Ухвала суду № 61859880, 29.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2016 р. м.Київ К/800/46640/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Черпіцька Л.Т.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдаванової Галини Миколаївни, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», Реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції від 17 листопада 2014 року, індексний № 17243513, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» на підставі договору іпотеки № ГД-03г/2008-з/1, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. 15 серпня 2008 року (реєстровий № 7077).

18 лютого 2015 року окружним адміністративним судом здійснено заміну первинного відповідача Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції належними відповідачами Державною реєстраційною службою України та державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Молдавановою Г.М.; залучено Реєстраційну службу Вінницького міського управління юстиції до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про дотримання банком вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, а саме наданням державному реєстратору всіх необхідних документів, що підтверджують перехід права власності на нерухоме майно, відсутність у державного реєстратора підстав для відмови в державній реєстрації права приватної власності за банком.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 серпня 2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 (іпотекодавці) та Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір №ГД-03г/2008-з/1, у забезпечення виконання боржником Приватним підприємством «Вудмастер плюс» зобов'язань перед заставодержателем ПАТ «Мегабанк» за кредитними договорами від 15 серпня 2008 року № ГД-03г/2008-2 та № ГД-03г/2008-1.

Вказаний іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. 15 серпня 2008 року та внесено до реєстру за № 7077.

Згідно п.1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в рівних частках кожному (по 1/4) на праві приватної власності.

У п.5.1 та п.5.2 іпотечного договору сторонами встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема отримати на праві власності предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

30 жовтня 2015 року ПАТ «Мегабанк» в особі уповноваженого представника ОСОБА_11 звернулось до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, до якої серед інших документів долучено правовстановлюючий документ - договір іпотеки від 15 серпня 2008 року №ГД-03г/2008-з/1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. 15 серпня 2008 року (реєстровий №7077).

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служи України Молдавановою Г.М. від 17 листопада 2014 року № 17243513 за результатами розгляду заяви на підставі ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на квартиру АДРЕСА_1, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», податковий номер 09804119.

В обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування вказаного рішення позивач зазначав про порушення державним реєстратором порядку здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, безпідставне прийняття рішення про державну реєстрацію у зв'язку з тим, що реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена відповідачами на підставі правочину - іпотечного договору від 15 серпня 2008 року № ГД-03г/2008-з/1, який за законом вважається припиненим, оскільки ухвалою господарського суду Вінницької області від 21 червня 2012 року у справі № 5/39-10 боржника ПП «Вудмастер плюс» ліквідовано як юридичну особу, про що 03 липня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за № 11741170003006045.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 листопада 2014 року № 17243513 з посиланням на те, що на момент прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення договір іпотеки був припиненим в силу закону, що позбавляло іпотекодержателя ПАТ «Мегабанк» права реєструвати за собою власність на квартиру АДРЕСА_1 на підставі припиненого правочину.

При цьому, розглядаючи та вирішуючи справу по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п.п.1, 7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У справі, що розглядається, спірні відносини виникли у зв'язку із невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобов'язань, тобто даний спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

За вказаними обставинами, з урахуванням практики Верховного Суду України (постанова від 14 червня 2016 року у справа №21-41а16), слід дійти висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як встановлено ч.2 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.220, 221-1, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді