Ухвала суду № 61859361, 06.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2016 року

справа № 808/1539/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року по справі №808/1539/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інструменти Продакт Лайфсайкл Менеджмент» до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інструменти Продакт Лайфсайкл Менеджмент», а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0012681501 від 14.12.2015, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 688933,00грн., з яких: 551146,00 грн. за основним платежем, 137787,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Запорізька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що посадовими особами Запорізької ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Інструменти ПЛМ" за жовтень 2015 року.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для проведення камеральної перевірки стали наступні обставини.

10.11.2015 в межах укладених договорів від 12.11.2012 № 60046856, від 19.01.2015 № 60084273 було оформлено чотири акти приймання-передачі послуг ТОВ "Інструменти ПЛМ" від нерезидентів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіменс Індастрі Софтвер" на суми 1535628 рублів та 1173559 рублів; Special Tools Programs Siemens LLP на суми 15192 євро та 63528 євро.

10.11.2015 ТОВ "Інструменти ПЛМ" складено податкові накладні № 2, 3, 4 та 5 та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте у вказаних податкових накладних помилково вказано дату їх складання 01.10.2015. Суми ПДВ у розмірі 551146,0грн. по вказаних податкових накладних включені до податкової звітності з ПДВ за жовтень 2015 року.

25 листопада 2015 року ТОВ "Інструменти ПЛМ", у зв’язку з встановленням помилки в даті складання податкових накладних, склало Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 01.10.2015 № 2, 3, 4 та 5 (а.с.32-35).

26 листопада 2016 року з метою виправлення допущеної помилки у податковій звітності ТОВ

"Інструменти ПЛМ" подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2015 року (а.с.39-40), в якому зменшено податкові зобов’язання за жовтень 2015 року на суму 551146,0грн.

За наслідками камеральної перевірки посадовими особами Запорізької ОДПІ складено акт від 01.12.2015р. №356/15-01/38415665 (а.с.68-69), в якому зазначено, що при перевірці показників уточнюючого розрахунку з ПДВ за жовтень 2015 року встановлено, що підприємством в порушення пункту 187.8 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 ПК України неправомірно зменшено по уточнюючому розрахунку суму послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, а саме по податкових накладних № 2, № 3, № 4 та № 5 від 01.10.2015, що призвело до неправомірного зменшення підприємством по уточнюючому розрахунку ПДВ за жовтень 2015 року податкових зобов’язань на суму ПДВ 551146 грн.

При цьому, обґрунтовуючи висновки акту перевірки, Запорізька ОДПІ вказує на те, що відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄДПР, та/або порушення порядку заповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 ст. 201 ПК України, не дає права покупцю на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення сум податку на додану вартість, вказаних в податкових накладних, до податкових зобов’язань за відповідний період.

Будь-яких інших обставин, які б за позицією контролюючого органу вказували на заниження підприємством податкових зобов’язань з ПДВ, акт перевірки не містить.

На підставі акту перевірки Запорізькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0012681501 від 14.12.2015 (а.с.75), яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 688933,00 грн., з яких: 551146,00 грн. за основним платежем, 137787,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.75).

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки у жовтні 2015 року позивач не мав господарських операцій з постачання послуг нерезидентами, то у нього і не могло виникнути зобов’язань, які помилково відображені останнім у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2015 року. Крім цього, суд вказав на право платника податків подати уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань, у разі самостійного виявлення помилок у раніш поданій податковій звітності.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до абз. 3 п. 187.8 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що датою оформлення документа, який засвідчує факт постачання послуг нерезидентом (акти приймання-передачі) є 10.11.2015, а дати списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг, відповідно до платіжних доручень і іноземній валюті є: 24.11.2015, 01.12.2015, 18.12.2015, 25.12.2015, 21.01.2016, 27.01.2016, 25.02.2016, 15.03.2016 (а.с.24-31).

Зважаючи, що в даному випадку першою подією є оформлення документа, який засвідчує факт постачання послуг нерезидентом (10.11.2015), суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що саме 10.11.2015 є датою виникнення податкових зобов’язань, які повинні бути відображено в податковій звітності за листопад 2015 року.

З огляду на встановлені обставини справи та прийнявши до уваги те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що у позивача в жовтні 2015 року були наявні операції з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків ОДПІ щодо заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ у жовтні 2015 року, оскільки у відповідності до ст..185 ПК України об’єктом оподаткування податком на додану вартість є господарські операції.

Щодо правомірності зменшення позивачем податкових зобов’язань за жовтень 2015 року, у зв’язку з помилковим включенням до податкової звітності за жовтень 2015 року податкових накладних №№2, 3, 4, 5 від 01.10.2015р., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Правила оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України встановлено ст. 208 ПК України.

Відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПК України, отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період (п. 208.3 ст. 208 ПК України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із вимогами п. 190.2 ст. 190 ПК України, для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунки коригування, складені платником податку до податкових накладних, складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) таким платником податку.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

З огляду на наведені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у випадку помилкового складання податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг (складення двох податкових накладних на одну операцію з постачання товарів/послуг) платник податку має право скласти розрахунок коригування до помилкової податкової накладної. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН у встановленому порядку.

Відповідно до листа ДФС України від 23.03.2016 №6409/6/99-99-19-03-02-15, у випадку помилкового складання податкової накладної така податкова накладна не підлягає відображенню у податковій звітності з ПДВ. Розрахунок коригування, який складається до такої податкової накладної, підлягає реєстрації в ЄРПН, але до податкової звітності з ПДВ не включається.

Отже, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що в податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані в складених на підставі первинних документів податкових накладних. Тому обсяги постачання товарів/послуг та сума ПДВ, вказані в помилковій податковій накладній, не підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ.

В матеріалах справи наявні копії первинних документів, що підтверджують отримання позивачем послуг від нерезидента в листопаді 2015 року (10.11.2015), та податкові накладні № 6, № 7, № 8 та № 9, на підставі яких позивачем сформовано показники декларації з ПДВ за листопад 2015 року.

Зважаючи, що податкові накладні № 2, № 3, № 4 та № 5 від 01.10.2015 були виписані та включені до податкової звітності з ПДВ за жовтень 2015 року помилково, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що позивачем правомірно зменшено податкові зобов’язання з ПДВ за жовтень 2015 року шляхом складання розрахунків коригування по помилкових податкових накладних.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність посилань відповідача на положення п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до якого відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період, зважаючи на таке.

Суд апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про те, що вказана норма права підлягає застосування у випадку, якщо господарська операція (постачання послуг) фактично відбулася, а податкова накладна або не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушено порядок заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 ПК України. Оскільки, у спірному випадку, факту постачання послуг позивачу від нерезидентів у жовтні 2015 року місця не мало (зворотне відповідачем суду не доведено), то суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність позиції контролюючого органу, яка викладена в акті камеральної перевірки.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо неправомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач фактично не заперечує висновки, які зроблені судом першої інстанції в межах цієї справи, натомість, посилається на інші обставини, які на його думку свідчать про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення та які не були відображені в акті камеральної перевірки, як підстави для його прийняття.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що «Запорізька ОДПІ повністю погоджується з тим, що позивач відкоригував свої зобов’язання в уточнюючому розрахунку, але платником коригуються зобов’язання у листопаді місяці, тобто після граничного строку для коригування звітності (а саме після 30.10.2015 року) без застосування штрафної санкції. А коригування після граничного строку здійснюється із розрахунком штрафної санкції протягом 365 днів. Судом цей факт врахований не був».

Не надаючи правову оцінку щодо необхідності позивачу у спірному випадку самостійно визначати штрафні санкції, у зв’язку з поданням уточнюючого розрахунку, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що такі доводи відповідача не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не у зв’язку з не визначенням позивачем штрафних санкцій при поданні уточнюючого розрахунку. Крім цього, суд звертає увагу на доводи відповідача щодо коригування зобов’язань після спливу граничного строку, який відповідачем визначено – 30.10.2015р., але у спірному випадку податкова звітність за жовтень 2015 року, в якій помилково відображені спірні суми ПДВ, подана до ДПІ 17.11.2015., про що зазначено в акті камеральної перевірки, у зв’язку з чим доводи податкової служби про можливість коригування показників податкової звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку до 30.10.2015р. є безпідставними.

Крім цього, відповідач в апеляційній скарзі робить висновок про те, що позивач навмисно вводить суд в оману з приводу обґрунтування позову, вказуючи, що платником береться конвертування валюти згідно із ставкою НБУ на 12.11.2015р. і розраховує податкове зобов’язання вже на більшу суму не 551146,0грн., а 576732,0грн., що підтверджує неможливість складання акту прийому-передачі від 10.11.2015р. і є свідченням різних господарських операцій.

Встановлені обставини свідчать про те, що в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року (а.с.36) в графі 7 «послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України» сума податку на додану вартість зазначена у розмірі 551146,0грн.

У звітній податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року (а.с.41) в графі 7 «послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України» сума податку на додану вартість зазначена у розмірі 576732,0грн.

Тобто, в зазначених деклараціях в графі 7 вказані різні суми податку на додану вартість, на що посилається відповідач в апеляційній скарзі. Натомість, вказані розбіжності не свідчать про неможливість складання акту прийому-передачі від 10.11.2015р. і не вказують на різні господарські операції, як про те зазначає відповідач, а виникли внаслідок наступного. Так, оскільки позивачем у вищевказаних податкових накладних помилково зазначено дату їх складення як 01.10.2015р., то позивачем застосовано курс валют станом на 01.10.2015р., який за даними НБУ складав: 3,2386грн. за 10 російських рублів та 2385,7501грн. за 100Євро. Станом на час складання податкових накладних від 10.11.2015р., дата яких фактично відповідає даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, позивачем було застосовано курсу валют станом на 10.11.2015р., який за даними НБУ складав: 3,5191грн. за 10 російських рублів та 2452,0717грн. за 100Євро. Таким чином, різниця в показниках, на яку вказує відповідач, виникла внаслідок різних курсів валют, які діяли станом на 01.10.2015р. та 10.11.2015р.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність у контролюючого органу підстав для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року по справі №808/1539/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 07.10.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк