Рішення № 61849780, 07.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.16р. Справа № 904/5834/16За позовом Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави, м. Нікополь Дніпропетровської області

до відповідача-1: Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області, м. Марганець Дніпропетровської області

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Марганець Дніпропетровської області

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міського еколого-натуралістичного центру дітей та учнівської молоді виконавчого комітету Марганецької міської ради, м. Марганець Дніпропетровської області

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділу освіти Марганецької міської ради, м. Марганець Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору оренди міського комунального майна від 01.01.2015р. № 006/15-2 та зобов'язання звільнити і повернути нерухоме майно

Суддя Рудь І.А.

Представники:

прокурор: Шустова В.А., посв. №034470 від 20.07.2015р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_1,ФОП ;

від третьої особи-1: Четверикова О.М., директор;

від третьої особи-2: Райнов О.Ю., дов .№ 761 від 28.09.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір оренди міського комунального майна від 01.01.2015р. № 006/15-2 - нежитлового приміщення загальною площею 112,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, для здійснення виробничої діяльності (виготовлення меблів), що знаходиться на балансі відділу освіти Марганецької міської ради, укладений між виконавчим комітетом Марганецької міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити і повернути з подальшим підписанням акту приймання-передачі відділу освіти Марганецької міської ради нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 112,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору оренди міського комунального майна від 01.01.2015р. № 006/15-2 Виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської області передано в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежиле приміщення площею 112,5 кв.м. по АДРЕСА_1, яке перебуває на балансі відділу освіти Марганецької міської ради, Прокурор зазначає, що оскільки спірним договором у користування відповідача було передано частину приміщення позашкільного навчального закладу - Міського еколого-натуралістичного центру дітей та учнівської молоді виконавчого комітету Марганецької міської ради, для здійснення виробничої діяльності (виготовлення меблів), не пов'язаної з діяльністю закладу позашкільної освіти, що є порушенням ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ст. 6 Закону України "Про загальну середню освіту", спірне нежитлове приміщення підлягає звільненню та поверненню відділу освіти Марганецької міської ради шляхом підписання акта прийняття-передачі. Крім того, прокурор, посилаючись на положення ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" зазначає про наявність підстав для визнання договору оренди міського комунального майна від 01.01.2015р. № 006/15-2 недійсним згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 1,3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Справа розглядається за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міського еколого-натуралістичного центру дітей та учнівської молоді виконавчого комітету Марганецької міської ради та Відділу освіти Марганецької міської ради.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що відповідно до п. 4.7 Положення про відділ освіти Марганецької міської ради, затвердженого рішенням Марганецької міської ради № 140-4/VІІ від 21.01.2016р., відділ освіти має право надавати в оренду фізичним і юридичним особам не експлуатоване майно та вільні площі закладів, які знаходяться на балансі відділу освіти. Згідно п. 6.2 Статуту Міського еколого-натуралістичного центру дітей та учнівської молоді виконавчого комітету Марганецької міської ради, фінансування ЕНЦ може здійснюватись також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством. Таким чином, відділ освіти має право надавати в оренду вільні приміщення закладів, що знаходяться на його балансі та отримувати прибуток від орендної плати. Крім того, спірний договір укладений на підставі рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради № 503 від 27.11.2014р., яке на даний час є чинним. За вказаних обставин, відповідач-1 вважає, що спірний договір укладено із дотримання норм чинного законодавства в межах наданих виконавчому комітету повноважень, у зв'язку із чим проси в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнав, під час судового розгляду справи в судових засіданнях зазначав про необґрунтованість позовних вимог прокурора, оскільки останнім не доведено належними доказами порушення укладанням спірного договору учбового процесу та використання орендованого приміщення відповідачем-2 всупереч Закону. Вважає, що визнання спірного договору недійсним створить ситуацію, за якої відділ освіти та еколого-натуралістичний центр фактично будуть позбавлені можливості отримувати орендні платежі, які своєчасно та в повному обсязі сплачуються відповідачем-2, та використовувати додаткове джерело фінансування для потреб Міського еколого-натуралістичного центру дітей та учнівської молоді виконавчого комітету Марганецької міської ради за наявності недостатнього фінансування з бюджету. Просив в позові відмовити.

Третя особа-1 - Міський еколого-натуралістичний центр дітей та учнівської молоді виконавчого комітету Марганецької міської ради - надала відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких зазначила, що відповідно до п. 6.3 Статуту міського еколого-натуралістичного центру дітей та учнівської молоді виконачого комітету Марганецької міської ради, зареєстрованого 18.06.2008р. додатковими джерелами формування коштів центру є здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не пов'язаних з навчально- виховною, навчально-виробничою діяльністю. Будівля еколого-натуралістичного центру складає 1807 квадратних метрів загальної площі, 786 кв. м. в західній частині будівлі займає сам екологічний центр, східна частина будівлі орендується приватними підприємцями. Ця частина будівлі повністю відокремлена від еколого-натуралістичного центру, на цій половині відключене централізоване опалення. Орендоване приміщення ФОП ОСОБА_1 жодним чином не пов'язане з профільною діяльністю центру. До приміщення є окремий вхід, орендар окремо від еколого-натуралістичного центру сплачує всі комунальні послуги, маючи в орендованому приміщенні лічильники та уклавши договори з кожною комунальною службою. Таким чином, діяльність орендаря ні в якому разі не заважає навчально-виховному процесу. Разом з тим, у 2015 році від орендаря ФОП ОСОБА_1 на спеціальний рахунок відділу освіти поступило орендної плати 13 351, 60 грн. за 2015 рік, 9 835,24 грн. за 8 місяців 2016 року, всього 23 186, 84 грн. Гроші використовуються на ремонт будівлі, придбання комп'ютерної техніки, канцтоварів та інше. Третя особа-1 вважає, що договір оренди укладений на законних підставах, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа-2 - Відділ освіти Марганецької міської ради - надала відзив, в якому зазначила, що абз. 5 ч. 4 ст. 61 Закону «Про освіту» передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, які є додатковими джерелами фінансування державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств освіти. Крім того, ч. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року за № 796 "Про завердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. На час передачі спірних приміщень відповідачу-2 вони були вільні, в учбовому процесі не використовувались, знаходяться в західній частині будівлі, яка відокремлена від еколого-натуралістичного центру та має окремий вихід. Третя особа вважає, що визнання спірного договору недійсним створить ситуацію, за якої позивач та третя особа-1 будуть фактично позбавлені можливості отримувати орендні платежі, поповнюючи місцевий бюджет територіальної громади м. Марганця від передачі майна в оренду, та зумовлять необхідність третьої особи нести тягар утримання цього майна за кошти місцевого бюджету за відсутності достатнього фінансування з Державного бюджету України. Просила в позові відмовити.

В судове засідання 29.09.2016р. представник відповідача-1 не з'явився.

На адресу суду надійшло клопотання відповідача-1 від 28.09.2016р. № 87/05-16 про розгляд справи без участі представника Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-1, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача-2 та третіх осіб, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради № 503 від 27.11.2014р. «Про укладання договору оренди на новий строк нежилого приміщення за адресою: вул.. Лермонтова, б. 27-а» 01.01.2015р. між виконавчим комітетом Марганецької міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди міського комунального майна №006/15-2 (надалі - Договір).

Відповідно до умов розділу 1 даного Договору при оренді нерухомого майна міської комунальної власності орендодавець передає, а орендар приймає нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 112,5 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради, згідно з актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 Договору); орендар використовує майно міської комунальної власності для здійснення виробничої діяльності (виготовлення меблів) (п. 1.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначене приміщення було передано відповідачем-1 у платне користування відповідачу-2 згідно акту приймання-передачі приміщень від 01.01.2015р.

Згідно рішення сесії Марганецької міської ради від 24.12.2015р. № 73-3/VII управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради реорганізовано (шляхом перетворення) у відділ освіти Марганецької міської ради.

У п. 11.1 Договору встановлено строк його дії, а саме - з 01.01.2015р. до 30.11.2017р.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди міського комунального майна від 01.01.2015р. №006/15-2 прокурор посилається на те, що використання майна навчальних загальноосвітніх закладів не за цільовим призначенням завдає шкоди інтересам держави щодо ефективного та сталого розвитку системи загальної середньої освіти та забезпечення якісного виховання і навчання дітей. Тому, відповідно до норм чинного законодавства здача в оренду приміщень навчальних закладів дозволяється в разі їх використання лише за цільовим призначенням. Натомість, економічна діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з виробництва меблів має на меті отримання прибутку і жодним чином не пов'язана з навчально-виховною роботою, а отже - і з навчально-виховним процесом. Зав вказаних обставин, прокурор вважає, що спірний договір укладено із порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним в порядку ч. 1 ст. 203, ч. 1,3 ст. 215 Цивільного кодексу України, а орендоване приміщення повинно бути повернуте відділу освіти Марганецької міської ради за актом приймання-передачі, проти чого заперечують відповідачі, що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача-2 та третіх осіб, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Особи, визначені ст. 1 ГПК України, мають право на звернення до суду за захистом порушених майнових прав, які відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Суд, розглянувши умови спірного договору дійшов висновку, що під час укладення договору оренди міського комунального майна від 01.01.2015р. № 006/15-2 сторони узгодили всі істотні умови договору, а також порядок приймання орендованого майна.

Як вже зазначено вище, 01.01.2015р. у встановленому договором порядку майно, яке є предметом договору, було передано відповідачеві в користування, про що складено акт приймання - передачі майна.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради № 503 від 27.11.2014р. «Про укладання договору оренди на новий строк нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1» надано дозвіл на укладання оспорюваного договору оренди та на час розгляду справи вказане рішення є чинним, а докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що в розумінні діючих правових норм до об'єктів освіти, зокрема, відносяться навчальні заклади.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року за N796 "Про завердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Таким чином, законодавець чітко визначив порядок та умови, за наявності яких можливе передання в оренду майна навчальних закладів, коли це не буде порушувати, зокрема, вимоги ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

Як встановлено судом, на час передачі спірних приміщень в оренду вони були вільні, в учбовому процесі не використовувались.

Згідно витягу з технічного паспорту на громадський будинок АДРЕСА_1, орендоване відповідачем-2 приміщення повністю відокремлене від Міського еколого-натуралістичного центру дітей та учнівської молоді виконавчого комітету Марганецької міської ради та має окремий вхід.

Крім того, як зазначає директор еколого-натуралістичного центру у своїх поясненнях, орендоване ФОП ОСОБА_1 приміщення жодним чином не пов'язане з профільною діяльністю центру, орендар окремо від еколого-натуралістичного центру сплачує всі комунальні послуги, маючи в орендованому приміщенні лічильники та уклавши договори з кожною комунальною службою. Вказані обставини прокурором не спростовані.

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів прокурора про те, що орендоване відповідачем-2 приміщення задіяне в учбовому процесі та використовується як частина навчального закладу.

Отже, зважаючи на відсутність належних доказів на підтвердження використання спірного приміщення в учбових цілях та/або відсутність порушення укладенням спірного договору учбового процесу, факт якого не спростовано прокурором, суд дійшов висновку, що договір оренди міського комунального майна від 01.01.2015р. № 006/15-2 відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна, Закону України "Про освіту", у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання такого договору недійсним.

Що стосується вимог прокурора про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення суд зазначає, що дані вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору оренди.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленої вимоги прокурора про визнання спірного договору оренди недійсним, вимога прокурора про зобов'язання відповідача-2 звільнити нежитлове приміщення також не підлягає задоволенню.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на прокурора.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено - 04.10.16р.