Ухвала суду № 61849536, 21.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

21 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.

Охрімчук Л.І.,

Яреми А.Г.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «ПУМБ».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року касаційну скаргу ПАТ «ПУМБ» відхилено, рішення Ленінського районного суду Запорізької області від 11 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року залишено без змін.

У вересні 2016 року ПАТ «ПУМБ» звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 23 Закону України «Про іпотеку», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ПАТ «ПУМБ» надало ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2013 року, дві постанови Верховного Суду України від 13 травня 2015 року, а також постанови від 27 травня, 10 червня, 2 і 16 вересня 2015 року та 3 лютого 2016 року (справи № 6-53цс15, 6-63цс15, 6-332цс15, 6-449цс15, 6-639цс15, 6-495цс15, 6-2026цс15).

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Відхиляючи касаційну скаргу ПАТ «ПУМБ», суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову. При цьому судом зазначено про те, що після проведення ліквідаційної процедури позивач не має права вимагати звернення стягнення на майно, яке раніше було передано йому в іпотеку, оскільки вказане спірне майно було вивільнене з-під обтяження іпотеки шляхом його реалізації в ході ліквідаційної процедури, а виручені кошти передані позивачу в рахунок погашення заборгованості відповідача.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2013 року суд погодився з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову. При цьому зазначив про те, що оскільки згоду на передачу предмета іпотеки в наступну іпотеку банк відповідачу не надавав, відповідні зміни до договору іпотеки від 13 вересня 2007 року не вносилися, то договір іпотеки від 23 лютого 2011 року є недійсним, тому вимоги наступного іпотекодержателя, позивача у справі, про звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставними.

У судовому рішенні, наданому заявником на підтвердження підстави для перегляду судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Верховний Суд України у двох постановах від 13 травня 2015 року та у постановах від 27 травня, 10 червня, 2 і 16 вересня 2015 року та 3 лютого 2016 року (справи № 6-53цс15, 6-63цс15, 6-332цс15, 6-449цс15, 6-639цс15, 6-495цс15, 6-2026цс15) виклав правовий висновок про те, що у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який було виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

При цьому у двох постановах від 13 травня 2015 року та у постановах від 27 травня, 10 червня 2015 року Верховий Суд України зазначив про те, що установивши факт переходу до відповідача права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі незаконного судового рішення, суди дійшли обґрунтованого висновку про застосування до правовідносин статті 23 Закону України «Про іпотеку», поширення її дії на відповідачів та збереження обтяження майна іпотекою за іпотечним договором. При цьому суди врахували, що дії попереднього іпотекодавця з відчуження спірних квартир під час зняття за судовим рішенням обтяження та право власності нових набувачів кредитором не оспорюються, а порушується питання про застосування механізму реалізації його переважного права на іпотечне майно, передбаченого нормами статей 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку». Разом з тим суди при ухваленні рішень про задоволення позовів застосували норми статті 23 Закону України «Про іпотеку» з порушенням норм частин третьої та четвертої статті 5 та статті 39 цього Закону.

У постановах від 2 і 16 вересня 2015 року Верховий Суд України зазначив про те, що суд дійшов правильного висновку щодо збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду про виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою та про поширення на відповідачів відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» статусу іпотекодавців за іпотечним договором з огляду на те, що до них перейшло право власності на квартиру, яка є складовою частиною предмета іпотеки.

У постанові від 3 лютого 2016 року Верховний Суд України зазначив про те, що суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку, що під час переходу права власності на спірну квартиру до відповідача квартира предметом іпотеки не була, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 23 Закону України «Про іпотеку» та звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить новому власнику.

Висновок суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, за результатами розгляду яких Верховним Судом України прийнято ці рішення, наявні різні фактичні обставини.

За таких обставин вважати заяву ПАТ «ПУМБ» обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

А.Г. Ярема