Постанова № 61848561, 04.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.10.2016 справа №905/1633/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, довіреність б/н від 04.05.2016р. не зявився Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1", м.Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід06.06.2016р. у справі№905/1633/16 (суддя С.Ю. Гринько)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Айдар", м.Черкасидо Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1", м.Маріуполь Донецької областіпростягнення 387233,85грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Айдар", м.Черкаси, позивач звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1", м.Маріуполь Донецької області (нині -Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1") про стягнення 1111110,84грн., які складаються з 723876,99грн. боргу, 351901,69грн. інфляційних, 31094,19грн. 3% річних, 4237,97грн. пені.

У звязку з оплатою відповідачем суми основного боргу під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути 387233,85грн., які складаються з 4237,97грн. пені, 351901,69грн. інфляційних та 31094,19грн. 3% річних.

Господарський суд Донецької області, керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прийняв вказану заяву та розглядав зменшені позовні вимоги.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем була подана заява про надання відстрочки виконання рішення на чотири місяці.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. у справі №905/1633/16 позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволені в повному обсязі. Відстрочено виконання рішення на чотири місяці. Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №3197 від 05.11.2013р. в частині здійснення своєчасних розрахунків за отриманий товар.

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1" не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так, за твердженнями скаржника, враховуючи недоведеність позивачем факту передання відповідачу повного пакету документів відповідно до умов п.6.3 договору, зокрема рахунку на оплату, та його отримання останнім, строк виконання обовязку щодо оплати товару не настав.

Крім того, відповідач зазначає, що з огляду на висновок Донецької торгово-промислової палати №139/12.1-21-03 від 16.02.2016р., який свідчить про наявність форс-мажорних обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. (головуючий Стойка О.В., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) у справі №905/1633/16 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 05.09.2016р.

У звязку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Стойки О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.

Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Представники сторін у судове засідання 05.09.2016р. не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористалися. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

У звязку з неявкою сторін, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 04.10.2016р.

У звязку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Попкова Д.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Колядко Т.М., Радіонова О.О.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Айдар" отримано відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією розглянутий та долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.10.2016р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Айдар" заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась судом обовязковою, його позиція викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1".

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

05.11.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1" (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Айдар" (далі постачальник) був укладений договір №3197 (на придбання технологічного обладнання) (код (вид) договору:2 (договір поставки) (далі договір).

За умовами п.1.1 договору постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.2.1 кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до договору, які є невідємними його частинами.

Пунктом 5.1 передбачено, що оплата покупцем обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі.

Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися впродовж строку, визначеного у специфікації, який обчислюється з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних у п.6.3 договору (п. 5.2).

Згідно з п.5.3 датою плати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п.7.2 у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.

Пунктом 10.5 передбачено, що договір діє до 31.12.2013р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобовязань (у тому числі гарантійних) по цьому договору.

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2013р. продовжений строк дії договору до 31.12.2014р. Додатковою угодою №2 продовжений строк дії договору до 31.12.2015р.

Сторонами підписані специфікації №9, №10 до договору. Додатковою угодою №2 вносилися зміни до специфікації №9. Пунтком 2 специфікацій передбачено, що обладнання поставляється на умовах поставки DDP-склад покупця, м.Маріуполь, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс у редакції 2010р.

Пунктом 4 специфікацій сторони узгодили строк поставки: 30 календарних днів з моменту підписання специфікації.

Крім того, пунктом 5 специфікацій визначено умови оплати: 100% протягом 5 календарних днів від дати поставки ТМЦ.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної з відміткою у товарно-транспортній накладній (п.8 специфікацій).

За приписами п.9 специфікацій ціна на продукцію вказана в гривні за курсом НБУ; у випадку зміни курсу НБУ долара США на дату поставки, ціни у гривні будуть перераховані за новим курсом НБУ, який діяв на день поставки станом на 00:00 дати поставки.

На виконання умов договору та специфікацій №9, 10 до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 800991,79грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні: №58 від 20.11.2014р. на суму 87114,80грн.; №59 від 26.11.2014р. на суму 5914,07грн.; №60 від 10.12.2014р. на суму 434777,64грн.; №61 від 10.12.2014р. на суму 273185,28грн.

Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень та виписок банку по особовому рахунку, на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Айдар" з позовом до суду Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1" перерахувало на рахунок позивача 77114,80грн., зокрема: 11.02.2015р. 16773,59грн.; 11.02.2015р. 14083,44грн., 12.03.2016р. 5761,59грн. 11.04.2016р. 40496,18грн. Несплаченими залишилися 723876,99грн.

