 року та з 10 січня по 21 січня 2005 року обчислений за проміжок часу до підвищення, - виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, належить прокоригувати на коефіцієнт підвищення посадового окладу.

Таким чином й при обчисленні відпускних сум ОСОБА_1 (з 22 листопада 2004 року по 13 грудня 2004 року та з 09 січня 2005 року по 21 січня 2005 року) слід здійснити коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадового окладу на підставі Постанови КМ України №1481 від 04 листопада 2004 року.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності постановленого судом апеляційної інстанції рішення, а тому, з врахуванням наведених приписів п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про стягнення недорахованого середнього заробітку за час відпустки.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник