Ухвала суду № 61832455, 15.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2932/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі Сібовій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом і договору дарування,

ВСТАНОВИЛА:

29.10.2013 року, ОСОБА_2 звернулась із позовом про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.09.2009 року на ім'я ОСОБА_3 та договору дарування нерухомого майна між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від 12.11.2009 року.

Позов обгрунтовано тим, що 12.08.2000 року помер батько позивачки ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями ОСОБА_6, на час відкриття спадщини, були позивачка і його вдова ОСОБА_7 За вдовою спадкодавця ОСОБА_6, на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2008 року, визнано право власності у порядку спадкування за законом на 1\2 частину спірної квартири.У лютому 2009 року померла ОСОБА_7, після смерті якої, у порядку спадкування за заповітом, відповідачка отримала свідоцтво про право власності за заповітом, згідно якого успадкувала спірну квартиру. У листопаді 2009 року, за договором дарування, відповідачка подарувала спірну квартиру ОСОБА_4, а останній, у 2013 році, за договором купівлі-продажу, продав квартиру ОСОБА_5

Посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Одеського області від 22.05.2013 року скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2008 року з тих підстав, що позивачка, як спадкоємець батька ОСОБА_6 не була залучена до участі у справі, просила позов задовольнити.

Представник позивачки у суді першої інстанції позов підтримав.

Відповідачка ОСОБА_3 і її представник позов не визнали, зазначаючи про відсутність підстав для визнання свідоцтва недійсним і пропуск позивачкою строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 не приймав участі у судовому засіданні у суді першої інстанції.

Представник третьої особи ОСОБА_5заперечувала проти задоволення позову.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.08.2015 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У засіданні колегії суддів: представник позивачки скаргу підтримала; відповідачка ОСОБА_3 і її представник, а також представник третьої особи ОСОБА_5 скаргу не визнали.

Відповідач ОСОБА_4 у засідання колегії суддів не з'явився.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення із дотримання норм матеріального та процесуального права.

Позивачка просила визнати недійсними свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 16.09.2009 ркоу на ім'я відповідачки ОСОБА_3 та договір дарування нерухомого майна між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від 13.11.2009 року з тих підстав, що скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2008 року про визнання за ОСОБА_8 \спадкодавець до нерухомого майна, яке успадкувала ОСОБА_3 О.М.\ права власності на 1\2 частину квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6К.(а.с.2,3).

Суд, відмовляючи у позові виходив з того, що відсутні належні та допустимі докази того, що позивачка ОСОБА_2, у встановленому законом порядку, прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6, у зв'язку з чим відсутні правові підстави вважати, що видачею на ім'я ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 16.09.2009 року, а також укладенням договору дарування від 13.11.2009 року порушені права позивачки на спадщину після смерті її батька (а.с.161-163).

Колегія суддів погоджується з висновкому суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Встановлено, що на підставі розпорядження органу приватизації від 28.10.1993 року і свідоцтва про право власності на житло від 29.10.1993 року, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.7,8).

12.08.2000 року помер батько позивачки ОСОБА_6 (а.с.4-6,9).

Після смерті ОСОБА_6відкрилась спадщина на 1\2 частину спірної квартири.

Спадкоємцями ОСОБА_6, станом на час відкриття спадщини, були його дружина ОСОБА_8 і донька ОСОБА_2

ОСОБА_8, яка на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем, у розумінні ст. 549 ч.1 п.1 ЦК України у редакції 1963 року, прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_6, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном у вигляді частини спірної квартири.

Зважаючи на те,що квартира належала подружжю ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, без визначення часток кожного із подружжя, ОСОБА_8 звернулась із відповідним позовом до суду, і, на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2008 року, успадкувала після смерті чоловіка 1\2 частину спірної квартири.

14.02.2009 року померла ОСОБА_8, після смерті якої відповідачка ОСОБА_3 16.09.2009 року отримала свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом (а.с.53,53 зворот,54,55,63).

У подальшому, за договором дарування від 13.11.2009 року, ОСОБА_3 подарувала спірну квартиру ОСОБА_4, а останній, на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2013 року, продав квартиру ОСОБА_5М.(а.с.13,135-137).

Разом з тим, позивачка ОСОБА_2, яка на час відкриття спадщини не проживала зі спадкодавцем ОСОБА_6, у встановленому законом порядку, не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька або до суду з вимогами про встановлення факту прийняття спадщини із визнанням права власності у порядку спадкування за законом.

Станом на час розгляду справи у суді першої інстанції позивачка не надала суду належних та допустимих доказів того, що вона, у встановленому законом порядку, прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відсутні докази порушення прав позивачки на спадкування після смерті ОСОБА_6

Доводи позивачки у скарзі про те, що: її представник діяв не в її інтересах; є рішення суду апеляційної інстанції від 22.05.2013 року, яким відновлено її право на спадщину; вона зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено і запропоновано звернутись до суду; факт прийняття спадщини підтверджується тим, що вона забрала зі спірної квартири подушки, килим та ковдру; вона не подавала заяву про відмову від спадщини; суд необгрунтовано взяв до уваги пояснення її представника; суд першої інстанції упереджено поставився до неї і жодного разу не повідомив про розгляд справи не заслуговують на увагу з таких підстав.

Матеріали справи не містять доказів того, що представник позивачки діяв всупереч її інтересам, а пояснення представника позивачки суду першої інстанції про те, що в нього відсутні докази своєчасного звернення позивачки до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини або до суду про встановлення факту прийняття спадщини із визнанням права власності у порядку спадкування за законом не є підставою для ствердження про недобросовісність представника позивачки.

Ні представник позивачки, ні сама позивачка не надали суду першої інстанції належних та допустимих доказів прийняття останньою спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер у 2000 році.

Станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції також не надано доказів того, що позивачка, у встановлений законом строк, подавала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.05.2013 року встановлено, що позивачка, як спадкоємець ОСОБА_6, мала бути залучена до участі у справі у якості відповідача, однак зазначеним рішенням не встановлювався факт прийняття відповідачкою спадщини після смерті батька (а.с.11,12).

Посилання у позові на те, що після смерті батька позивачка забрала деякі речі домашнього вжитку, у розумінні ст. 549 ч.1 п.1 ЦК України у редакції 1963 року, не є підставою вважати встановленим факт прийняття спадщини у вигляді частини спірної квартири.

Та обставина, що позивачка у свій час не подавала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, не є підставою для ствердження, що вона прийняла спадщину відповідно до вимог закону.

Сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника (ст. 38 ч.1 ЦПК України).

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі дії, що їх має вчиняти ця особа. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні (ст. 44 ч.ч.1,4 ЦПК України).

ОСОБА_9 представляв інтереси позивачки на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 07.05.2015 року зі строком дії до 07.05.2018 року (а.с.127).

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що довіреність на представництво інтересів позивачки ОСОБА_9, у встановленому законом порядку, припинено.

Тому ні у суду першої інстанції, ні у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не брати до уваги пояснення представника позивачки у суді першої інстанції.

Оскільки позивачка має право брати участь у справі особисто або через представника, позивачка видала довіреність на її представництво у суді, зокрема ОСОБА_9, сповіщення представника особи, яка бере участь у справі, вважається сповіщенням і цієї особи (ст. 76 ч.5 ЦПК України).

Посилання предстанвика позивачки у засіданні колегії суддів на те, що 26.07.2016 року у Суворовському районному суді м. Одеси відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання факту прийняття спадщини (а.с.214-216,219) колегія суддів не бере до уваги через те, що зазначені обставини виникли після ухвалення у справі рішення суду першої інстанції, яке є предметом розгляду апеляційної інстанції, тоді як під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч.1 ЦПК України).

Інших, правових доводів, апеляційна скарга не містить.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові, рішення суду відповідає вимогам закону, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області /підпис/ ОСОБА_10

/підпис/ ОСОБА_11

/підпис/ ОСОБА_12

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_10