Ухвала суду № 61845032, 05.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Даниленко В.В.

№22-ц/796/12319/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №233/128/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Желепи О.В., Рубан С.М.

за участю секретаря Попандопало Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Макіїввугілля» (в інтересах ВП «Шахта «Північна») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із даним позовом.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24.03.2016 року справу було передано до Дарницького районного суду м. Києва за підсудністю (а.с.48-зв).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року - позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою позивача.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що він подав до суду заяву про розгляд справи з унікальним номером №233/128/16 без його участі.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд виходив з того, що позивач у судові засідання, призначені на 02.06.2016 року та на 14.07.2016 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи у його відсутність не направляв.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Як убачається з матеріалів справи, суд за допомогою SMS-повідомлення направляв позивачу повістки про розгляд справи 02.06.2016 року та 14.07.2016 року (а.с.65,68).

Проте, у судові засідання, призначені на 02.06.2016 року та 14.07.2016 року позивач не з'явився.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що довідки про доставку SMS-повідомлення є не підписаними відповідальною особою.

Крім того, оскільки цивільну справу за унікальним номером 233/128/16 було направлено з Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області до Дарницького районного суду м. Києва, то матеріали справи для останнього, що були подані до передачі справи, є обов'язковими для цього суду.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач направляв до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області заяву, в якій просив розглядати справу без його участі (а.с.24).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI).

Стаття 129 Конституції України визначає, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Системний аналіз п.3 частини першої ст. 207 ЦПК України та положень ст. 169 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Відповідно до пунктів 3,4 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, така ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 311-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року в справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді