Ухвала суду № 61850856, 06.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5988/16 Справа № 183/4247/15 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Григорченка Е.І., Осіяна О.М.

за участю секретаря - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24 травня 2016 року у задоволені позовних вимог ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ «Платинум Банк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 24 травня 2007 року між ЗАТ «Агробанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ЗАТ «ХОУМ КРЕДІТ БАНК», правонаступником прав та обов'язків якого є ВАТ «ХОУМ КРЕДІТ БАНК», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «ХОУМ КРЕДІТ БАНК», правонаступником якого в свою чергу являється ПАТ «Банк Восток» (надалі - Первісний кредитор) та ОСОБА_4 (Позичальник) було укладено Договір про надання кредитної лінії № 44.840.07.10, відповідно до п. 1.1. якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у вигляді поновлюваної відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 1 000 000 (один мільйон) доларів США, строком з 24.05.2007 року по 23.05.2012 року зі сплатою 15,5 % річних, в розмірі та порядку, визначеними даним договором.

24 травня 2007 року між Відповідачем та ЗАТ «Агробанк» було укладено Додаткову угоду до Договору про надання кредитної лінії № 44.840.07.10 від 24.05.2007 року, якою був змінений період внесення грошових коштів для погашення заборгованості та черговість її погашення.

У відповідності до ст. 546 ЦК України, 1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

На підставі ст. 572 ЦК України, 1. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед ти кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом іншими кредиторами цього боржника.

Згідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

24 травня 2007 року, в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, між відповідачем та ЗАТ «Агробанк» було укладено Іпотечний договір 44.840.07.10.1, відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. якого, Відповідач передав в іпотеку первісному кредитору нерухоме майно, а саме: ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1» який знаходиться за адресою; АДРЕСА_1.

У відповідності до ст. 512 ЦК України, 1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

12 липня 2011 року між Первісним кредитором та ПАТ «Платинум Банк» (Надалі - Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 20110712/1-Г (інв.), відповідно до п. 1.1. якого Первісний кредит відступив Новому кредитору всі свої права вимоги за кредитними договорами згідно переліку, наведеному у Додатку №1 до Договору, зокрема за Кредитним договором № 44.840.07.10 від 24.05.2007 року.

Також встановлено, що 12 липня 2011 року між Первісним кредитором та Новим кредитором було укладено Договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, відповідно до п. 1.1. якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору всі свої права вимоги за Іпотечними договорами згідно переліку, наведеному у Додатку №1 до договору, зокрема право вимоги за Іпотечним договором 44.840.07.10.1 від 24.05.2007 року.

У відповідності до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В зв'язку з наведеним, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що до позивача - ПАТ «Платинум Банк» перейшли всі права Первісного кредитора щодо права вимоги до Боржника за Кредитним договором та Іпотечним договором.

13.12.2011 року між Відповідачем та ПАТ «Платинум Банк» було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, згідно пунктів 1 та 3, якої визначено, що в зв'язку зі зміною кредитора за Кредитним договором на підставі відповідного договору відступлення права вимоги, сторони домовились за текстом Кредитного договору змінити словосполучення: ЗАТ «Агробанк» на словосполучення ПАТ «Платинум Банк» відповідно. Також, сторони домовились, змінити валюту зобов'язання, якою за умовами Кредитного договору є долар США, а з дати набуття чинності Додаткової угоди заборгованість Позичальника виражається у гривнях і Позичальник здійснює погашення заборгованості за Кредитним договором, в тому числі сплату нарахованих процентів за користування Кредитом у грошовій одиниці України - гривні.

Первісний кредитор (ПАТ «Банк Восток») виконав свої зобов'язання, шляхом видачі Відповідачу готівки у відповідності до підпунктів 1.1.1.,1.1.2. та 1.3. Кредитного договору на підставі письмової заяви Позичальника. Видача відповідних траншів підтверджується письмовими заявами Позичальника та заявами на видачу готівки.

Пунктами 4.2. та 4.3. Кредитного договору визначено, що позичальник, починаючи з місяця наступного за датою видачі першого траншу, щомісячно в період з 1 по 16 число вносить грошові кошти в сумі, достатній для погашення заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом в попередньому календарному місяці на рахунок, вказаний в п. 3.2. цього договору, а починаючи з червня місяця 2008 року, щомісячно в період з 1 по 16 число вносити грошові кошти в сумі 20 850,00 доларів США на рахунок, вказаний в п. 3.1. цього договору для погашення заборгованості за кредитом.

Згідно п. 5, Додаткової угоди до Кредитного договору визначено, що у зв'язку зі зміною сторони кредитора погашення відповідної частини Кредиту та сплата нарахованих процентів за його користування, в тому числі сплата штрафних санкцій за Кредитним договором, здійснюється позичальником шляхом перерахування коштів за наступними банківськими реквізитами: рахунок - № НОМЕР_2, відкритий в ПАТ «Платинум Банк», код банку 3803388.

ОСОБА_4 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором.

Згідно довідки-розрахунку банку, заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором № 44.840.07.10 від 24.05.2007 року становить станом на 24.06.2015 року складає суму в розмірі - 33670359,51 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом 7 989 900,00 грн.; за6оргованість за відсотками - 3 928811,33 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту в період з 25.06.2014 року по 24.06.2015 року в розмірі - 21751648,51 грн.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 13 грудня 2011 року, сторонами фактично змінені умови забезпечення зобов'язання за Кредитним договором, а саме, сторони домовилися, що за порушення Позичальником строків сплати заборгованості за кредитом та нарахованими процентами за користування кредитом/ Позичальник сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,0001% від суми простроченого заборгованості, а саме: 11,71 грн. Штраф сплачується в національній валюті України відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день сплати Позичальником суми штрафу шляхом зарахування Позичальником коштів на рахунок № НОМЕР_2, відкритий в ПАТ «Платинум Банк»,

В зв'язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум пені за несвоєчасне погашення кредиту в період з 25.06.2014 року по 24.06.2015 року в розмірі - 21 751 648,51 грн. належить відмовити.

24.05.2007 року між ЗАТ «Агробанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ЗАТ «ХОУМ КРЕДІТ БАНК», правонаступником прав та обов'язків якого є ВАТ «ХОУМ КРЕДІТ БАНК», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «ХОУМН КРЕДІТ БАНК», правонаступником якого в свою чергу являється ПАТ «Банк Восток» (надалі за тексом - Первісний кредитор) та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання кредитної лінії № 45.840.07.10 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у вигляді поновлюваної відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 500 000 доларів США, строком з 24.05.2007 року по 23.05.2010 року зі сплатою 15,5 % річних, в розмірі та порядку, визначеними даним договором.

24 травня 2007 року, в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, між Відповідачем, та Первісним кредитором було укладено Іпотечний договір № 45.840.07.10.1 (надалі - Договір іпотеки), відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. якого, Відповідач передав в іпотеку Первісному кредитору нерухоме майно, а саме: ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1» який знаходь адресою: АДРЕСА_1

12 липня 2011 року між Первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (надалі - Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 20110712/1-Г (інв.), відповідно до п. 1.1. якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору всі свої права вимоги за кредитними договорами згідно переліку, наведеному у Додатку №1 до Договору; зокрема за Кредитним договором № 45.840.07.10.

12 липня 2011 року між Первісним кредитором та новим кредитором було укладено Договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, відповідно до п. 1.1. якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору всі свої права вимоги за Іпотечними договорами згідно переліку, наведеному у Додатку №1 до договору, зокрема право вимоги за Іпотечним договором 45.840.07.10.1 від 24.05.2007 року.

Згідно п. 8.7. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право відступати права Договором, за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за Основним договором без отримання попередньої згоди Іпотекодавця.

Судом встановлено, що 13 грудня 2011 року між Відповідачем та Новим кредитором (ПАТ «Платинум Банк») було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору згідно пунктів 1 та 3, якої визначено, що в зв'язку зі зміною кредитора за Кредитним договором на підставі відповідного договору відступлення права вимоги Сторони домовились за текстом Кредитного договору змінити словосполучення «Закрите акціонерне товариство «Агробанк» на словосполучення Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» відповідно. Сторони домовились змінити валюту зобов'язання, якою за умовами Кредитного договору є долар США. З дати набуття чинності цієї Додаткової угоди заборгованість Позичальника виражається у гривнях і Позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитним договором, в тому числі сплату нарахованих процентів за користування Кредитом у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до п. 8.5. Договору іпотеки, сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до Основного договору щодо зміни розміру процентів по кредиту (в тому числі при їх збільшення) до цього Договору зміни можуть не вноситись, і розмір процентів у випадку звернення стягнення на Предмет іпотеки підтверджуватимуться відповідними угодами про внесення змін до Основного договору.

