Ухвала суду № 61841910, 29.09.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/196/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Ігнатова Г.В. Провадження № 22-ц/789/1029/16 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Демкович Ю. Й., Хома М. В.,

секретар судового засідання - Танцюра О.В.

за участі - ОСОБА_1 і його представника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 29 червня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

05.04.2015 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі Банк) звернулося до суду із вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 28.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит - 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків - 22,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку із невиконанням взятих на себе зобов'язань у відповідача виникла заборгованість - 17587,51 грн., яку позивач просить стягнути із відповідача.

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 29.06.2016 року позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом від 28.12.2007 року у розмірі 17587,51 грн яка складається з :

заборгованість за кредитом 7758,27 грн.,

заборгованість по процентам за користування кредитом 7615,55 грн.,

пеня та комісія за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 900 грн.,

штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) 813,69 грн.

Додатковим рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 27.07.2016 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", суд виходив з того, що вимоги позивача обгрунтовані, підтверджені доказами у справі і підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі, посилаючись на те, що судом невірно застосовані норми матеріального права та допущені порушення процесуального права, надана неправильна правова оцінка втановленим фактам і обставинам справи.

Вказує, що банк незаконно списав з його карти кошти, оскільки вони отримані сторонньою особою.

Зазначає, що банк не надав доказів отримання кредитних коштів ОСОБА_1

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав і навів доводи аналогічні викладеним в скарзі.

ОСОБА_1 скаргу підтримав і вказав, що банк видав кошти іншій собі і тому він не може нести відповідальність.

Вказав, що доказів подання заяви про застосування строків позовної давності у суд першої інстанції немає і зазначив, що його дружина знала ПІН -код до картки.

Представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що вимоги позивача обгрунтовані, підтверджені доказами у справі і підлягають задоволенню.

З таким висновком суду слід погодитись оскільки він достатньо вмотивований і грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що 28.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит - 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків - 22,8 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки (а.с. 8-14).

В подальшому Банком було збільшено кредитний ліміт у відповідності до умов договору.

Станом на 29.02.2016 року року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 17587,51 грн яка складається з :

заборгованість за кредитом 7758,27 грн.,

заборгованість по процентам за користування кредитом 7615,55 грн.,

пеня та комісія за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 900 грн.,

штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) 813.69 грн.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів вважає обгрунтованим розрахунок заборгованості наданий Банком, оскільки він відповідачем не спростований, а тому вказані в ньому суми підлягають до стягнення з відповідача на користь Банку.

Колегією суддів критично оцінюються як доводи того, що кошти зняла інша особа, а не ОСОБА_1, так і доводи, що вказане підтверджується відкритим кримінальним провадженням Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, з наступних підстав;

факт відкриття кримінального провадження не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за договором, оскільки матеріали цивільної справи не містять результату розслідування і не підтверджують доводів відповідача;

ОСОБА_1 вказував, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, що карткою користувалася його дружина і знала ПІН-код картки. Факт користування карткою і те, що його дружина знала ПІН-код картки не спростовано ОСОБА_1 і при розгляді справи в апеляційному суді.

Вказане свідчить про порушення ОСОБА_1 п. 6.1 Умов та правил надання банківських послуг, а саме передача банківської карти і повідомлення ПІН-коду третім особам.

ОСОБА_1 вказував і те, що на час здійснення спірних транзакцій карта з його володіння не вибувала.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа.

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Ухвалюючи рішення про покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язань, суд першої інстанції, враховував, що кошти на картковий рахунок були одержані ОСОБА_1, що ним не заперечувалося і він в порушення Умов та правил надання банківських послуг передавав картку і повідомив ПІН-код картки третім особам - дружині.

Аналізуючи надані сторонами докази, колегія суддів приходить до переконання, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, передавав картку та повідомив ПІН-код третій особі, не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання цих зобов'язань та не довів відсутності своєї вини.

Колегією суддів критично оцінюються доводи апеляційної скарги про не застосування судом першої інстанції строків позовної давності, оскільки як ОСОБА_1 так і його представник ОСОБА_2 брали участь в судових засіданнях, однак клопотань про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції не заявляли.

Не представлено ОСОБА_1 і його представником доказів про звернення до суду першої інстанції з клопотанням про застосування строків позовної давності і при розгляді справи за його апеляційною скаргою.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вказане, матеріали справи, подані докази, колегія суддів приходить до переконання, що рішення постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді