Постанова № 61859364, 06.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2016 рокусправа № 202/2180/16-a провадження №2a/202/81/2016

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейскої служби України у Дніпропетровській області

на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2016 року по справі №202/2180/16-a(провадження №2a/202/81/2016) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейскої служби України у Дніпропетровській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності незаконною та стягнення коштів,-

в с т а н о в и В :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо виконання виконавчого листа Індустріального районного суду від 08.08.2013 року про стягнення з УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі на його користь 36170.88 грн.;

- стягнути з Державного бюджету в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на його користь 36170.88 грн.

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що 31.01.2012 року рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду зобов'язано УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі перерахувати та виплатити на його користь 36170.88 грн. 08.08.2013 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська стягнуто з вказаного УПФУ на його користь 36170.88 грн. У порядку виконання судового рішення його заяву з додатками у грудні 2014 року передано до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області. Коли у лютому 2016 року він звернувся до відповідача із заявою повідомити про стан виконання рішення, то отримав відповідь, що виконання рішення поставлено у чергу та буде виконано лише після виконання судових рішень, що надійшли раніше. Вважаючи таку бездіяльність протиправною та порушення відповідачем граничних строків виконання судового рішення, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2016 року позов задоволено частково, а саме:

визнано незаконною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про стягнення з УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі на користь ОСОБА_1 36170.88 грн.;

зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області в місячний строк з моменту набрання постановою законної сили виплатити ОСОБА_1 суми пенсії у розмірі 36170.88 грн..

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки усі необхідні документи для виплати позивачу визначених судовим рішенням сум були наявні у відповідача з 10 квітня 2015 року, то невиплата цих сум станом на час звернення до суду є порушенням відповідачем граничних строків виконання

судових рішень, а саме - ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою встановлено тримісячний строк з дня надходження до компетентного органу необхідних документів. А тому належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача виплатити позивачу присуджені суми пенсії в місячний строк з дня набрання постановою законної сили. При цьому суд зазначив, що оскільки виконання судових рішень покладено саме на територіальні органи Державної казначейської служби України, то вони і є боржниками у справі і виконання судових рішень здійснюється за рахунок коштів відповідних призначень, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а не за рахунок коштів Державного бюджету. ( а.с.28-31)

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у частині задоволених вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, враховуючи предмет позову, залишив поза увагою обсяг повноважень саме Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, як відповідача у справі та не врахував, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів є Державна казначейська служба України, а відповідач - лише її територіальним органом, при цьому вони є окремими юридичними особами. Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на те, що невиконання на теперішній час судових рішень, які ухвалені на користь позивача, пов'язано з законодавчим регулюванням механізму виплат за такими судовими рішеннями, при цьому, одним із принципів такого механізму, є черговість виплат. З цих підстав відповідач зазначає, що лише після перерахування коштів стягувачам, які подали документи раніше позивача, Державна казначейська служба України матиме змогу здійснити безспірне списання коштів на користь позивача. З огляду на відсутність будь-яких порушень з їх сторони, на управління не може бути покладено і обов'язку виконання певних дій, для яких відсутні правові підстави та які порушують інших осіб, судові рішення та їх виконання щодо яких прийняті значно раніше ніж у позивача ( а.с.38-43)

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Щодо встановлення фактичних обставин справи як то: наявність судових рішень, у тому числі і ухвали Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08.08.2013 року, згідно з якою змінено спосіб і порядок виконання судового рішення та стягнуто з УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі на користь ОСОБА_1 36170.88 грн. державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, отримання відповідачем 10 квітня 2015 року згідно з актом приймання-передавання № 60 виконавчого листа № 6а/202/71/2013 від 12.11.2014 року, виданого Індустріальним районним судом відносно ОСОБА_1 про стягнення вищевказаної суми з УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі та постановлення у чергу надходження таких документів за № 11869 для його виконання - заперечень у сторін не виникало, вказані обставини сторонами визнаються, сумнівів у суду не викликають, а тому такі обставини, згідно приписів частини 3 статті 72 КАС України, додаткового доказування не потребують. ( а.с. 1,2, 13-15,23,24)

Крім цього встановлені обставини справи свідчать про те, що 25 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області з інформаційним запитом щодо виконання виконавчого листа по справі №202/29731/13а у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 ( а.с.3).

Листом від 03.03.2016р. №12-08/391-1905 Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про те, що його заяву про виконання рішення суду поставлено у чергу надходження таких документів за № 11869. Крім цього, в листі зазначено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" на поточний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою" передбачено 144757.50 тис.грн., у зв'язку з чим заходи щодо перерахування коштів на виконання вказаного виконавчого листа будуть вжиті після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше. (а.с.4)

Не згода позивача з указаною відповіддю та стягнення з Державного бюджету в особі відповідача шляхом безспірного списання своєчасно не отриманих коштів є предметом судового спору.

Задовольняючи частково заявлені ОСОБА_1 вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки усі необхідні документи для виплати позивачу визначених судовим рішенням сум були наявні у відповідача з 10 квітня 2015 року, то невиплата цих сум станом на час звернення до суду є порушенням відповідачем граничних строків виконання судових рішень, а саме - ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою встановлено тримісячний строк з дня надходження до компетентного органу необхідних документів. А тому належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача виплатити позивачу присуджені суми пенсії в місячний строк з дня набрання постановою законної сили.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо встановлення у цій справі обставин, які свідчать про допущену відповідачем неправомірну бездіяльність під час виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03.09.2014 №440, Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство) - п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011р., п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ №215 від 15.04.2015р.

Відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

З метою реалізації пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014р. №440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі Порядок).

Згідно із п.3 Порядку рішення (виконавчі документи) подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем було подано до органу державної виконавчої служби документи на виконання виконавчого листа Індустріального районного суду м.Дніпропетровська по справі №202/29731/13-а.

Відповідно до п.13 Порядку передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щоквартально до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

На виконання зазначеної норми права, на підставі акту приймання-передавання за І квартал 2015 року (1 черга) від 10.04.2015р., відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області до Головного управління Державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області передано виконавчий документ по справі №202/29731/13-а щодо стягнення коштів у загальному розмірі 36170,88грн. на користь ОСОБА_1

Згідно із п.20 Порядку погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845.

Згідно із п.25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються саме щодо зазначеної бюджетної програми.

Відповідно до ст..26 Порядку безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Таким чином, безспірне списання коштів здійснюється органом Казначейства у разі наявності у боржника спеціальних рахунків окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із п.28 Порядку орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

Відповідно до п.33 Порядку у разі, коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Встановлені обставини справи свідчать про неможливість виконання судового рішення, яке ухвалено на користь позивача, у зв'язку з відсутністю у боржника - УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська відкритих рахунків, з яких можливе проведення безспірного списання на виконання рішення суду. У зв'язку з цим, інформація щодо позивача передана до Державної Казначейської Служби України, яка наділена повноваженнями щодо безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, на підставі поданих органом Казначейства документів (п.47, 48, 49 Порядку №845).

Таким чином, встановлені обставини справи не дають підстав для висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність під час виконання рішення суду, яке ухвалено на користь позивача.

З огляду на встановлені повноваження відповідача, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим і рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснити виплату позивачу згідно судових рішень саме в місячний строк з моменту набрання постановою законної сили, не враховуючи при цьому черговість виконання аналогічних судових рішень та суми асигнувань, виділених Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" на поточний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", оскільки покладений судом обов'язок виходить за межі повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України.

Щодо посилань суду першої інстанції на практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, суд першої інстанції, пославшись на рішення Суду «Кечко проти України», правильно виклав по суті позицію Суду та обґрунтовано зазначив те, що невиконання зобов'язального рішення суду свідчить про порушення прав особи, які гарантовані п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також обґрунтовано зазначив про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину не виконання своїх зобов'язань.

В той же час, на думку колегії суддів, вказана позиція Європейського суду з прав людини не можу бути застосована до спірних правовідносин так безапеляційно та без врахування усіх приписів законодавства, що регулюють спірні правовідносини, у їх сукупності.

Спірні правовідносини між сторонами у цій справі фактично виникли з огляду на законодавче регулювання механізму виплат за судовими рішеннями, при цьому, одним із принципів такого механізму, є черговість виплат. Про такий механізм виплат було повідомлено позивача листом від 03.03.2016 (а.с.4), що фактично і стало підставою звернення з позовом до суду.

Сторонами визнано та позивачем не спростовується, що виконавчий документ про стягнення на користь ОСОБА_1 донарахованих за рішенням суду пенсійних виплат надійшов в порядку черговості надходження 11869, а гарантована державою сума за бюджетною програмою на виконання судових рішень склала на 2016 рік 144757.50 тис. грн.. ( а.с.4)

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно підпункту 1 пункту 9 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за черговістю надходження таких рішень.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів враховує, що кошти, присудженні позивачу за рішенням суду, яке підлягає виконанню, безперечно відносяться до поняття "майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, право ОСОБА_1, його самостійний інтерес, захищено цією статтею.

Відповідно до ст..1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, друге речення ст..1 Першого протоколу до Конвенції передбачає можливість втручання у право власності. Але, втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно є законним та переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. При цьому, втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, тобто, воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

У спірному випадку втручання у право власності, яке фактично призводить до неможливості вільним розпорядженням ОСОБА_1 своїм "майном", ґрунтується на законі. Зокрема, національним законодавством визначено механізм виплат за судовими рішеннями, при цьому, одним із принципів такого механізму, є черговість виплат. Таке втручання, на думку колегії суддів, переслідує легітимну мету та стосується інтересів суспільства, у тому числі, і кожного із його членів. Так, запроваджуючи принцип черговості, законодавець переслідував мету, яка полягає у забезпеченні рівності прав стягувачів на одержання коштів з Державного бюджету за рішенням суду. Така мета відповідає принципу справедливості, який у спірному випадку слід трактувати як забезпечення можливості особі отримати кошти у порядку черговості, тобто, у порядку черговості надходження виконавчих документів для виконання.

З огляду на встановлені обставини справи, які свідчать про кількість осіб, що подали на виконання виконавчі документи раніш позивача (а.с.4, 45), дають підстави дійти висновку, що таке втручання у право власності позивача є пропорційним, тобто, забезпечує справедливий баланс між інтересами позивача та суспільства.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2016 року по справі №202/2180/16-a(провадження №2a/202/81/2016) - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 07.10.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк