Ухвала суду № 61852648, 06.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/2151/16 Головуючий 1-ї інстанції: Божко В.В.

Справа № 2018/1-325/11 Доповідач: Савченко І.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Савченка І.Б.,

суддів - Шабельнікова С.К., Ємця О.П.

прокурора - Ізотової М.О.

адвоката - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові апеляцію представника зацікавленої особи ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м.Харкова від 14 липня 2016 року про відмову в клопотанні про скасування арешту, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 14 липня 2016 року було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту , накладеного постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області від 10.02.2010 р. на автомобіль НОМЕР_1, в кримінальній справі з обвинуваченням ОСОБА_3 за ст.ст. 222 ч.2, 364 ч.2, 366 ч.2, 209 ч.3 КК України.

В апеляції представник зацікавленої особи ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 просить про скасування постанови районного суду та скасування арешту накладеного постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області.

Вважає, що посилання суду на положення цивільного процесуального законодавства в частині виключення майна з під арешту є необгрунтованим, оскільки:

арешт на майно був накладений в рамках кримінальної справи з метою забезпечення цивільного позову та можливості конфіскації в рамках кримінального законодавства;

при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_3 відповідно до п.п.8,9 ст.324 КПК України в ред.1960р. суд повинен був вирішити питання , повязані долею речових доказів та майном , описаним для забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна;

відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обовязків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_1 вивчивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області від 10.02.2010 р. було накладено арешт на весь автотранспорт зареєстрований за обвинуваченим ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та за його жінкою ОСОБА_4 За постанови вбачається , що арешт був накладений на підставі ст.ст.125,126 КПК України з метою забезпечення цивільного позову (виконання вироку в частині можливої конфіскації майна) (а.с.146-147 т.23)

На час накладення арешту за обвинуваченим ОСОБА_3 був зареєстрований автомобіль НОМЕР_2 (а.с.145 т.23)

Відповідно до вироку Київського районного суду м. Харкова від 26.12.2011р. у відношенні ОСОБА_3 , останнього було виправдано за ст.ст. 222ч.2, 364 ч.2 , 209 КК України за недоведеністю вини. За ч.1 ст. 366 КК України ОСОБА_3 було засуджено до 2 років обмеження волі з позбавленням права займати посади , повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 2 роки . На підставі ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008р. від покарання звільнено. В задоволенні цивільного позову банку «Надра» відмовлено , вирішена доля речових доказів до яких автомобілі не включені , стягнуто судові витрати в розмірі 4809 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійсно повинен був при ухваленні вироку вирішити питання щодо арештованого автотранспорту обвинуваченого ОСОБА_3 та його жінки ОСОБА_4 відповідно з вимогами п.п.8,9 ст.324 КПК України в ред.1960р., але цього не зробив.

Зацікавлена особа ОСОБА_2 не був учасником процесу в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 і звернувся до суду з клопотанням про зняття арешту з вказаного автомобіля в порядку КПК України в ред. 1960р., оскільки рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016р. за позовом до ОСОБА_3 було визнано його (ОСОБА_2Л.)право власності на вказаний автомобіль.

Отже ОСОБА_2 жодного відношення до розслідуваної та розглянутої судом першої інстанції кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3Ю, не має і не є в ній боржником на майно якого накладався арешт.

Відповідно до Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-26 цс від 15 травня 2013 року , ухваленої на підставі п.1 ст. 355 УПК України, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

Одночасно, відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обовязків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи , що має місце дві правові позиції зі спірного питання , колегія суддів зважає на те, що згідно ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбаченихпунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже зважаючи на те, що Пленум Вищого спеціалізованого суду України відповідно до ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики дає розяснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації, а висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень і має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку стосовно того, що вимоги ОСОБА_2, що ґрунтуються на його праві власності на арештований автомобіль, повинні розглядатись за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Керуючись ст.ст. 362,365,366,382 КПК України у ред. 1960р. судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію представника зацікавленої особи ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 14 липня 2016 р. про відмову в клопотанні про скасування арешту залишити без змін.

Головуючий -

Судді -