Ухвала суду № 61831942, 21.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Білич І.М.

БолотоваЄ.В.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Мінагрополітики України, ДНУ «УкрНДІспиртбіопрод» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено (том І, а. с. 177-181).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 липня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року залишено без змін (том І, а. с. 230-234).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 липня 2015 року скасовано, передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції (том І, а. с. 255-258).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року позов задоволено: визнано незаконними та скасовано наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 серпня 2014 року № 111-п та наказ виконуючого обов'язки ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» наказ від 28 серпня 2014 року № 224-к; поновлено ОСОБА_2 на посаді директора ДНУ «Український науково-

_____________

Справа № 761/34819/14-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/10673/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» з 12 серпня 2014

року; стягнуто з ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 129384,90 грн. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів. Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3887,10 грн. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів, допущено до негайного виконання. Стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь держави судовий збір у розмірі 121,80 грн. та стягнуто з ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» на користь держави судовий збір у розмірі 1659,25 грн. (том ІІ, а. с. 36-41).

В апеляційній скарзі представник Мінагрополітики України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Представник відповідача, зокрема, посилається на ті обставини, що суд дійшов помилкового висновку про незаконність звільнення позивача та обґрунтованість позову, оскільки проступок ОСОБА_2 виявлено 26 березня 2014 року, а дисциплінарне стягнення у вигляді догани до нього застосовано 2 квітня 2014 року, а саме не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, тобто в межах строку, передбаченого ст. 148 КЗпП України, й порядку його застосування. Зазначає, що звільнення ОСОБА_2 не було одним із видів дисциплінарного стягнення, останнього звільнено за систематичне невиконання умов контракту. Також зазначає, що Мінагрополітики вважає, що позивачем не вжито всіх необхідних заходів щодо виконання покладених контрактом обов'язків, зокрема, не забезпечено своєчасне і повне внесення установою платежів до бюджету, включаючи внески до пенсійного фонду та недопущення заборгованості із заробітної плати, за рахунок залучення замовників робіт і послуг, що надає установа, як на території України, так і поза її межами з джерел не заборонених законодавством.

В суді апеляційної інстанції представник Мінагрополітики України - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Представник ДНУ «УкрНДІспиртбіопрод» - ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що наказом Мінагрополітики від 14 січня 2013 року № 2-п ОСОБА_2 призначений на посаду директора ДНУ «УНДІСБПП» (том І, а. с. 39).

На виконання наказу Мінагрополітики від 28 серпня 2013 року № 153-п між ОСОБА_2 та Мінагрополітики було укладено контракт за реєстраційним № 4709 строком на три роки з 28 серпня 2013 року по 27 серпня 2016 року (том І, а. с. 40).

Так, згідно з умовами контракту ОСОБА_2, як керівник ДНУ «УНДІСБПП», зобов'язаний безпосередньо здійснювати поточне управління установою, забезпечувати його високоефективну діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за установою державного майна, а Орган управління майном, тобто Мінагрополітики, зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.

Пунктом 2.2. Розділу 2 Контракту визначено обов'язки ОСОБА_2, як керівника ДНУ «УНДІСБПП», до яких, серед іншого, відноситься забезпечення своєчасного і повного внесення установою платежів до бюджету, включаючи внески до Пенсійного фонду та недопущення заборгованості із заробітної плати.

Разом з тим, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року у справі № 761/4512/14-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП України, а саме: за порушення термінів виплати заробітної плати в ДНУ «УНДІСБПП» за 2013 рік згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 31 січня 2014 року № 26-10-37/114-34, складеним державним інспектором Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві.

Постановою державного інспектора Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві від 14 березня 2014 року № 26-10-37/313-18 позивача, як директора підприємства, за існування на підприємстві заборгованості із заробітної плати притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП України.

На підставі протоколу № 1 засідання Комісії з питань забезпечення своєчасності і повноти сплати податків та погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат від 29 січня 2014 року № 1, з урахуванням пояснювальної записки ОСОБА_2 від 26 березня 2014 року, наказом Мінагрополітики від 2 квітня 2014 року № 47-п за порушення трудового законодавства директору ДНУ «УНДІСБПП» ОСОБА_2 оголошено догану (том І, а. с. 116).

Поряд з цим, пунктом 5 протоколу № 2 засідання Комісії від 26.03.2014 року позивача було зобов'язано вжити заходів щодо недопущення нарощення боргів та погашення заборгованості із заробітної плати в повному обсязі до 01.05.2014 року та забезпечити виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 року № 65 Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету».

Однак, у службовій записці від 3 червня 2014 року № 32-01-02/335 заступник Міністра аграрної політики та продовольства запропонував міністру звільнити позивача із займаної ним посади у зв'язку із порушенням норм трудового законодавства та невиконанням протокольного рішення Комісії № 2 щодо погашення в повному обсязі існуючої заборгованості із заробітної плати в науковій установі (том І, а. с. 151).

При цьому, листом від 2 липня 2014 року № 109/01/08-4076 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 року № 818 «Про затвердження порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчих влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року» Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація погодила звільнення ОСОБА_2 з посади директора ДНУ «УНДІСБПП».

Листом Мінагрополітики від 22 липня 2014 року за вих. № 37-32-2/13/10951 ОСОБА_2 було запропоновано надати міністерству інформацію відносно виконання умов контракту в частині своєчасного і повного внесення установою платежів до бюджету та недопущення заборгованості із виплати заробітної плати.

В свою чергу, у листі від 23 липня 2014 року за вих. № 01-01/327 на ім'я Мінагрополітики позивачем надано пояснення, в яких він вказував, що у зв'язку з тим, що бюджетні призначення для ДНУ «УНДІСБПП» на 2013 рік виконані із запізненням і на 97 % менші за мінімально необхідні, а на 2014 рік для установи за загальним фондом затверджено кошти у сумі 95300,00 грн. на оплату праці трьох бюджетних одиниць, установа протягом 2013-2014 року фінансує свої потреби за рахунок власних надходжень.

Однак, на підставі службової записки заступника Міністра аграрної політики та продовольства України від 3 червня 2014 року № 32-01-02/335, листа-погодження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 2 липня 2014 року № 109/01/08-4076 та пояснень ОСОБА_2 від 23 липня 2014 року, наказом Міністра аграрної політики та продовольства України від 12 серпня 2014 року № 111-п було припинено дію контракту за реєстраційним № 4709 від 28 серпня 2013 року та звільнено позивача з посади директора ДНУ «УНДІСБПП» за систематичне невиконання умов контракту (підпункт «а» пункту 5.3 розділу 5), згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України (том І, а. с. 36).

На виконання наказу Мінагрополітики від 12 серпня 2014 року № 111-п в. о. директора ДНУ «УНДІСБПП» було видано наказ № 224-к від 28 серпня 2014 року про «Про звільнення ОСОБА_2М.» (том І, а. с. 37).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що про невиконання позивачем умов контракту та протоколу Комісії установі було відомо 1 травня 2014 року, про що повідомлено службовою запискою від 3 червня 2014 року заступника міністра, а звільнено позивача лише 28 серпня 2014 року, отже, до нього застосовано дисциплінарне стягнення за виявленим 1 травня 2014 року проступком пізніше одного місяця з дня його виявлення, що не відповідає змісту ст. 148 КЗпП України. Також відповідачем при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не були дотримані положення ч. 3 ст. 149 КЗпП України.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

У п. 23 вказаної постанови роз'яснено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

У справі, яка переглядається, п. 5 протоколу № 2 засідання Комісії на позивача покладено обов'язки вжити заходів щодо недопущення нарощення боргів та погашення заборгованості із заробітної плати в повному обсязі до 1 травня 2014 року, забезпечити виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 року № 65; згідно з п. 6 протоколу Комісія зобов'язала Департамент продовольства підготувати матеріали керівництву міністерства щодо доцільності звільнення перебування на займаній посаді ОСОБА_2 у разі невиконання ним прийнятих рішень; згідно із службовою запискою від 3 червня 2014 року заступник міністра аграрної політики запропонував міністру звільнити директора ДНУ «УНДІСБПП» ОСОБА_2 із займаної посади у зв'язку із порушенням норм трудового законодавства та невиконання протокольного рішення Комісії № 2 щодо погашення в повному обсязі існуючої заборгованості із заробітної плати в науковій установі; 2 липня 2014 року Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація погодила звільнення ОСОБА_2; 22 липня 2014 року Мінагрополітики запропоновано ОСОБА_2 надати інформацію відносно виконання умов контракту в частині своєчасного і повного внесення установою платежів до бюджету та недопущення заборгованості із заробітної плати; листом від 23 липня 2014 року на адресу Мінагрополітики позивачем надано пояснення, в яких він вказував, що бюджетні призначення для ДНУ «УНДІСБПП» на 2013 рік виконані із запізненням і на 97 % менші за мінімально необхідні, на 2014 рік для установи за загальним фондом затверджено кошти у сумі 95 300 грн. на оплату праці трьох бюджетних одиниць, вказані обставини стали наслідком того, що установа протягом 2013-2014 років фінансує свої потреби за рахунок власних надходжень; 12 серпня 2014 року наказом міністра припинено із ОСОБА_2 контракт; 28 серпня 2014 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора установи за систематичне невиконання умов контракту згідно із п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Разом з тим, про невиконання позивачем умов контракту та протоколу Комісії ДНУ «УНДІСБПП» було відомо 1 травня 2014 року, про що повідомлено службовою запискою від 3 червня 2014 року заступника міністра, а звільнено позивача лише 28 серпня 2014 року, отже, до нього застосовано дисциплінарне стягнення за виявленим 1 травня 2014 року проступком пізніше одного місяця з дня його виявлення, що не відповідає змісту ст. 148 КЗпП України.

Згідно із ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, відповідачем при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не були дотримані вищезазначені положення ч. 3 ст. 149 КЗпП України, а саме не було враховано, що ДНУ «УНДІСБПП» є державною бюджетною науковою установою та згідно з п. 6.2 Статуту утримується та здійснює фінансування заходів, передбачених цим Статутом, за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Державних цільових програм, коштів спеціального фонду, а також інших не заборонених законодавством джерел, у зв'язку з чим порушення, зазначені в пояснювальній записці заступника міністра від 3 червня 2014 року які і були підставою для звільнення позивача, не можуть бути значними та не свідчать про невиконання протоколу № 2 Комісії, оскільки у матеріалах справи відсутні дані про наявність в установі коштів на погашення заборгованості із заробітної плати працівників установи та, відповідно, коштів на погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсій до Пенсійного фонду України, та у зв'язку цим невиконання позивачем, як директором установи, вказаного протоколу Комісії.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вживались усі можливі заходи щодо усунення заборгованості по заробітній платі, яка утворилась в установі, а також своєчасно подавались до Мінагрополітики всі необхідні розрахунки та звернення з обґрунтуванням щодо виділення необхідних бюджетних видатків на утримання установи, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями листів до Мінагрополітики від 2 жовтня 2013 року за № 01-01/522, від 8 жовтня 2013 року за № 01-01/534, від 19 грудня 2013 року за № 03-01/672, від 4 лютого 2014 року за № 01-01/54, від 16 липня 2014 року за № 37-32-2-13/10531, від 23 липня 2014 року № 17-01-08 (том І, а. с. 46-59).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог відповідач не надав відповідних доказів того, що наявний факт заборгованості по заробітній платі утворився саме з вини позивача, та яка саме шкода спричинена підприємству саме винними діяннями позивача.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що наказ Мінагрополітики від 12 серпня 2014 року № 111-п та наказ виконуючого обов'язки ДНУ «УНДІСБПП» від 28 серпня 2014 року № 224-к суперечать вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню. Також суд дійшов обґрунтованого висновку про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора ДНУ «УНДІСБПП» з 12 серпня 2014 року та виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 129384,90 грн. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що проступок ОСОБА_2 виявлено 26 березня 2014 року, а дисциплінарне стягнення у вигляді догани до нього застосовано 2 квітня 2014 року, а саме не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, тобто в межах строку, передбаченого ст. 148 КЗпП України, й порядку його застосування, та те, що звільнення ОСОБА_2 не було одним із видів дисциплінарного стягнення, останнього звільнено за систематичне невиконання умов контракту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Позивача ОСОБА_2 звільнено з посади директора ДНУ «УНДІСБПП» за систематичне (два і більше) невиконання умов контракту (підпункт «а» пункту 5.3 розділу 5), згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України.

А доводи особи, яка подала скаргу, фактично за порушення, яке виявлено 26 березня 2014 року, за яке вже застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Так, про невиконання позивачем умов контракту та протоколу Комісії ДНУ «УНДІСБПП» було відомо 1 травня 2014 року, про що повідомлено службовою запискою від 3 червня 2014 року заступника міністра, а звільнено позивача лише 28 серпня 2014 року, отже, до нього застосовано дисциплінарне стягнення за виявленим 1 травня 2014 року проступком пізніше одного місяця з дня його виявлення, що не відповідає змісту ст. 148 КЗпП України.

А тому доводи особи, яка подала скаргу, що Міністерством до ОСОБА_2 застосовано лише один вид дисциплінарного стягнення - оголошено догану, є безпідставними та не беруться колегією суддів до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмовити в задоволенні позову не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Підстав до скасування рішення суду, передбачених статтею 309 ЦПК України, при апеляційному розгляді не встановлено.

Судом також вірно вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: І.М. Білич

Є.В. Болотов