Рішення № 61831959, 03.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

03 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє ОСОБА_2,

на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

01 березня 2016 року позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (змінила прізвище на «Москаленко») про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 8 760,18 грн., заборгованості за відсотками у сумі 7 808,59 грн., пені у сумі 12 106,67 грн., посилаючись на те, що відповідачка належним чином не виконувала взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах.

Заочним рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити, з підстав викладених в ній.

Суд неодноразово повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи. Повістки направлялися за зареєстрованим місцем проживання. Повістку про виклик у судове засідання, призначене на 03.10.2016 року вручено в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 76 ЦПК України. Відповідачка про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 09 січня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило назву на ПАТ КБ «ПриватБанк», та ФОП ОСОБА_3 укладено договір банківського рахунку № K31KS5 (а.с. 5-6). Відповідно до Додатку № 7 від 25 січня 2007 року до договору банківського рахунка № K31KS5 від 09.01.2007 на час підписання Додатку до договору кредитний ліміт складає 2 500 грн. (а.с. 11-12).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_3 ознайомлена з Регламентом робіт електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів (Додаток № 3 від 25.01.2007 до Договору банківського рахунка), Правилами користування платіжною карткою (Додаток № 6 від 09.01.2007 до Договору банківського рахунка), Регламентом надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок (Додаток № 7 від 25.01.2007 до Договору банківського рахунка), про що свідчать її підписи на вказаних документах (а.с. 7-12).

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3. (а.с. 24).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано доказів збільшення кредитного ліміту за згодою відповідача та розміру встановленого ліміту, у зв'язку з чим дійшов висновку про недоведеність позову за відсутності належних та допустимих доказів.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджу про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, Банком помилково надано довідку про розміри встановлених кредитних лімітів стосовно іншого клієнта Банку (а.с.13). Дана довідка визнана судом як неналежний доказ, який не стосується предмета спору.

З журналу судового засідання від 09.06.2016 року вбачається, що представником в судовому засідання заявлялося клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання додаткових доказів, в задоволенні якого відмовлено.

Зазначене свідчить про порушення судом ст. 10 ЦПК України, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.

Усуваючи неповноту з'ясування обставин справи судом першої інстанції, апеляційним судом в порядку статті 303 ЦПК України досліджено долучені банком до апеляційної скарги виписку по рахунку № 26053052703727 з 09.01.2007 по 31.06.2016 та Додаток № 7 від 22 травня 2008 року до Договору банківського рахунку № K31KS5 від 09.01.2007 року (Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок), який підписаний сторонами (а.с. 58-61).

Матеріалами справи підтверджується, що Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав кредитні кошти. Відповідно до укладеного договору банківського рахунку № K31KS5 від 09.01.2007 року ФОП ОСОБА_3 отримала кредит. На час підписання договору кредит дорівнював 2 500 грн.

В подальшому кредитний ліміт було збільшено і на момент підписання Додатку № 7 від 22.05.2008 до договору банківського рахунку № K31KS5 від 09.01.2007 ліміт складав 10 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з виписки про руху коштів на рахунку, наданого позивачем, ОСОБА_3 допущено порушення виконання зобов'язання щодо суми, розміру та строку повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим в неї виникла заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача як до фізичної особи, позивач посилався на те, що ФОП ОСОБА_3 виключено з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи відмінності у правоздатності, дієздатності та державній реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, та відповідно до ст. 51, 52, 598-609 України, ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особо оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13.

Враховуючи той факт, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 виключено з реєстру суб'єктів підприємницьке діяльності, керуючись постановою Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13, яка є обов'язковою для застосування, колегія суддів вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення наявної заборгованості за договором № K31KS5 від 09.01.2007 року з громадянки ОСОБА_3

Положеннями частини 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 4.1. Регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок передбачено, що для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюється диференційована процентна ставка.

Відповідно до п. 4.1.1. Регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок процентна ставка за весь час користування кредитом встановлюється у розмірі від 18% до 26% в залежності від терміну користування кредитом.

Пунктом 5.1 вказаного регламенту також передбачено, що у разі порушення клієнтом зобов'язань передбачених договором щодо сплати кредиту, клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно наданого Банком розрахунку станом на 26.02.2016 заборгованість відповідача перед Банком складала 28 675 грн. 44 коп., з яких: 8 760,18 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 7 808,59 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом, пеня - 12 106,67 грн. (а.с. 3-4).

Колегія суддів приймає до уваги суму заборгованості у розмірі 28 675 грн. 44 коп., яка вказана в розрахунку наданого Банком та зазначена як ціна позову. Сума 27 337,31 грн., яку в своїй позовній заяві просить стягнути ПАТ КБ «ПриватБанк» є технічною помилкою, оскільки при складанні сум, з яких складається заборгованість є сума 28 675 грн. 44 коп.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленою про розгляд справи (а.с. 31) в судове засідання призначене на 09.06.2016 року не з'явилася, заперечень та доказів, з підстав, передбачених ст. 10, 60 ЦПК України, на спростування розміру заборгованості до суду не надсилала.

За вказаних обставин та наведених положень закону, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності у ОСОБА_3 заборгованості перед Банком у розмірі 8 760,18 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 7 808,59 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення пені колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 611 ЦК України передбачено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Згідно розрахунку, наданого Банком нарахована на залишок простроченої заборгованості за кредитом, пеня становить 12 106,67 грн.

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому, питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 тривалий час не виконувала щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів, однак з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом Банк звернувся у 2016 року.

Таке затягування звернення до суду з позовом, надало позивачу право заявляти вимогу про стягнення пені в розмірі 12 106,67 грн., в той час, коли відповідачем не сплачено заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 760,18 грн.

Конституційний Суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Оскільки матеріали справи не місять доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом, та враховуючи положення ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо балансу договірних прав та відносин, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.

Саме такий розмір пені колегія суддів вважає таким, що відповідає загальними засадам цивільного судочинства.

Отже, враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позову в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2893,80 грн. (1378,00 грн.+1515,80 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», - задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором банківського рахунку № K31KS5 від 09.01.2007 року у розмірі 8 760,18 грн., заборгованість за відсотками - 7 808,59 грн. та пеню у розмірі 1 000,00 грн., а всього 17 568,77 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 893, 80 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 759/3509/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10548/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Величко Т.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.