Постанова № 61833843, 22.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2016 року м. Київ810/2290/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В., в присутності

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Обухівське»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Обухівське» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2016 № 000001/1502/91.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 30.12.2015 № 2994/15-02/857284/354 (далі Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення і вважає, що ряд висновків зазначеного Акта не відповідають існуючим фактам та є такими, що суперечать нормам податкового законодавства з огляду на наступне.

Позивач вказав, що відповідно до змісту Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про несвоєчасність сплати податку на додану вартість на підставі податкової декларації (скорочена - 0121) спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства за звітній податковий період лютий 2015 року.

Водночас, вказана декларація не містить підтвердження сплати чи несплати узгоджених податкових зобовязань, у звязку з чим позивач вважає, що висновки Акта перевірки ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Крім того, позивач зазначив, що проведена відповідачем перевірка за своїми ознаками та предметом дослідження є документальною перевіркою, а не камеральною, як зазначено в Акті перевірки.

Таких висновків позивач дійшов з аналізу статті 75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі ПК України) оскільки при проведенні камеральної перевірки на відміну від проведення документальної перевірки не досліджується своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати передбачених ПК України податків.

Також позивачем зазначено, що податковим законодавством не передбачено відображення в Акті камеральної перевірки висновків про наявність податкового боргу та порушення граничних термінів сплати податку.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем порушено 30-денний термін проведення камеральної перевірки, який встановлений пунктом 200.10 статті 200 ПК України.

Також позивач зазначив, що ним вчасно було перераховано кошти на спеціальний рахунок по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2015 про що було повідомлено відповідача листом від 30.03.2015 № 170 з додаванням відповідних платіжних доручень.

В судовому засіданні 22.08.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених в письмових запереченнях та наполягав, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Обухівське" є юридичною особою, що зареєстрована 09.10.2006 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР 13421230000001216). Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області, зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.64 оброблення насіння для відтворення.

У період з 30.12.2015 по 30.12.2015 посадовими особами Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності Публічного акціонерного товариства «Обухівське» код за ЄДРПОУ 00857284 з податку на додану вартість щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань, визначених в податкових деклараціях за звітний податковий період лютий 2015 рік (назва звітності податкова декларація з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства).

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30.12.2015 № 2994/15-02/857284/354 (а.с. 8).

Висновком зазначеного Акта було встановлено, порушення позивачем положень: п. 57.1 статті 57, п. 203.2 статті 203 Податкового Кодексу України 02 грудня 2010 року № 2755-VI. Платником порушено граничні терміни сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість по коду класифікації доходів бюджету 14010160 (суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г згідно статті 209 ПК України), а саме: за лютий 2015 року № НОМЕР_1 від 18.03.2015 року.

З наданих заперечень, вчається, що вказаних висновків відповідач дійшов у звязку з тим, що позивач відповідно до податкової декларації спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства за звітній податковий період лютий 2015 року перерахував 30.03.2015 суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду не на відкритий електронний рахунок з податку на додану вартість № 37517000232523, а на розрахунковий рахунок № 26045013669501 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві.

Також відповідач зазначив, що вказані дії позивача не відповідають нормам ПК України, а саме пункту 200.2 статті 200, пункту 209.1, 209.2 статті 209 а також «Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від від 16.10.2014, № 569 (далі Порядок № 569).

Відповідач також вказав, що листом від 08.04.2015 № 1198/10/10-16-15-02 було повідомлено ПАТ «Обухівське» про порядок сплати позитивних нарахувань по декларації, задекларованих в р.25.1 основної декларації (0110) та р.25.2 спеціальної декларації (0121-0123, 0130), однак кошти у розмірі 2 182 333 грн. були зараховані на відкритий електронний рахунок з податку на додану вартість № 37517000232523 лише 30.06.2015, а не 30.03.2016, як це встановлено ПК України.

На підставі Акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.01.2016 № 000001/1502/91 форми «Ш», яким за затримку на 92 календарних днів сплати суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 2 181 941 грн., ПАТ «Обухівське» зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 436 388, 20 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 20.01.2016 № 000001/1502/91, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення без змін.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятим рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі ПК України) від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України (в редакції чинній на момент перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (пункт 76.1 статті 76).