Неповна та несвоєчасна оплата покупцем прийнятого товару стала причиною звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Айдар" з відповідним позовом до суду.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції 27.05.2016р. Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1" погасило наявну заборгованість у повному обсязі, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статей 264-271 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та специфікацій №9, 10 позивачем поставлений товар на загальну суму 800991,79грн., що підтверджується видатковим накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін: №58 від 20.11.2014р. на суму 87114,80грн.; №59 від 26.11.2014р. на суму 5914,07грн.; №60 від 10.12.2014р. на суму 434777,64грн.; №61 від 10.12.2014р. на суму 273185,28грн. За своїми ознаками видаткові накладні є первинними документами, які підтверджують факт передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції, виходячи з приписів ст.664 ЦК України. У матеріалах справи наявні довіреності відповідача на отримання товару від позивача, а також податкові накладні. Крім того, факт отримання товару відповідачем не спростовується.

Відповідно до п.5.2 договору, оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися впродовж строку, визначеного у специфікації, який обчислюється з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п.6.3 договору.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що постачальник зобовязаний надати покупцю до початку приймання обладнання пакет документів, зокрема, рахунок на оплату обладнання (оригінал).

Пунктом 5 специфікацій №9, 10 визначено умови оплати: 100% протягом 5 календарних днів від дати поставки ТМЦ.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що враховуючи недоведеність позивачем факту передання відповідачу повного пакету документів відповідно до умов п.6.3 договору, зокрема рахунку на оплату, та його отримання останнім, строк виконання обовязку щодо оплати товару не настав.

Разом з тим, рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є прострочкою кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обовязку сплатити отримані товари (зазначена правова позиція кореспондується з висновком Верховного Суду України, викладеному у постанові від 29.09.2009р. по справі №37/405).

Крім того, сторони в договорі не визначили а ні форму рахунку, а ні його ознаки.

Натомість, колегія суддів зазначає, що видаткові накладні, в яких визначений товар, його кількість та ціна, підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості, а також платіжні реквізити для здійснення розрахунку.

Разом з тим, згідно з п.6.2 договору приймання товару за якістю здійснюється одним з наступних способів, які обираються покупцем: у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої відповідно до постанови Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 з наступними змінами та доповненнями (далі - Інструкція П-7), а також у відповідності з вимогами ТУ та ДСТУ для даного виду обладнання; за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем.

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається, які документи відсутні.

Отже, нескладання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкції П-7 акту про відсутність будь-яких документів є підтвердженням надання позивачем усіх необхідних документів.

Відповідач а ні в суді першої інстанції, а ні в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає, та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупровідних документів.

До того ж, статтею 666 ЦК України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

За приписами п.6.4 договору покупець вправі відмовитися від приймання обладнання до надання документів, зазначених в п.6.3 цього договору.

Проте, відповідач не надав доказів вчинення дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів прострочення кредитора в розумінні ст.613 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт поставки товару без заперечень з боку відповідача. Приймаючи до уваги п. 5.2 договору та п.5 специфікацій №9, 10 розрахунки за поставлений товар повинні здійснюватися протягом 5 календарних днів з дати отримання товару за видатковими накладними, а саме:

-за видатковою накладною №58 від 20.11.2014р. останнім днем строку для здійснення розрахунків вважається 25.11.2014р.;

-за видатковою накладною №59 від 26.11.2014р. 01.12.2014р.;

-за видатковими накладними №60 від 10.12.2014р. та №61 від 10.12.2014р. 15.12.2014р.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень та виписок банку по особовому рахунку, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1" перерахувало на рахунок позивача оплату за отриманий товар в повному обсязі, однак з порушенням строків, визначених в договорі, зокрема: 11.02.2015р. 16773,59грн.; 11.02.2015р. 14083,44грн., 12.03.2016р. 5761,59грн. 11.04.2016р. 40496,18грн.; 27.05.2016р. 723876,99грн.

Позивач за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання просить стягнути 3% річних у розмірі 31094,19грн. за загальний період 26.11.2014р. - 15.04.2016р. та 351901,69грн. інфляційних за загальний період 26.11.2014р. 15.04.2016р.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, колегія суддів зазначає, що в ньому не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних.

Зробивши власний розрахунок, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що окремо за кожною видатковою накладною, виходячи з дати початку порушення грошового зобовязання, суми боргу, що існувала у спірний період, дат здійснених відповідачем оплат, належний до стягнення розмір 3% річних за загальний період 26.11.2014р. 15.04.2016р. становить суму 31087,85грн., тому в решті позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити, як нарахованих та заявлених до стягнення необґрунтовано.

Щодо нарахування інфляційних, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних, здійснений позивачем, враховуючи обмеженість суду розміром позовних вимог, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача інфляційних в заявленому позивачем розмірі - 351901,69грн. (за загальний період грудень 2014р. березень 2016р.).

Крім 3% річних та інфляційних позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4237,97грн. за загальний період 12.02.2015р. - 16.07.2015р.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія зазначає, що він не відповідає наведеним вище приписам, а саме позивачем невірно визначений період нарахування пені (не від дати виникнення у відповідача прострочення виконання грошового зобовязання) та, відповідно, невірно визначений граничний строк нарахування.

За приписами п.1.12 зазначеної вище постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. з огляду на вимоги частини першої ст.4-7 і ст.43 ГПК господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Зробивши власний розрахунок, Донецький апеляційний господарський суд, враховуючи обмеженість суду розміром позовних вимог, дійшов висновку, що вимога про стягнення пені в розмірі 4237,97грн. за загальний період 12.02.2015р. (визначений позивачем) 15.07.2015р. (обмежений судом) підлягає задоволенню.

При цьому, апеляційна інстанція виходила з обставин щодо виникнення спірного боргу, умов договору, суми простроченого боргу, що існувала протягом розрахункового періоду, дати початку нарахування та дати закінчення нарахування.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що з огляду на висновок Донецької торгово-промислової палати №139/12.1-21-03 від 16.02.2016р. (наданий в якості додатку до апеляційної скарги), який свідчить про наявність форс-мажорних обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних.

Судова колегія зазначає, що за приписами ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд приймає додаткові докази, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Однак, відповідачем наявність таких причин не доведена, з огляду на що судова колегія не приймає висновок Донецької торгово-промислової палати №139/12.1-21-03 від 16.02.2016р. як додатковий доказ по справі.

Крім того, посилання апелянта на зазначений висновок, як на належний доказ форс-мажорних обставин, є помилковим, оскільки відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. №1669-VII належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Щодо надання відстрочки виконання рішення судова колегія зазначає наступне. За приписами п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на наступні обставини: скрутне фінансове становище підприємства-боржника; проведення антитерористичної операції на території Донецької області, на якій знаходиться підприємство відповідача, внаслідок чого відбулось скорочення обсягів виробництва. Крім того, відповідач зазначає про необхідність надання строку для отримання бюджетного відшкодування для належного виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги, що боржником доведено конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, а також погашення відповідачем основного боргу, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення строком на чотири місяці.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, приймаючи до уваги, що позов виник з вини відповідача, а борг погашений після звернення з позовом до суду, поклав на нього судові витрати в розмірі, сплаченому позивачем при поданні позову (16666,67грн.).

Однак господарським судом Донецької області не враховано, що під час розгляду справи в суді першої інстанції у звязку з оплатою відповідачем суми основного боргу, позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом.

За приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.11.2011р. (в редакції чинній на дату звернення з позовною заявою) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Аналогічний припис міститься в п.2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

З огляду на це, при здійсненні розподілу судових витратза подання позовної заяви суд першої інстанції мав урахувати заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Керуючись ст.104 ГПК УКраїни, враховуючи викладені вище висновки Донецького апеляційного господарського суду, судова колегія зазначає, що рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. у справі №905/1633/16 підлягає частковому скасуванню в частині розміру стягуваних 3% річних зі здійсненням розподілу судових витрат з урахуванням вимог ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

З огляду на часткове задоволення вимог апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційному розміру задоволених вимог з урахуванням ставок судового збору та наведених вище положень.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1", м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. у справі №905/1633/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. у справі №905/1633/16 скасувати частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Айдар", м.Черкаси до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1", м.Маріуполь Донецької області про стягнення 387233,85грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» (вул.Левченка, б.1, м.Маріуполь, Донецька область, 87504; ЄДРПОУ 00191129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Айдар» (вул.Академіка Корольова, б.38/1, м.Черкаси, Черкаська область, 18029; ЄДРПОУ 36560079) пеню в сумі 4237,97грн., інфляційні в сумі 351901,69грн., 3% річних в сумі 31087,85грн. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5808,41грн.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Айдар", м.Черкаси - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. у справі №905/1633/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Айдар» (вул.Академіка Корольова, б.38/1, м.Черкаси, Черкаська область, 18029; ЄДРПОУ 36560079) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» (вул.Левченка, б.1, м.Маріуполь, Донецька область, 87504; ЄДРПОУ 00191129) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 0,11грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Судді:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано 5 примірників: 1 позивачу; 1 відповідачу; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 ГСДО