Рішення № 61854748, 06.10.2016, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1190/16-ц

ЄУН 226/1190/16-ц

Провадження № 2/226/510/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

6 жовтня 2016 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Клепка Л.І.,

за участю секретаря Тіссен О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом. На обґрунтування вимог зазначив, що з 02.04.2012 року по 04.06.2014 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка», працюючи гірником очисного забою. 3 лютого 2014 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, в результаті якого шматком гірничої маси було травмовано 5-й палець лівої руки, що було зафіксовано актами Н-5 та Н-1 від 06.02.2014 року.

Позивач лікувався амбулаторно та стаціонарно, зокрема, лікувався стаціонарно у Димитровській міській лікарні з 03.02.2014 року по 10.02.2014 року, де йому була проведена ампутація 5-го пальця на рівні нижньої третини основної фаланги.

10.04.2014 року висновком міжрайонної травматологічної медико-соціальної експертної комісії м.Красноармійська йому вперше було встановлено 10 % втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва. Повторно 10.04.2016 року позивачу було також встановлено 10 % втрати працездатності на 3 роки. Вказуючи на те, що в результаті отримання ушкодження він зазнав значних фізичних та душевних страждань, які виразились у фізичному болю, важкості хвороби, психологічному дискомфорті, зниженні життєвої активності, відчутті неповноцінності у трудових відносинах, неможливості вести повноцінний спосіб життя, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 9592 гривні, визначивши його десятьма щомісячними страховими виплатами.

До судового засідання позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, до судового засідання не з'явився, надавши повноваження на захист своїх інтересів представнику, який в судовому засіданні його вимоги підтримав повністю і наполягав на їх повному задоволенні.

Представник відповідача, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, до судового засідання також не з'явився, клопотання про перенесення розгляду справи суду не надіслав, що не перешкоджає розгляду справи зі згоди представника позивача в заочному судовому засіданні відповідно до положень ст.224 ЦПК України на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що позивач 02.04.2012 року був прийнятий на роботу в ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» горноробочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею. 04.06.2014 року позивач звільнений з підприємства на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (арк.спр.7 зворот).

3 лютого 2014 року під час виконання трудових обов'язків, працюючи в другу зміну над виконання наряду на зведення литої смуги в 6 південному конвеєрному штреку блоку 10 позивач ОСОБА_2 отримав травму п'ятого пальця лівої кисті, спричинену випадінням шматку породи з покрівлі розгазуючого вікна, що підтверджується актами форми Н-5 та Н-1 (арк.спр.8-10, 11-12). Причинами нещасного випадку визнано невиконання потерпілим ОСОБА_2 вимог п.1 «Інструкції з охорони праці для гірника очисного забою», згідно якої гірник очисного забою зобов'язаний піклуватися про особисту безпеку та здоров'я у процесі виконання трудових обов'язків, вимог п.9.40.2 СУПОТ згідно яких працівник зобов'язаний знати і виконувати вимоги технічної документації, ПЛА в межах своєї роботи та правила поведінки в особливо небезпечних підземних умовах. Окрім того, причинами нещасного випадку визнано невиконання гірничим майстром дільниці ОСОБА_3 вимог п.2 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці». Висновки актів сторонами не оспорені.

Згідно довідки МСЕК за наслідками отриманого в результаті нещасного випадку ушкодження позивачу по даній травмі 10.04.2014 року вперше було встановлено втрату працездатності у розмірі 10% та по травмі, що мала місце 02.03.2009 року - в розмірі 10%, всього 20 % втрати працездатності, з 10.04.2014 року по 01.05.2016 року (арк.спр.13). Повторно 10.04.2016 року позивачу було також встановлено по 10 % втрати працездатності по трудовим каліцтвам від 03.02.2014 року та від 02.03.2009 року до 28.04.2019 року (арк.спр.14).

Відповідно до частин 1 та 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях мають бути створені безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Про наявність права на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок нещасного випадку на виробництві зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати), де в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що: «положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».

Оскільки судом встановлено, що травму позивач отримав під час виконання трудових обов'язків 3 лютого 2014 року, обов'язок відшкодування моральної шкоди має бути покладено на роботодавця.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно історії хвороби №109-145 позивач після отримання травми перебував на стаціонарному лікуванні з 03.02.2014року по 10.02.2014року, де йому була проведена ампутація 5-го пальця на рівні нижньої третини основної фаланги, після чого проходив амбулаторне лікування. За висновком ВКК №23 від 04.03.2014року отримана ним травма не відноситься до тяжких виробничих травм. 04.06.2014року позивача було звільнено з роботи на підставі ст.36 КЗпП за згодою сторін. З 01.09.2014року позивач продовжив свою трудову діяльність на іншому підприємстві, працюючи горноробочим очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті і працює на таких роботах на теперішній час.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З врахуванням встановлених судом обставин, характеру і обсягу завданої моральної шкоди, ступеню втрати працездатності, глибини і тривалості моральних та фізичних страждань потерпілого, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач, а також загальних засад цивільного судочинства щодо розумності і справедливості, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 3000 грн, що, на думку суду, відповідатиме принципам розумності, виваженості і справедливості.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивач від сплати судового збору при подачі позовної заяви звільнений, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі ст.ст. 1167, 1193 Цивільного кодексу України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 84,88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» (ідентифікаційний номер юридичної особи 35711134), розташованого за адресою: 83023, м.Донецьк, проспект Павших Комунарів, буд.102, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» на користь УДК в м.Димитров судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Димитровського міського суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивач має право оскаржити рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.І.Клепка