Рішення № 61842528, 26.09.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/7661/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого-судді Продана Б. Г., при секретарі Дорош Р. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Агрофірми «Проскурів» про визнання договору оренди недійсним та виселення,

встановив :

05 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ВАТ «Агрофірма Проскурів» про визнання договору оренди недійсним та виселення, посилаючись на те, що на підставі рішення суду від 02 квітня 2014 року, що залишено в силі відповідно до рішення апеляційного суду Хмельницької області від 11 червня 2014 року та Ухвали вищого спеціалізованого суду від 05 листопада 2014 року її було вселено в квартиру АДРЕСА_1. Під час виконання рішення їй стало відомо, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 і прописана в даній квартирі та являється квартиронаймачем відповідно додоговору оренди житлового приміщення від 12 травня 2014 року укладеного з агрофірмою «Проскурів» під час розгляду справи про її вселення.

Під час розгляду вказаної вище справи було встановлено, що будинок АДРЕСА_1 збудований колгоспом «Комунар» не може належати ВАТ агрофірмі «Проскурів», оскільки відповідно до ст. 31 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» відноситься до комунальної власності, п.8 (об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької районної ради Хмельницької області від 29 грудня 1990 р. № 139, зареєстровано акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 48-ми квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином по АДРЕСА_1 забудовником якого виступив колгосп «Комунар». Отже, агрофірма «Проскурів» не є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та не може здійснювати будь-які дії пов'язані із вселенням, виселенням, заключенням і розірванням договорів оренди чи продажу квартир. Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач набула право власності на кв. НОМЕР_1 житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення Ради РАПО. ОСОБА_1 прописана в зазначеній квартирі із 12 липня 1991 року колгоспом «Комунар», що був його власником та є законним квартиронаймачем. ОСОБА_3 був вселений і прописаний у вищезазначеній квартирі як її чоловік. Ст. 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Позивач вказує, що будучи квартиронаймачем не давала згоди на реєстрацію в кв. НОМЕР_1 житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2, а агрофірма «Проскурів» не мала законних підстав заключати з нею договір оренди, що став підставою для реєстрації ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_1 просить договір оренди житлового приміщення від 12 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та агрофірмою «Проскурів» визнати недійсним та виселити ОСОБА_2 із вказаної квартири.

В подальшому відповідача ВАТ «Агрофірма Проскурів» було замінено на агрофірму «Проскурів». Позовну заяву позивач уточнила, де залучила другого відповідача ОСОБА_3 та просить договір оренди житлового приміщення від 12 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та агрофірмою «Проскурів» визнати недійсним та виселити ОСОБА_2 із вказаної квартири. Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на проживання в кв. НОМЕР_1 житлового будинку по АДРЕСА_1.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явились, представник позивача подав заяву про слухання справи за їх відсутності, просить позов задовольнити в повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань в судове засідання не направляли.

Враховуючи вимоги ст.224 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду представника позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів , які є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 61 ч.3 ЦПК, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із ч.1 ст 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ст 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача,

набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим

приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та

членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про

порядок користування жилим приміщенням.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником кв. НОМЕР_1 житлового будинку по АДРЕСА_1 що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Будинок АДРЕСА_1 збудований колгоспом «Комунар» не може належати ВАТ агрофірмі «Проскурів», оскільки відповідно до п. 8 ст. 31 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» відноситься до комунальної власності, (об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням виконавчого комітету Хмельницької районної ради Хмельницької області від 29 грудня 1990 р. № 139, зареєстровано акт держаної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 48-ми квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином по АДРЕСА_1 забудовником якого виступив колгосп «Комунар», отже, відповідач ОСОБА_2 не мала права укладати з агрофірмою «Проскурів», що не є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 договір оренди квартири, що встановлено рішенням суду.

Проаналізувавши дані обставини, суд приходить до висновку, що договір оренди квартири АДРЕСА_1 від 12 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та агрофірмою «Проскурів» слід визнати недійсним.

Відповідач ОСОБА_3 не проживає в кв. НОМЕР_1 житлового будинку по АДРЕСА_1 понад один рік, що підтверджується актом державного виконавця від 13 березня 2014 року та актом обстеження житлової квартири від 18 червня 2016 року, наявними в матеріалах справи, тому його слід визнати таким, що втратив право на проживання в квартирі АДРЕСА_1

Суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 12, 15, 16, 321, 325, 328, 384, 386, 387, 405 ЦК України, ст. 65 ЖК України, ст.ст. 3, 38, 61, 130 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Договір оренди житлового приміщення від 12 травня 2014 року, укладений між аргофірмою «Проскурів» та ОСОБА_2 визнати недійсним, виселити ОСОБА_2 з кв. АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на проживання в кв. АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, агрофірми «Проскурів» по 459, 33 грн. судового збору на користь ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя