Рішення № 61836188, 05.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2899/16-ц 22-ц/774/1848/К/16

Справа № 212/2899/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\1848\К\16 суддя Зімін М.В.

Категорія № 26 (ІІІ) Доповідач Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Митрофанової Л.В..,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»- Юфєрєвої Олени Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі - ПрАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6. Висновком розширеної експертної комісії КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_6 з встановленим йому за життя професійним захворюванням, яке останній отримав під час роботи на підприємстві відповідача.

У зв'язку зі смертю батька позивачу завдано моральну шкоду пов'язану з втратою близької людини, яка постійно підтримувала його у складних життєвих ситуаціях, допомагала матеріально, з моменту смерті батька позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, оскільки думки про смерть батька не залишають його до теперішнього часу. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у 220000,00 грн., які просив суд стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 липня 2016 року позов ОСОБА_3задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК»на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 48000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, а також - на користь держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ПівнГЗК» поставив питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Вважає, що позивачем не надано суду беззаперечних доказів спричинення йому моральної шкоди. При визначені розміру стягнутої моральної шкоди судом не враховано, що на час звернення позивача із позовом до суду після смерті батька минуло більше семи років, а також. що стаж роботи померлого ОСОБА_6 на підприємстві відповідача становив лише 8 років та його роботу на іншому підприємстві «Криворіжсталь конструкція» - 19 років. Судом не враховано тяжке матеріальне становище відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «ПівнГЗК» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_6 був батьком позивача - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.9).

Сторонами визнано, тому в порядку ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доведенню, що ОСОБА_6, з 19.01.1995 року по 18.08.2003 рік працював на підприємстві відповідача за різними професіями. 18.08.2003 року звільнений з підприємства відповідача у зв'язку з виходом на пенсію, згідно ст.38 КЗпП України.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання №14 від 02.04.2003 року, у батька позивача внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів виникло захворювання - пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст. ДН першої-другої ст. ( а.с.4-7).

Згідно свідоцтва про смерть - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у віці 60 років, актовий запис № 405 виданий ВДРАЦ стану реєстраційної служби Тернівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області.(а.с.3)

Пунктом 15 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 02.04.2003р., встановлено причину професійного захворювання ОСОБА_6 а саме, тривала робота, протягом 27 років 05 місяців, в умовах впливу на організм шкідливих виробничих факторів та фізичного навантаження. (а.с.4-5)

Відповідно до довідки про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням №2 серії ДНА-03 № 000283 від 02.10.2009 року медико-соціальна експертна комісія встановила причинний зв'язок настання смерті ОСОБА_6 зі встановленим йому за життя професійним захворюванням з 10.08.2009 року (а.с 6).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із встановленим причинним зв'язком смерті його батька, із отриманим за життя професійним захворюванням, а також переживань та страждань позивача пов'язаних із втратою батька.

Колегія суддів, не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Дана норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Якщо події, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності ЦК України, то вони підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167,1168 ЦК України. Зазначеним висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-208цс14.

Враховуючи зазначене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції відповідно до ст. ст.213, 214 ЦПК України, врахував зазначене та правильно визначився з характером спірних правовідносин.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині недоведеності позивачами заподіяної їй моральної шкоди, та вважає їх безпідставним.

Так, факт заподіяння моральної шкоди позивачу, у зв'язку з втратою близької людини, його батька, встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач ОСОБА_3 у зв'язку із втратою свого батька втратив близьку людину, друга, опору та моральну підтримку. Позивачу необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого подальшого життя вже без близької людини.

Крім того, сам по собі факт загибелі, та батька позивача беззаперечно свідчить про те, що він відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру і висновки суду з цього приводу є правильними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що з часу смерті до подання позову минуло сім років в даному разі не має правового значення та не спростовує висновків суду в цій частині.

Посилання апеляційної скарги на те, що позивач зареєстрований та проживав окремо від померлого батька, при цьому є самостійною дорослою людиною у віці 44 роки; а також посилання на те, що ОСОБА_6 помер у віці 60 років, при тому, що за даними демографічного дослідження, середній вік населення протягом 2004-2013 років по Дніпропетровській області складає 40,8 років, відхиляються колегією суддів виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Так поняття "діти", виходячи зі ст. 1168 ЦК України, вжито в розумінні кровної спорідненості з померлим, оскільки особа не набуває особливого правового статусу, пов'язаного з її неповноліттям, а в числі найближчих до померлого осіб отримує право на відшкодування моральної шкоди, яке не пов'язане із віком особи.

Враховуючи зазначене на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що син загиблого може претендувати на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. ст.1167,1168 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги ПАТ «ПівнГЗК», з приводу розміру надміру стягнутої, судом першої інстанції моральної шкоди з відповідача на користь позивача. Зокрема, що при ухваленні рішення судом не взято до уваги, що батько позивача маючи загальний стаж роботи тривалістю 27 років 6 місяців, лише 8 із них працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача.

Так, з урахуванням, в тому числі, вказаних обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині незгоди з визначеним до стягнення розміром моральної шкоди також заслуговують на увагу з наступних підстав.

Так, відповідно до роз'яснень положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, зокрема, враховується характер і тривалість страждань, нетривалий час роботи на підприємстві відповідача в порівнянні із загальним трудовим стажем батька позивача, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках ОСОБА_3, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Отже, колегія суддів, приймаючи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, тяжкості завданої моральної травми, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 18000,00 грн. до 25000,00 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 липня 2016 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3, зменшивши цей розмір з 48000,00 грн. до 25000,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: А.П. Барильська

Л.В. Митрофанова