Рішення № 61845357, 06.10.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" жовтня 2016 р. Справа № 906/825/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 21.07.2016

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства Фірма "Каменяр" (с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофіндустрія гарант" (м. Житомир)

про стягнення 2751534,11 грн

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 2 751 534,11 грн, з яких 1 610 000,00 грн заборгованості за контрактом №07/10/10, відповідно до якого продавець - позивач зобов'язався поставити, змонтувати та запустити в експлуатацію дробарку щекову СМД-111, а покупець - відповідач на умовах контракту прийняти та оплатити її, нарахованих за період з 01.05.2014 по 30.04.2016 інфляційних витрат в розмірі 1 038 450 грн та нарахованих за період з 01.05.2014 по 17.06.2016 річних в сумі 103 084,11грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням взятих на себе відповідачем зобов'язань щодо оплати товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надала для огляду оригінали доданих до позовної заяви документів.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив. 15.09.2016 на адресу суду повернулась ухвала, що надсилалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2010 між Приватним підприємством фірмою "Каменяр" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпрофіндустрія Гарант" (покупець/відповідач) укладено контракт № 07/10/10, відповідно до якого, продавець зобов'язався поставити, змонтувати і запустити в експлуатацію дробарку щекову СМД-111, а покупець на умовах даного Контракту прийняти і оплатити.

Відповідно до Розділу 2 Контракту було визначено, що ціна на обладнання, що постачається за цим Контрактом, становить 2 500 000, 00 грн.

Згідно з п. п. 5.1., 5.2. Контракту його сторони встановили на наступні умови платежів: 1 000 000, 00 грн. сплачуються покупцем авансом протягом 5 днів після підписання даного Контракту, інша частина - 1 500 000, 00 грн. сплачується протягом 12 місяців з дня підписання акта приймально-налагоджувальних випробувань щомісячними платежами по 125 000, 00 грн.

Відповідно до п. 13.1. Контракту він вступає в силу в повному об'ємі в момент його підписання сторонами та діє до 31.12.2011, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Позивач умови контракту №07/10/10 виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймально-здавальних випробувань дробарки СМД-11 від 30.12.2010 (а.с. 10).

Відповідач зобов'язання виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 890000,00грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами Контракт за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договору поставки та договору підряду.

Так, згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем не змінилася та становить 1610000,00 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 1610000,00 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.05.2014 по 17.06.2016 в сумі 103084,11 грн та інфляційних втрат за період з травня 2014 по квітень 2016 в сумі 1038450,00 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, суд не погоджується з наведеними позивачем розрахунками.

Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються о к р е м о за кожен період часу, протягом якого діяв в і д п о в і д н и й індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає м і с я ц ь.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови).

Враховуючи вищевикладене, господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Інфляційні втрати, які підлягають стягненню становлять 948290,00 грн, а саме: за травень 2014 в сумі 61180,00 грн; за червень 2014 в сумі 16100,00 грн; за липень 2014 в сумі 6440,00 грн; за серпень 2014 в сумі 12880,00 грн; за вересень 2014 в сумі 46690,00 грн; за жовтень 2014 в сумі 38640,00 грн; за листопад 2014 в сумі 30590,00 грн; за грудень 2014 в сумі 48300,00 грн; за січень 2015 в сумі 49910,00 грн; за лютий 2015 в сумі 85330,00 грн; за березень 2015 в сумі 173880,00 грн; за квітень 2015 в сумі 225400,00 грн; за травень 2015 в сумі 35420,00 грн; за червень 2015 в сумі 6440,00 грн; за липень 2015 в сумі -16100,00 грн; за серпень 2015 в сумі -12880,00 грн; за вересень 2015 в сумі 37030,00 грн; за жовтень 2015 в сумі -20930,00 грн; за листопад 2015 в сумі 32200,00 грн; за грудень 2015 в сумі 11270,00 грн; за січень 2016 в сумі 14490,00 грн; за лютий 2016 в сумі -6440,00 грн; за березень 2016 в сумі 16100,00 грн; за квітень 2016 в сумі 56350,00 грн.

Також, відповідно розрахунку, проведеного судом, загальний розмір річних, який підлягає стягненню, становить 103023,01 грн.

Враховуючи викладене в частині стягнення 61,10 грн 3% річних та 90160,00 грн інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 1610000,00 грн боргу; 103023,01 грн 3% річних; 948290,00 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофіндустрія гарант" (10009, м. Житомир, вул. Вітрука, 42/7, код 34847690) на користь Приватного підприємства Фірми "Каменяр" (08170. Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова, вул. К.Маркса,40, код 13735594):

- 1 610 000,00 грн боргу;

- 948 290,00 грн інфляційних втрат;

- 103 023,01 грн 3% річних;

- 39 919,70 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.10.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1- у справу,

2,3 сторонам (рек. з повід.)