Постанова № 61843866, 18.08.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 р. Справа № 804/4399/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяОСОБА_1, при секретаріОСОБА_2, за участю: представників позивача представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Українсько-російського акціонерного Товариства Закритого типу "СИСТЕМИ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ-УКРАЇНА" з іноземними інвестиціями до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Українсько-російське акціонерне Товариства закритого типу «Системи реального часу Україна» з іноземними інвестиціями звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 за №0002641403 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 1 813 364,25 грн., в тому числі основного платежу в сумі 1 547 120,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 266 244,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 за №0002701403 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1 844 345,00 грн., в тому числі основного платежу в сумі 1 475 476,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 368 869,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 за №00027551407 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 000,00 грн., за порушення п.1 абз.2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 за №0002711406 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 52 363,75 грн., в тому числі основного платежу в сумі 32 983,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19 380,75 грн.;

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає висновки податкової перевірки хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували. Надали до суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскаржувані позивачем рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 25.04.2016 по 18.05.2016відповідачпроводив у позивача документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якого 25.05.2016 складено Акт №230/04-36-14-02/24608189.

Висновками перевіряючих, згідно Акту перевірки є:

- заниження податку на прибуток у сумі 1 562 518,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість у сумі 1 754 652,00 грн.;

- не нарахування, не утримання та не сплату до бюджету податку на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з території України на суму 32 982,70 грн.;

- порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України в частині ненадання платником податку Розрахунку (звіту) податкових зобовязань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження в Україні (додаток ПН до рядку 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2013 та 2014 роки;

- порушення п.3.5, п.5.1, 5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 із змінами та доповненнями.

За результатами перевірки після розгляду заперечень підприємства, 15.06.2016 ГУ ДФС України в Дніпропетровській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0002641403 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 1 813 364,25 грн., в тому числі основного платежу в сумі 1 547 120,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 266 244,25 грн.;

- №0002701403 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1 844 345,00 грн., в тому числі основного платежу в сумі 1 475 476,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 368 869,00 грн.;

- №00027551407 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 000,00 грн. з а порушення п.1 абз.2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995;

- №0002711406 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 52 363,75 грн., в тому числі основного платежу в сумі 32 983,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19 380,75 грн.;

- без номера про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 340,00 грн.

Щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам між позивачем та іншими контрагентами суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пп.14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення валових витрат з податку на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що у періоді, що перевіряється, позивачем (замовник) було укладено наступні договори про надання послуг с пошуку покупців: з ТОВ «ТД «Сієна» №01022014 від 01.02.2014;з ТОВ "ТВЦ Фінтек" №0206/15-ПП від 02.06.2015; з ТОВ "Омікрон Плюс" №20151201 від 01.12.2015; з ТОВ "Бізант Груп" №042015 від 01.04.2015; з ТОВ "Промлайн Груп" №23/0714ПК від 23.07.2014; з ТОВ "Брокер Хаус" №3108-01НП від 31.08.2015; з ТОВ "Юртехприбор" №19/0314ПК від 19.03.2014 та №01/1014ПК від 01.10.2014; з ТОВ "Ірена Груп" №07/15 від 01.07.2015; з ТОВ «Плутон Капитал» №12/2014ПК від 01.12.2014; з ТОВ «Компютерс АРТ» №0203/15ПК від 02.03.2015; з ТОВ «Відродження-Дніпро» №070113УПК від 01.07.2013.

У звязку із проведенням господарських операцій із зазначеними контрагентами відповідачем виключено зі складу витрат та податкового кредиту з ПДВ наступні суми:по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Сієна» 251 290,00 грн. витрат та 38 607,00 грн. податкового кредиту з ПДВ; по взаємовідносинам з ТОВ «ТВЦ «Фінтек» 206 112,00 грн. витрат та 41 222,00 грн. податкового кредиту з ПДВ; по взаємовідносинам з ТОВ "Омікрон Плюс" 131 417,00 грн. витрат та 26 283,00 грн. податкового кредиту з ПДВ; по взаємовідносинам з ТОВ "Бізант Груп" 98 435,00 грн. витрат та 19 687,00 грн. податкового кредиту з ПДВ; по взаємовідносинам з ТОВ "Промлайн Груп" 117 988,00 грн. витрат та 23 598,00 грн. податкового кредиту з ПДВ; по взаємовідносинам з ТОВ "Брокер Хаус" 1 156 577,00 грн. витрат та 231 316,00 грн. податкового кредиту з ПДВ;по взаємовідносинам з ТОВ "Юртехприбор" 804 280,00 грн. витрат та 165 857,00 грн. податкового кредиту з ПДВ;по взаємовідносинам з ТОВ "Ірена Груп" 487 599,00 грн. витрат та 97 519,80 грн. податкового кредиту з ПДВ; по взаємовідносинам з ТОВ «Плутон Капітал» - 317 470,00 грн. витрат та 63 494,00 грн. податкового кредиту з ПДВ; по взаємовідносинам з ТОВ «Компютерс АРТ»- 411 003,00 грн. витрат та 82 200,00 грн. податкового кредиту з ПДВ; по взаємовідносинам з ТОВ «Відродження-Дніпро» - 659 702,00 грн. та 131 940,00 грн. податкового кредиту з ПДВ.

Як свідчать змісти укладених договорів, вони за своєю сутністю є договорами на комерційне представництво (надання агентських послуг), взаємовідносини за якими регулюються главою 31 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Частиною 1 статті 298 Господарського кодексу України комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.

Відповідно до частини другої статті 301 Господарського кодексу України агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, через засоби масової інформації, а саме через спеціалізовані періодичні видання (Міжнародний спеціалізований журнал «Електрик» (видається російською мовою, підписний індекс 22901, 8042) та Журнал «ОСОБА_7 (видається російською мовою)), позивач надавав рекламу, в яких, серед іншого, давав оголошення про пошук регіональних партнерів.

При дослідженні укладених договорів з надання послуг з пошуку покупців судом встановлено, що згідно пункту 2.1 зазначених договорів виконавці (комерційні агенти) зобовязались дослідити ринок товарів, що цікавить замовника, знайти реальних покупців товарів, що продаються замовником, проаналізувати порядок взаємодії з покупцями, а також методи продажів, вивчити інші питання, що мають значення для успішної реалізації товарів замовником на українському ринку з метою отримання максимального прибутку; за результатами проведених пошуків надавати замовникові відомості про реальних споживачів товарів, що продаються замовником, із зазначенням їх найменування, коду ЄДРПОУ, контактних телефонів.

В свою чергу, позивач зобовязався за цими договорами (пункти 3.1 та 5.1 договору) надати виконавцю (всю необхідну для виконання зобовязань інформацію та провести оплату за фактично надані виконавцем послуги, виходячи з обсягу, якості послуг, результатів, досягнутих при застосуванні замовником рекомендацій виконавця. Вартість фактично наданих послуг становить 10 або 15 відсотків від сум, фактично сплачених за договорами, укладених замовником з покупцями, рекомендованих виконавцем.

Розглядаючи взаємини позивача за вищезазначеними договорами, судом встановлено, що виконавці послуг (фактично комерційні агенти позивача) протягом кожного місяця, в якому надавали послуги позивачеві, надавали позивачу проміжні звіти про потенційних покупців, в яких зазначалась наступна інформація: дата надання звіту, найменування юридичної або фізичної особи, з якими проведено попередні перемовини та які готові укласти договори купівлі-продажу товарів з позивачем, адресу потенційного покупця, посаду та контактний телефон особи, з якою позивачу слід вести подальші переговори щодо укладання договору та/або поставки власного товару.

Судом також встановлено, що останнього числа кожного місяця, в якому комерційні агенти надавали послуги позивачу, сторонами затверджувалися звіти виконавців, в яких зазначалась наступна інформація: найменування рекомендованих виконавцем контрагентів, яким позивач поставив товар та якій сплатили за поставлений позивачем товар; сума, яка надійшла від рекомендованих виконавцем контрагентів на поточний рахунок позивача; розрахунок вартості послуг виконавця, виходячи з умов договору.

На підставі звітів між сторонами за договором в кожному місяці, в якому надавалися послуги, підписувалися акти приймання-здачі виконаних робіт (акти надання послуг), в яких зазначалася вартість наданих послуг, що була визначена в загальному місячному звіті.

Направлення комерційними агентами щомісячних звітів про наданні послуги та їх затвердження позивачем фактично є повідомленням про надання посередницьких послуг в укладанні позивачем угод з покупцями, що передбачено частиною 1 статті 298 Господарського кодексу України.

Визначення вартості наданих комерційними агентами послуг як відсоток саме від суми фактично одержаних позивачем коштів від покупців, з якими позивач укладав договори за посередництва комерційних агентів, відповідає вимогам, встановлених частиною 2 статті 301 Господарського кодексу України.

Відповідач, не визнаючи валові витрати та податковий кредит з ПДВ відповідних податкових періодів, за договорами з на надання послуг з пошуку покупців, виходив з того, що позивачем до перевірки не надано заявок (завдань) позивача, та додатків з повним описанням наданих послуг, що не дає змоги визначити конкретне завдання поставлене виконавцям, а саме який асортимент товару, його кількість та ціну пропонує позивач для потенційних покупців; у відповідача не було можливості встановити, як саме досліджувався ринок товарів, які реалізує позивач, яким чином аналізувався порядок взаємодії з покупцями, а також методи продажу; інформація, яка наведена в акті приймання-передачі послуг не відповідає договору, а саме не містить конкретної інформації з повним описом наданих послуг; надані позивачем документи, на підставі яких до складу валових витрат та податкового кредиту ним включена вартість послуг, отриманих від виконавців, не можуть бути достатнім підтвердженням того, що у процесі надання вказаних послуг, підприємствами проведена певна робота і одержані результати позивач може використати в господарській діяльності для отримання доходу; позивачем не доведено доцільність придбання даних послуг; отримані позивачем від виконавців послуги з пошуку потенційних покупців (у вигляді переліку рекомендованих потенційних покупців), не призвели до збільшення обсягів реалізації та розширення ринку збуту та, в свою чергу, не призвело до отримання максимального прибутку позивача.

Суд не може прийняти доводи відповідача, викладені в акті перевірки та у запереченнях на адміністративний позов, виходячи з наступного:

Позивачем надано в матеріали справи технічні завдання на паперовому носії, які передавалися виконавцям послуг. В зазначених технічних завданнях зазначено найменування товару, який пропонується для продажу, його основні технічні характеристики та вартість. Технічні завдання надавалися позивачем під час перевірки, що підтверджується супровідним листом позивача від 11.05.2016, з яким він серед іншого надав представнику відповідача ОСОБА_6 технічні завдання у відповідь на запит №4 від 11.05.2016.

Розглядаючи проміжні звіти комерційних агентів та остаточні щомісячні звіти, суд доходить висновку, що вони містять достатню інформацію, яка свідчить й про хід виконання зобовязань агентами, й про результати надання послуг, в тому числі й інформацію про осіб, з якими за посередництва комерційних агентів позивачем укладено договори купівлі-продажу, та інформацію про суму грошових коштів, одержаних від покупців, з якими позивач уклав договори за посередництва своїх комерційних агентів. Надання саме цієї інформації передбачено пунктом 2.1 Договору, відповідає частині 1 статті 297 Господарського кодексу України та є обовязковою при визначенні вартості наданих послуг у відповідності з частиною 1 статті 298 та частиною 4 статті 301 Господарського кодексу України.

В актах надання послуг (за своїм змістом акти приймання-передачі наданих послуг) зазначена сума винагороди виконавців послуг, яка визначена в остаточних щомісячних звітах виконавців. Вартість наданих послуг визначена як відсоток від суми грошових коштів, які фактично надійшли на рахунки позивача від покупців, з якими укладено угоди за посередництва комерційних агентів, що відповідає вимогам частини 2статті 301 Господарського кодексу України. надані позивачем в матеріали справи копії актів надання послуг містять всі реквізити, які повинні містити первинні бухгалтерські документи у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Крім того, обставини, на які посилається позивач і обґрунтування фактичного отримання послуг з пошуку покупців від комерційних агентів, також підтверджуються нотаріально посвідченими поясненнями службових осіб контрагентів позивача, які були надані на адвокатські запити представника позивача ОСОБА_3 Так, відповідно до наданих пояснень, директори контрагентів позивача, які надавали позивачу посередницькі послуги в укладанні договорів з покупцями, підтвердили наступні фактичні обставини: факт укладання з позивачем договорів з надання послуг з пошуку покупців на продукцію позивача; факт отримання від позивача технічних завдань, що уявляло собою перелік товарів із зазначенням цін на ці товари; факт того, що основним їх завданням було пошук потенційних покупців в Києві, Київський області та інших регіонах України; факт надання послуг та оформлення результатів роботи шляхом надання проміжних звітів та остаточних щомісячних звітів із зазначенням суми отриманих від покупців, які були знайдені цими підприємствами; факт особистого підписання договорів, всіх первинних бухгалтерських та податкових документів; факт наявності повної податкової та цивільної дієздатності, обліку в органах державної податкової служби, наявності свідоцтв платника податку на додану вартість, подачі звітів до податкових органів; факт того, що жодних перевірок з питань взаємовідносин з позивачем податковими та іншими контролюючими органами не проводилося.

Що стосується тверджень відповідача про те, що позивачем не доведено доцільність придбання отриманих послуг та те, що отримані позивачем від виконавців послуги з пошуку потенційних покупців не призвели до збільшення обсягів реалізації та розширення ринку збуту та, в свою чергу, не призвело до отримання максимального прибутку позивача, то вони спростовуються актом перевірки, відповідно до якого відповідачем визначено (сторінка 3 акту перевірки), що валовий дохід позивача о 2013 році складав11,51 млн. грн., а о 2015 році валовий дохід склав 25,86 млн. грн., тобто збільшився більше, ніж в 2 рази, що свідчить про збільшення обсягів реалізації товарів позивачем.

Крім того, відповідачем виключено зі складу витрат перевіряємого періоду 65 005,00 грн. витрат та 9 665,00 грн. податкового кредиту з ПДВ, нарахованих позивачем у звязку з придбанням юридичних послуг. Судом встановлено, що зазначені послуги придбавались позивачем протягом 3 років на підставі укладених договорів, які містяться в матеріалах справи. Досліджуючи первинні бухгалтерські документи, які оформлені між сторонами зазначених договорів, суд дійшов висновку, що вони повністю відображають зміст господарських операцій, оформлені у відповідності із вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

За таких обставин, відповідачем безпідставно виключено зі складу витрат4 456 373 грн. та податкового кредиту з ПДВ921 723 грн., повязаних з придбанням послуг у комерційних агентів з пошуку покупців, а також 65 005 грн. витрат та 9 665 грн. податкового кредиту з ПДВ, повязаних із придбанням юридичних послуг.

Розглядаючи господарські операції позивача з придбання товарів (комплектуючих) у контрагентів, судом встановлено наступне.

З грудня 2012 року по січень 2014 року включно між позивачем та ТОВ «Інтервенто» було укладено 21 договір купівлі-продажу, згідно з якими ТОВ «Інтервенто» зобовязалося передати позивачеві комплектуючі засоби автоматизації, а позивач зобовязався прийняти та оплатити отриманий товар. Відповідачем виключено зі складу витрат 3 034 200,00 грн. та 621 568,34 грн. податкового кредиту з ПДВ, раніше включених позивачем до податкових декларацій відповідних податкових періодів.

Між позивачем та ТОВ "Промлайн Груп" було укладено договір поставки №01/10/14 від 01.10.2014, згідно з яким ТОВ "Промлайн Груп" зобовязалося передати позивачеві у власність товар, а позивач зобовязався прийняти та оплатити отриманий товар на умовах договору. Відповідачем виключено зі складу витрат 8 577,20 грн. та 1 711,44 грн. податкового кредиту з ПДВ, раніше включених позивачем до податкових декларацій відповідних податкових періодів.

Між позивачем та ТОВ "Палот Інжиніринг" було укладено договори купівлі-продажу №03031401 від 28.02.2014, №02271401 від 27.02.2014, №04031401 від 04.03.2014, згідно з якими ТОВ "Палот Інжиніринг" зобовязалося передати позивачеві комплектуючі засоби автоматизації, а позивачзобовязався прийняти та оплатити отриманий товар. Відповідачем виключено зі складу витрат 145 546,00 грн. та 73 408,00 грн. податкового кредиту з ПДВ, раніше включених позивачем до податкових декларацій відповідних податкових періодів.

Між позивачем та ТОВ "Фін Дніпро" було укладено договори купівлі-продажу №1210121 від 10.12.2012, №1214121 від 14.12.2012, згідно з якими ТОВ "Фін Дніпро" зобовязалося передати позивачеві комплектуючі засоби автоматизації, а позивач зобовязався прийняти та оплатити отриманий товар. Відповідачем виключено зі складу витрат 295 753,00 грн. та 27 442,00 грн. податкового кредиту з ПДВ, раніше включених позивачем до податкових декларацій відповідних податкових періодів.

Між позивачем та ТОВ "ТД Білецьких" було укладено договори купівлі-продажу №0413131 від 30.04.2013, №0619131П від 19.06.2013, згідно з якими ТОВ "ТД Білецьких" зобовязалося передати позивачеві комплектуючі засоби автоматизації, а позивач зобовязався прийняти та оплатити отриманий товар. Відповідачем виключено зі складу витрат 211 241,00 грн. та 94 114,00 грн. податкового кредиту з ПДВ, раніше включених позивачем до податкових декларацій відповідних податкових періодів.

Між позивачем та ТОВ "Дніпро МетІнвест було укладено договір поставки №0201131 від 01.02.2013, згідно з якими ТОВ "Дніпро МетІнвест зобовязалося передати позивачеві комплектуючі засоби автоматизації, а позивач зобовязався прийняти та оплатити отриманий товар. Відповідачем виключено зі складу витрат 45 485,00 грн. та 28 434 грн. податкового кредиту з ПДВ, раніше включених позивачем до податкових декларацій відповідних податкових періодів..

В обґрунтування встановлених порушень, відповідач в акті перевірки та в запереченнях на адміністративний позов зазначає, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських операцій з зазначеними контрагентами, а встановлено проведення фінансових потоків з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального характеру. Таких висновків відповідач дійшов, аналізуючи інформаційні бази даних Державної фіскальної служби України, згідно з якими встановлено відсутність основних засобів у зазначених вище контрагентів позивача; кількість працюючих осіб на цих підприємствах фізично унеможливлює виконання зобовязань за договорами. Крім того, відповідачем досліджено ланцюги постачальників контрагентів, згідно з якими відповідачем встановлено що цими ланцюгами здійснюється маніпулювання звітністю за рахунок подання розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ. Таким чином, на думку відповідача, операції між постачальниками товарів та позивачем не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання робіт/послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагентів позивача є виключно чи переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Дослідивши подані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ, позивач здійснює наступні види діяльності: Код КВЕД 26.20 Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; Код КВЕД 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; Код КВЕД 62.01 Комп'ютерне програмування; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування.

Як свідчать надані позивачем копії договорів та первинних бухгалтерських документів, предметом постачання по ним є комплектуючі засоби автоматизації, інші запасні частини для компютерної техніки та периферійного устаткування. Тобто, товар, який придбавався у контрагентів-постачальників був безпосередньо пов'язаний зі статутною господарською діяльністю позивача.

Судом також встановлено, що товар, який придбавався у контрагентів-постачальників, був фактично поставлений, транспортування цих товарів позивачу здійснювали ТОВ «Нова Пошта» на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг №14399 від 16.08.2011 року, ПП «Нічний експрес» на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2111-9717 від 17.11.2010 року, ТОВ «Транспортна компанія «САТ» на підставі договору перевезення вантажів №982 від 10.01.2011 року та ТОВ «Ін-Тайм» на підставі договору надання послуг з перевезення вантажів №ДНП165 від 21.04.2009 року. Доставка товару позивачем від пунктів розвантаження (поштові відділення, склади) підтверджуються путьовими листами, копії яких містяться в матеріалах справи, а в судовому засіданні досліджено оригінали транспортних квитанцій, які перевізники виписували під час перевезення вантажів від постачальників товарів позивачу.

Факт перевезення товарів (комплектуючих) від постачальників позивачу також підтверджується тим, що витрати, які понесені позивачем у звязку із придбанням послуг перевезення та експедиції, відповідач не виключив зі складу валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів, що свідчить про те, що відповідач визнав факт перевезення товарно-матеріальних цінностей від контрагентів позивача позивачу.

На кожне постачання товару, крім договорів, між сторонами підписувались видаткові товарні накладні, а продавець також виписував податкову накладну, яка реєструвалася у встановленому Податковим кодексом України порядку, що підтверджується реєстрами податкових накладних, копії яких подані позивачем в матеріали справи.

Позивачем також належними доказами доведено використання отриманого від постачальників товару в господарській діяльності позивача, яка полягає у створенні та обслуговуванні автоматизованих систем управління технологічними процесами промислових підприємств, про що свідчать первинні бухгалтерські документи про реалізацію товарів позивачем своїм покупцям. Готова продукція реалізовувалась позивачем своїм покупцям з прибутком. Факт реалізації товарів також підтверджується відповідачем в акті перевірки, оскільки ним визнано валові доходи з реалізації товарів (робіт, послуг) позивачем своїм покупцям в тому ж саме обсягу, що задекларовано позивачем в поданих деклараціях з податку на прибуток періоду, що перевірявся. Також представниками відповідача у судовому засіданні не заперечувався факт реалізації позивачем готової продукції, виготовленої з комплектуючих, які одержані від вищезазначених постачальників.

Суд зазначає, що позивач за правовідносинами з контрагентами має всі передбачені ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи, які були надані під час проведення перевірки та до суду, що підтверджують отримання товару, та є підставою для формування податкового та бухгалтерського обліку підприємства, у зв'язку з чим позивачем правомірно сформовано витрати для цілей визначення податку на прибуток та податковий кредит з ПДВ.

Також зміст акту перевірки спростовує факт відсутності трудових ресурсів у контрагентів позивача. Так, при аналізі бази даних ДФС України, відповідачем встановлено, що у контрагентів позивача кількість працюючих була від 3 до 19 осіб

Крім того, наведені в акті перевірки дані щодо третіх осіб не є належним та допустимим обґрунтуванням висновків про порушення податкового законодавства з боку позивача, оскільки вони свідчать про можливі порушення допущені третіми особами, та не підтверджують наявність порушень при веденні податкового обліку або нереальність господарських операцій між позивачем та іншими контрагентами.

Так, у відповідності до роз'яснень ОСОБА_8 адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 31.01.2011 по справі №21-47а10, зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови, стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Нереальність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо нереальності здійснення наведених вище господарських операцій, та, відповідно - про безпідставність визначення податкових зобов'язань позивачу з огляду на ці доводи.

При цьому, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Надані відповідачем документальні докази підтверджують як фактичний рух поставлених товарів, так і зміни в структурі активів та зобовязань учасників господарських операцій.

За таких обставин, відповідачем безпідставно виключено зі складу валових витрат 3 550 782,20 грн. та 845 137,78 грн. податкового кредиту з ПДВ, включених позивачем в декларації з податку на прибуток на з податку на додану вартість, у звязку із придбанням товарів у контрагентів.

Досліджуючи правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, якими нараховані грошові зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, суд встановив наступне

08.07.2013 між позивачем (ліцензіат) та ООО «ФИОРД-ПРО» (Російська Федерація) (ліцензіар) укладено договір №08-07/13, згідно з яким ліцензіар надає ліцензіатові право використання програм для ЕОМ - володіння й розпорядження програм для ЕОМ - ISaGRAF 3.5 WB Unlimited I/Os (далі - «права використання») на умовах, зазначених у даному договорі, а Ліцензіат приймає Права використання та сплачує ліцензіарові винагороду відповідно до умов даного договору.

За цим договором позивач сплатив ліцензіару 228 673,80 рублів РФ, що складає 56 569,32 грн. за курсом НБУ на день оплати.

10.12.2013 між позивачем та ООО «ФИОРД-ПРО» (Російська Федерація) укладено договір №10-12/13, згідно з яким ліцензіар надає ліцензіатові право використання програм для ЕОМ - володіння й розпорядження програм для ЕОМ - ISaGRAF 3.5 WB Unlimited I/Os (далі - «права використання») на умовах, зазначених у даному договорі, а ліцензіат приймає права використання та сплачує ліцензіарові винагороду відповідно до умов даного договору.

За цим договором позивач сплатив ліцензіару 121 596,28 рублів РФ, що складає 29693,81 грн. за курсом НБУ на день оплати.

21.05.2014 між позивачем та ООО «ФИОРД-ПРО» (Російська Федерація) укладено Договір № 21-05/14, згідно з яким ліцензіар надає ліцензіатові право використання програм для ЕОМ - володіння й розпорядження програм для ЕОМ - ISaGRAF 3.5 WB Unlimited I/Os (далі - «права використання») на умовах, зазначених у даному договорі, а ліцензіат приймає права використання та сплачує ліцензіарові винагороду відповідно до умов даного договору.

За цим договором позивач сплатив ліцензіару 256 873,90 рублів РФ, що складає 87 786,66 грн. за курсом НБУ на день оплати.

27.08.2014 між позивачем та ООО «ФИОРД-ПРО» (Російська Федерація) укладено Договір № 27-08/14, згідно з яким ліцензіар надає ліцензіатові право використання програм для ЕОМ - володіння й розпорядження програм для ЕОМ - ISaGRAF 3.5 WB Unlimited I/Os (далі - «права використання») на умовах, зазначених у даному договорі, а ліцензіат приймає права використання та сплачує ліцензіарові винагороду відповідно до умов даного договору.

За цим договором позивач сплатив ліцензіару 131 562,02 рублів РФ, що складає 44 141,69 грн. за курсом НБУ на день оплати.

Під час проведення перевірки встановлено здійснення позивачем виплат доходів нерезидентам із джерелом їх походження з України, а саме: ООО «ФИОРД-ПРО» (РФ) виплачувались доходи у вигляді винагороди за передані майнові права на використання копій "ISaGRAF 3.5 WB UnlimitedIОs" (програма для ЕВМ) в загальній сумі 738706,00 рублів РФ (за курсом НБУ 219884,68 грн.).

Перевіркою повноти визначення сум податку з доходів нерезидентів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 встановленого його заниження на загальну суму 32982,70 грн., у тому числі: за 2013 рік у сумі 12939,47 грн., за 2014 рік у сумі 20043,23 грн.

Відповідачем встановлено, що позивач не надавав до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидента, яким отримано доходи із джерелом їх походження з України (додаток ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2013 рік. за 2014 рік по нерезиденту ООО «ФИОРД-ПРО» (РФ).

Суд вважає, що грошові зобовязання за цим податком відповідачем винесені безпідставно, враховуючи наступне:

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, що діяла в періоді виникнення спірних відносин, визначено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Частиною 2 цього пункту визначено, що не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України

Як свідчать надані позивачем договори, пунктом 1.3 ліцензіатові надаються Права використання програм для ЕОМ у наступному обсязі: Ліцензіатові надасться невиняткова ліцензія на ПО на необмежений проміжок часу. Ліцензіат вправі використати це ПО в будь-якій формі й будь-яким способом, який не суперечить закону; надання отриманих від Ліцензіара за даним договором Прав використання програм у встановлених пунктом 1 межах, кінцевому користувачеві або іншій третій особі для продажу зазначених прав використання кінцевому користувачеві, або третій особі для передачі зазначених прав використання кінцевому користувачеві через інших третіх осіб; Ліцензіат, кінцевий користувач (субліцензіат) або інша третя особа, що володіє зазначеними правами використання програм для ЕОМ за даним договором, має право включати їх до складу вироблених виробів без складання субліцензійного договору.

Таким чином, умовами всіх укладених договорів, позивачу надано право використання програм у встановлених пунктом 1 межах, кінцевому користувачеві або іншій третій особі для продажу. Тобто позивачеві зазначеними договорами надано право продавати отриману програму третім особам.

