Ухвала суду № 61849211, 27.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25680/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулась до суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни (далі - відповідач), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (далі - третя особа-1), управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - третя особа-2), Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - третя особа-3), в якій просила суд визнати протиправними дії нотаріуса Єгорової Марини Євгенівни щодо зміни власника та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 30,6 кв.м., прийняте 22.05.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенією.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, третя особа - 1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір на купівлю житлової нерухомості від 12.03.2008 №2630/0308/45-004, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 59 000,00 доларів США на строк по 11.03.2033 включно, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором.

З метою належного виконання умов кредитного договору, 12.03.2008 між банком, як іпотекодержателем, та позичальником, як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір №2630/0308/45-004-Z-01, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Глушаєвою О.В. 12.03.2008 за реєстраційним номером №324.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10.09.2015 у справі №2-4895/11 стягнено солідарно з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором 73035,41 доларів США, що становить 583 772,03 грн. та 5933,67 грн.

З матеріалів справи видно, що банк на підставі договору факторингу від 28.11.2012 №15 відступив товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» право вимоги за кредитним договором.

Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» стало новим кредитором відносно ОСОБА_2 та отримало відповідні права вимоги за кредитом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2012 між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, за умовами якого разом з відступленням прав вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28.11.2012 №15, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, визначеними цим договором.

22.05.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною прийнято рішення №21520288 про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс».

ОСОБА_2 не погоджуючись з діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною щодо зміни власника та з рішенням від 22.05.2015 №21520288, звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Пунктами 1, 2, 3, 5, 8 частини 2 статті 9 «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно приписів Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Як підтверджується матеріалами справи, в спірній квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 30,60 кв.м.), зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_6, що підтверджується довідкою виданою Житлово-будівельним кооперативом «Дарницький-13».

Окрім того, судом першої інстанції з'ясовано, що зазначена квартира використовується сім'єю позивача як місце постійного проживання, будь-якого іншого нерухомого житлового майна у власності позивача не знаходиться.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підтримує висновок Окружного адміністративного суду міста Києва, що вказана квартира, підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та загальна площа якої не перевищує 140 м. кв., а тому відповідач не мав права вчиняти будь-які реєстраційні дії по відношенню до вказаної квартири.

Також з матеріалів справи вбачається, що в квартирі зареєстрований та проживає малолітній син ОСОБА_2 - ОСОБА_6, 2008 року народження.

Згідно частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

При цьому, будь-яких доказів, як б свідчили про дотримання порядку, встановленого нормами Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», матеріали справи не містять.

Згідно листа Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2016 №01-04-325 на момент прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною рішення від 22.05.2015№21520288 про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», в зазначеній квартирі був прописаний та проживав малолітній ОСОБА_6, 2008 року народження. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення вищезазначеного правочину не надавався.

При цьому, обов'язок нотаріуса перевірити факт відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей на користування відчужуваним нерухомим майном, встановлений на законодавчому рівні.

Відповідно до підпунктів 1.8, 1.9 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім'ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання.

У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна не перевірила факт відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей на користування відчужуваним нерухомим майном, що є порушенням приписів Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, відповідно до пункту 11 договору іпотеки від 12.03.2008 №2630/0308/45-004-Z-01 іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково. При настанні зазначеного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених договором іпотеки. Якщо вимога іпотекодержателя залишається без виконання, то іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов даного договору іпотеки.

Разом з тим, ні відповідачем, ні представником третьої особи-1 не надано суду доказів наявності передбаченої пунктом 11 договору іпотеки від 12.03.2008 №2630/0308/45-004-Z-01 вимоги, та доказів її направлення і вручення ОСОБА_2 Зазначені обставини, всупереч нормам п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення до уваги не приймались.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.

Просячи апеляційний суд закрити провадження у справі, апелянт стверджує про те, що дану справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У частині 1 статті 3 КАС визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абзацу 7 частин 1 статті 3 КАС суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Пунктом 8 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз'яснено, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Водночас, як зазначалось вище, основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; без дотримання порядку, встановленого нормами Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

Тобто, в даній справі дослідженню підлягали виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

За таких обставин, підстави для закриття провадження у справі за п. 1 ч. ст. 157 КАС відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2016р.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.