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76).

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 77.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вказаних норм права слідує, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій платника податків, зокрема, правильність відображення у відповідних рядках та графах податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним порядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є виключно податкові декларації (розрахунки) та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість і Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що податковим органом під час проведення камеральної перевірки було досліджено тільки податкову декларацію з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства за лютий місяць 2015 року.

При дослідження копії вказаної податкової декларації, судом встановлено, що вона не містить відомостей стосовно підтвердження сплати чи несплати позивачем узгоджених податкових зобовязань.

Водночас своєчасність, достовірність та повнота сплати податків та зборів підлягає зясуванню під час проведення документальної перевірки, вимоги до проведення якої встановлені статтями 78 та 79 ПК України, зокрема, щодо повідомлення платника податків про дату початку та місце проведення перевірки.

З огляду на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 р. у справі № 21-425а14, невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

За таких умов суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для встановлення під час камеральної перевірки своєчасності або несвоєчасності сплати податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пункту 203.1 статті 2013 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судом, граничний термін подання податкової декларації за лютий місяць 2015 року це 20.03.2015 року.

В той же час, з Акта перевірки вбачається, що перевірка проведена 30.12.2015, що є порушенням пункту 200.10 статті 200 ПК України контролюючим органом.

Крім того, досліджуючи порядок сплати податку на додану вартість сільськогосподарськими підприємствами, судом було встановлено наступне.

Статтею 209 ПК України встановлено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин (30.03.2015) діяв «Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2011 № 11 (далі Порядок № 11).

В пункті 1 вказаного порядку, що порядок визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).

Сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування (пункт 2 Порядку № 11).

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період (пункт 3 Порядку № 11).

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач 30.03.2015 перерахував з власного рахунку на розрахунковий рахунок № 26045013669501 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві кошти (сума ПДВ відповідно до р. 25 декларації) у розмірі 2 182 333 грн.

Також позивачем 30.03.2015 було направлено до відповідача лист № 170, яким ТОВ «Обухівське» повідомило про перерахунок ПДВ на зазначений рахунок (а.с.12).

Крім того, до вказаного листа позивачем було додано сім платіжних доручень на підтвердження перерахунку коштів (а.с. 13-14).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано процедуру перерахунку суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті відповідно до декларації з податку на додану вартість за лютий місяці 2015 року.

Стосовно тверджень відповідача, що позивач мав перераховувати суму податку на додану вартість відповідно до «Порядку про деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 569, суд зазначає, що зміни до Порядку від 12 січня 2011 р. № 11 відповідно до яких позивач має керуватися Порядком від 16 жовтня 2014 № 569 були внесені Кабінетом Міністрів Постановою Кабінету міністрі від 05.05.2016 № 262.

Крім того, суд зазначає, що в судовому засіданні 16.08.2016 позивачем було вказано про зміни в законодавство, на що відповідачем було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи для надання часу на підготовку відповіді.

В той же час, в судове засідання 22.08.2016 прибув інший представник відповідача, який зазначив, що йому нічого додати до заперечень його колеги, що були надані суду 16.08.2016.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено порядок та строк проведення камеральної перевірки, а токож той факт, що позивачем вчасно та з урахуванням діючого законодавства станом на 30.03.2015 року перераховано коштина спеціальний рахунок податку на додану вартість відповідно до декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2015 року, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення рішення скасуванню.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого оскаржуваного податкового - повідомлення рішення, суду не надав. Доводів позивача відповідач жодним чином не спростував.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та зроблені відповідачем з порушення діючого на момент спірних правовідносин законодавства.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, обовязку доказування правомірності спірного рішення не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів порушення позивачем податкового законодавства.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем несвоєчасної сплати позивачем податку на додану вартість по податковій декларації за лютий місяці 2015 року суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору у сумі 6 545 грн. 82 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69. 70, 71, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 20.01.2016 № 000001/1502/91.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Публічного акціонерного товариства «Обухівське» судові витрати у сумі 6 545 (шість тисяч пятсот сорок пять) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 серпня 2016 р.