Позивачем надано до матеріалів справи копії первинних бухгалтерських документів (видаткові накладні, податкові накладні), які свідчить про те, що програма «ISaGRAF 3.5 WB Unlimited I/Os" (програм для ЕОМ)» була реалізована третім особам.

Враховуючи зазначене, винагорода, яка була сплачена позивачем на користь ООО «ФИОРД-ПРО» (РФ) не є роялті у розумінні підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а, відтак, позивач не повинен був нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів нерезидента із джерелом його походження в Україні

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0002711406 від 15.06.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується штрафних санкцій, нарахованих відповідачем за порушення позивачем порядку ведення касових операцій, судом встановлено наступне:

Відповідно до пункту 3.5 глави З Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає предявити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми... Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки не підтверджена підписом одержувача.

Перевіркою встановлено перевищення ліміту залишку готівки у касі позивача на загальну суму 9000,00 грн. , в тому числі: до каси позивача прийнято видатковий касовий ордер №З від 26.01.2015, у якому не підтверджено підписом одержувача отримання готівки в сумі 5000,00грн.; до каси позивача прийнято видатковий касовий ордер № 26 від 29.10.2013, у якому не підтверджено підписом одержувача отримання готівки в сумі 4000,00 грн.

Таким чином, відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 3.5 Глави З та пунктів 5.1 і 5.8 Глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, і це порушення позивачем не спростовується.

За дане порушення передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з абзацом 2 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436 від 12.06.1995 у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Однак, виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, Відповідач проігнорував наступне.

За своєю сутністю штрафна санкція за порушення норм з регулювання обігу готівки є адміністративно-господарською санкцією.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті визначено, що перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Позивач, погоджуючись із самими фактами порушень, вважає, що штраф за порушення норм з регулювання обігу готівки це адміністративно-господарська санкція, його застосування обмежено строками, визначеними статтею 250 Господарського кодексу України, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Враховуючи, що встановлені порушення відбулися 29.10.2013 та 26.01.2015, то, на думку позивача, строки застосування штрафу сплинули.

Суд не може погодитися з доводами позивача, оскільки частиною 2 статті 250 Господарського кодексу України визначено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002751407 задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність податкових повідомлень-рішень від 15.06.2016 №0002641403, №0002701403, №0002711406 шляхом надання обґрунтованих та достатніх доказів не довів. Таким чином, правомірність формування позивачем показників податкової звітності відповідачем не спростовано.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити частково адміністративний позов Українсько-російського акціонерного Товариства закритого типу "Системи реального часу - Україна" з іноземними інвестиціями до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини 1,3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне стягнути на користь Українсько-російського акціонерного Товариства закритого типу "Системи реального часу - Україна" з іноземними інвестиціями (код ЄДРПОУ 24608189) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сплачений судовий збір у розмірі 55 651,09 грн. за подання адміністративного позову.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Українсько-російського акціонерного Товариства Закритого типу "СИСТЕМИ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ-УКРАЇНА" з іноземними інвестиціями задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15 червня 2016 року № НОМЕР_1, яким Українсько-російському акціонерному Товариству Закритого типу "СИСТЕМИ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ-УКРАЇНА" з іноземними інвестиціями визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1813364,25 грн., з яких: за основним платежем 1547120,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 266244,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15 червня 2016 року № НОМЕР_2, яким Українсько-російському акціонерному Товариству Закритого типу "СИСТЕМИ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ-УКРАЇНА" з іноземними інвестиціями визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1844345,00 грн., з яких: за основним платежем 1475476,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 368869,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15 червня 2016 року № НОМЕР_3, яким Українсько-російському акціонерному Товариству Закритого типу "СИСТЕМИ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ-УКРАЇНА" з іноземними інвестиціями визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 52363,75 грн., з яких: за основним платежем 32983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19380,75 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Українсько-російського акціонерного Товариства Закритого типу "СИСТЕМИ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ-УКРАЇНА" з іноземними інвестиціями (код ЄДРПОУ 24608189) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачений судовий збір у розмірі 55636,18 грн. за подання адміністративного позову.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1