Первісний кредитор (ПАТ «Банк Восток») виконав свої зобов'язання, шляхом видачі готівки у відповідності до підпунктів 1.1.1.,1.1.2. та 1.3. Кредитного договору. Видача відповідних траншів підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 24.05.2007 року (момент оформлення кредитного договору) по 12.07.2011 року (момент здійснення відступлення права вимоги).

Відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, чим порушує передбачені строки сплати заборгованості.

Згідно довідки-розрахунку Банку, станом на 24.06.2015 року заборгованість за кредитним договором складає суму в розмірі 11 696 646 ,07 грн. з яких: залишок заборгованості за кредитом 2 796 465,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 1 343 940, 69 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту в період з 25.06.2014 року по 24.06.2015 року в розмірі - 7 556 240, 07 грн.

На обґрунтування вимог щодо стягнення сум пені, позивач посилався на умови п. 4.6. Кредитного договору, відповідно до якого, Позичальник зобов'язаний за порушення строків повернення заборгованості по кредиту та відсотків за його використовування сплачувати пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених грошових зобов'язань, розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

В той же час, у відповідності до п. 2 додаткової угоди від 13 грудня 2011 року, сторонами фактично змінені умови забезпечення зобов'язання за Кредитним договором, а саме, сторони домовилися, що за порушення Позичальником строків сплати заборгованості за кредитом та нарахованими процентами за користування кредитом/ Позичальник сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,0001% від суми простроченого заборгованості, а саме: 4,07 грн. Штраф сплачується в національній валюті України відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день сплати Позичальником суми штрафу шляхом зарахування Позичальником коштів на рахунок № НОМЕР_2, відкритий в ПАТ «Платинум Банк».

В зв'язку з наведеним, суд 1 інстанції прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум пені за несвоєчасне погашення кредиту в період з 25.06.2014 року по 24.06.2015 року в розмірі - 7 556 240, 07 грн. належить відмовити.

У відповідності до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рішення суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч.1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» є також джерелом права, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р.; «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.)

Договором про надання кредитної лінії № 45.840.07.10 від 24.05.2007 року встановлений строк його дії - 23.05.2012 року, в зв'язку з чим, ПАТ «Платинум Банк» мало право звернутися до суду в строк до 23.05.2015 року.

Згідно до позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом 14 липня 2015 року - тобто з пропуском позовної давності.

ОСОБА_4 з грудня 2008 року перестав сплачувати платежі за кредитними договорами, в зв'язку з чим, перебіг позовної давності в частині щомісячних платежів починався саме з грудня 2008 року.

Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» посилалося на те, що відповідачем 02.11.2012 року на адресу банку було направлено електронною поштою листа від 28.10.2012 року на електронну адресу провідного аналітика відділу андерайтингу заставних кредитів ОСОБА_7, відповідно до якого, станом на 28.10.2012 року ОСОБА_4 визнає наявність існування в нього заборгованості, яка виникла в зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитних договорів та зобов'язань пов'язаних з укладенням Іпотечного договору.

Публічне акціонернео товариство «Платинум Банк» на підтвердження факту переривання позовної давності Банк надав суду доказ, а саме - електронний лист про врегулювання заборгованості від 28.10.2012, направлений ОСОБА_4 02.11.2012 року зі своєї поштової електронної скриньки «ІНФОРМАЦІЯ_3» інтернет-домен (logos-corp.com), зареєстрований ТОВ «Цент інтернет-імен України» за компанією ТОВ «Логос Ессет Менеджмент», на поштову електронну скриньку «ІНФОРМАЦІЯ_2» співробітника ПАТ «Платинум Банк» провідного аналітика відділу андерайтингу заставних кредитів ОСОБА_8.

Представник відповідача заперечував факт, що ОСОБА_4 направлявся електронний лист про врегулювання заборгованості від 28.10.2012, направлений 02.11.2012 року з поштової електронної скриньки «ІНФОРМАЦІЯ_3» на електронну скриньку «ІНФОРМАЦІЯ_2» співробітника ПАТ «Платинум Банк».

ТОВ «Логос Ессет Менеджмент» надало відповідь за вихідним № 02/1 від 15.02.2016 року, відповідно до якого інтернет-домен (logos-corp.com), дійсно зареєстрований в ТОВ «Цент інтернет-імен України» за компанією ТОВ «Логос Ессет Менеджмент», але поштова скринька «ІНФОРМАЦІЯ_3» на цьому домені не зареєстрована.

Домен - це частина простору ієрархічних імен мережі Інтернет, що обслуговується групою серверів доменних імен (DNS-серверів) та централізовано адмініструється. DNS-сервери зберігають інформацію про вузли, імена яких належать домену і виконують трансляцію їх імен в адреси. Кожний домен має унікальне ім'я, а кожен комп'ютер, підключений до Інтернету, має, як правило, доменне ім'я.

Крім того, у листі від 06.04.2016 року за № 12 ТОВ «Логос Ессет Менеджмент» зазначило, що ТOB «Логос Ессет Менеджмент» не реєструвалась електронна поштова скринька «ІНФОРМАЦІЯ_3» Електронні скриньки в інтернет-домені logos-corp., що належить ТОВ «Логос Ессет Менеджмент», реєструються виключно співробітникам підприємства згідно штатного розкладу. ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) станом на 02 листопада 2012 року не був співробітником ТОВ «Логос Ессет Менеджмент», відповідно вказаній особі не могла бути надана в користування електронна скринька в інтернет-домені logos-corp.com та електронна скринька «ІНФОРМАЦІЯ_3» не могла бути зареєстрована ТОВ «Логос Ессет Менеджмент» на вищенаведеному інтернет-домені.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що 1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно вимог ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, необхідні вимоги для електронних документів встановлені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронний цифровий підпис», «Порядком засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 680, які встановлюють основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Статтею 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Згідно вимог ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (в редакції станом на 2012 рік), електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

На підставі ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» ( редакції від 18.10.2012), електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Таким чином, для ідентифікації особи, яка підписала електронний документ законодавством України визначений саме електронний підпис на електронному документі, а не електронна скринька особи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банк, пропустив строк позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач, про що зазначено в його запереченнях на позовну заяву, а докази надані Банком на підтвердження перебігу строку позовної давності не відповідають вимогам, встановленим законодавством.

Суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами, надав їм вірну правову оцінку та застосував відповідні норми матеріального права.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття «зобов'язання» міститься у частині першій статті509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.. 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої цієї статті за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пунктами 4.2. та 4.3. Кредитного договору визначено, що позичальник, починаючи з місяця наступного за датою видачі першого траншу, щомісячно в період з 1 по 16 число вносить грошові кошти в сумі, достатній для погашення заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом в попередньому календарному місяці на рахунок, вказаний в п. 3.2. цього договору, а починаючи з червня місяця 2008 року, щомісячно в період з 1 по 16 число вносити грошові кошти в сумі 20 850,00 доларів США на рахунок, вказаний в п. 3.1. цього договору для погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання повернення коштів, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_4 здійснив 17 листопада 2008 року, а тому перебіг позовної давності в частині щомісячних платежів почався з грудня 2008 року.

Посилання в апеляційній скарзі на п.п. 9.5 Кредитних договорів про дію договорів до повного виконання зобов'язань за ними, не відповідають нормам законодавства про обчислення строків, а строк дії кредитних договорів встановлений кредитними датами - 23.05.2012 року та 23.05.2010 року.

Відповідно кредитор звернувся до суду з вимогами про звернення стягнення на іпотечне майно для погашення заборгованості за Кредитним договором після спливу позовної давності як щодо кожного чергового платежу по поверненню тіла кредиту та відсотків, так і зі спливом давності щодо повернення кредиту в цілому.

Позивач просив звернути стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за Кредитними договорами.

Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Оскільки договори іпотеки укладались в забезпечення виконання Кредитних договорів, вони є похідними від кредитних договорів.

За змістом ст.. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Тому до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно закону, також застосовуються наслідки спливу позовної давності, про який заявлено Відповідачем, що і стало законною та обґрунтованою підставою для відмови в позові.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам, які свідчать про переривання строку позовної давності та що оцінка доказам дана неправильно - не являються підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, їх переоцінка є неприпустимою. Суд першої інстанції у рішенні дав оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку у їх сукупності. Навів підстави, за яких він не приймає, як доказ переривання строку позовної давності, електронні листи та обґрунтував їх відповідними нормами права та положеннями, які регулюють вказані питання.

Апелянт вказані висновки не спростував, а лише припустився висловленню загальної незгоди з доводами суду першої інстанції в цій частині

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторення обставин справи та цитування норм діючого законодавства і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані правовідносини, що склалися між сторонами, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим і його слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: